Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №446/1753/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1753/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

за участі секретаря судового засідання Луківської Л.Б.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Тіщенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

в с т а н о в и в:

29.07.2025 заявник ОСОБА_1 подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області заяву, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме з вересня 2022 по ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті.

В обґрунтування покладається на те, що факт про встановлення якого просить заявниця підтверджується документально та показами свідків, а необхідність його встановлення зумовлена потребою в реалізації соціально-економічних прав, зокрема пов`язанні із отриманням виплат, пенсій, пільг субсидій, грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця.

Ухвалою суду від 30.07.2025 провадження по справі відкрито, визначено дату судового засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2025 до участі у справі залучено заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 .

28.08.2025 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України надіслав письмові пояснення, у яких зазначив, що заяву не визнає та вважає його необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявницею належних і допустимих доказів спільного проживання однією сім`єю позивача із загиблим не долучено до заяви. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

19.12.2025 представником заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано відзив на заяву, у якому просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення відмовити повністю, зіславшись на ті обставини, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, а надані заявником докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з загиблим ОСОБА_5 .

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 подану заяву підтримала з підстав зазначених у ній, просила задоволити.

Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Черниш І.І. у судовому засіданні вказала, що в даній справі є докази щодо спільного проживання та ведення спільного побуту її довірительною та померлим ОСОБА_5 , відтак просила заяву задоволити.

Свідок ОСОБА_6 судовому засіданні пояснила, що заявниця є її племінницею. Зі слів свідка, заявниця та ОСОБА_5 перебували у фактичних сімейних відносинах, спільно проживали, вели спільний побут та господарство. Свідок зазначила, що особисто знала ОСОБА_5 , який разом із заявницею працював на одному підприємстві. Вони спільно проводили дозвілля, відпочивали та святкували сімейні свята. За словами свідка, на Новий рік ОСОБА_5 зробив заявниці пропозицію одружитися. Також свідок повідомила, що заявниця та ОСОБА_5 здійснювали спільні покупки для дому, разом купували продукти харчування та побутову техніку, зокрема мікрохвильову піч. ОСОБА_5 дарував заявниці подарунки, а важливі життєві питання вони вирішували спільно, радячись між собою. Свідок вказала, що такі відносини тривали орієнтовно з літа 2022 року до весни 2023 року. Їй було відомо, що заявниця та ОСОБА_5 винаймали житло, проживали разом та вели спільний побут. Заявниця розповідала свідку, що мала доступ до банківської картки померлого. Свідок особисто бачила, як ОСОБА_5 перераховував заявниці кошти, за які, зокрема, було придбано диван для спільного житла. Крім того, свідок підтвердила, що бачила особисті речі померлого у помешканні, де проживала заявниця. Також їй відомо, що ОСОБА_5 мав намір укласти шлюб із заявницею та звертався за отриманням необхідних для цього документів, однак був призваний на військову службу.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що заявниця є її дочкою. Зазначила, що заявниця та померлий спочатку зустрічались, а з серпня 2022 року по травень 2023 року проживали разом однією сім`єю. Вони вели спільний побут, спільно оплачували комунальні послуги, а ОСОБА_5 оплачував житло та здійснював покупки для сім`ї, зокрема придбав холодильник і мобільні телефони заявниці та її дочці. Свідок повідомила, що ОСОБА_5 добре ставився до дочки заявниці, підтримував з нею сімейні стосунки. Також зазначила, що вони планували зареєструвати шлюб, однак не встигли цього зробити у зв`язку з його призовом на військову службу. Зі слів свідка, під час служби ОСОБА_5 підтримував зв`язок із заявницею та передав їй банківську картку для користування коштами. На думку свідка, заявниця та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, мали спільний побут і бюджет та фактично перебували у сімейних відносинах.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою заявниці. Зазначила, що заявниця та ОСОБА_5 орендували квартиру неподалік від її місця проживання та фактично проживали разом. Свідок повідомила, що восени 2022 року вперше познайомилася з останнім, який проживав із заявницею. Вона неодноразово бачила їх разом за місцем проживання, спостерігала їх спільний побут та ведення господарства. Зокрема, ОСОБА_5 звертався до сусідів по інструменти для проведення ремонтних робіт у квартирі, де вони проживали. Також свідок зазначила, що особисто бувала у квартирі заявниці та ОСОБА_5 , бачила предмети спільного побуту, зокрема диван, який, зі слів заявниці, вони придбали разом. Свідок сприймала їх як сімейну пару, оскільки вони постійно проживали разом, мали добрі стосунки та спільно вели господарство. Крім того, свідок пояснила, що після призову ОСОБА_5 на військову службу заявниця тяжко переживала його відсутність, зверталася до неї за підтримкою та повідомляла про події, пов`язані з його службою. На думку свідка, заявниця та померлий проживали однією сім`єю, мали спільний побут та взаємну підтримку.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - Тіщенко А.В. просив в задоволенні заяви відмовити, зокрема посилаючись на позицію викладних у письмових поясненнях. Додатково заявив клопотання про залишення заяви без розгляду, оскільки як вбачається із змісту самої заяви у загиблого ОСОБА_5 є батько- ОСОБА_5 , у даній справі має місце спір про право, а відтак дана заява не може бути розглянута в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 05.12.2025 у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Тіщенка А.В. про залишення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу-відмовлено.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не з`явився, однак 19.12.2025 через підсистему “Електронний суд” подав відзив на заяву, в якому просив у задоволені заяви відмовити повністю, розгляд справи здійснювати без їх участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на положення частини першої статті 223 ЦПК України, неявка вказаних учасників справи в призначене судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши думку учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Так, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 026.10.2023, вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що зробелний відповідний актовий запис№86 /а.с.8/.

25.10.2023 було видане лікарське свідоцтво про смерть №1302/23, з якого вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті є ушкодження внаслідок військових дій від вибухів, осколків /а.с.9/.

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з вересня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлення цього факту необхідно заявниці ля отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця ОСОБА_5 отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_5 та його грошового забезпечення.

На підвтердження факту проживання однією сім`єю заявниця надає до суду наступні докази.

Так, відповідно акту про встановлення факту проживання громадянина від 12.10.2023 складеного комісією Добротвірською селищною радою, вбачається те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з вересня 2022 спільно проживали за адресою - АДРЕСА_1 /а.с.10/.

Письмові пояснення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , відповідно яких вони вказують на факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 /а.с.11-14/.

Крім цього, заявницею на підтвердження доводів про спільне проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу подано також копії розрахункових документів (чеків), які, за її твердженням, свідчать про спільне ведення побуту та здійснення спільних витрат на придбання товарів і послуг для потреб сім`ї /а.с.15-20/.

Фотокопію платіжної інструкції про перерахування коштів, де платником є ОСОБА_5 отримувачем - ОСОБА_1 /а.с.70/

Також заявницею долучено фотоматеріали, на яких зображено сторінки спільного проведення часу, що, на її думку, підтверджує наявність близьких особистих стосунків та фактичне сімейне життя сторін /а.с.53-59/.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою ст.293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами п.5 ч.1 ст.315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною другою ст.3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення "член сім`ї" зазначено, що членами сім`ї є дружина (чоловік), їх діти і батьки, а також інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4 ст.3 СК України).

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Частинами 3,4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК Украни).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд критично відноситься до пояснень свідків, оскільки ці пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявність усталених відносин, які притаманні подружжю.

При цьому, суд зауважує, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16).

Також суд критично відноситься до наданого заявницею акту про проживання від 12.10.2023, оскільки наявність лише даного акту не є підставою для задоволення заяви про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Більш за це даний акт стосується лише проживання осіб за певним місцем та не встановлює наявність подружніх стосунків між цими особами. Факт проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20). Зокрема для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного проживання та відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Надавши правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, суд дійшов висновку про те, що заявник не довела належними, допустимими та достатніми доказами факт її спільного проживання з ОСОБА_5 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з вересня 2022 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінюючи подані фотознімки, суд зазначає, що вони підтверджують факт спільного проведення часу та наявність між заявницею та померлим особистих відносин. Водночас такі фотознімки не містять об`єктивних даних щодо характеру їх побуту, фінансової взаємодії або ведення спільного господарства на постійній основі, а тому самі по собі не можуть бути беззаперечним доказом існування сім`ї у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України.

Щодо наданих чеків суд зазначає, що вони підтверджують окремі факти придбання товарів, однак не дають можливості встановити, що такі витрати здійснювалися як елемент спільного бюджету, а не як окремі покупки однією з осіб. Доказів системного спільного фінансового забезпечення сторін суду не надано.

Акт про встановлення фактичного місця проживання підтверджує перебування заявниці та померлого за однією адресою, однак сам по собі не свідчить про наявність між ними сімейних відносин, оскільки спільне проживання як формальна обставина не є тотожним поняттю сім`ї у розумінні сімейного законодавства.

Письмові пояснення осіб та показання свідків суд оцінює критично в частині доведення саме юридично значимих ознак сім`ї, оскільки вони підтверджують переважно факт близьких відносин та спільного проживання, однак не містять конкретних даних щодо ведення спільного бюджету, взаємного матеріального забезпечення, розподілу побутових обов`язків або інших ознак усталених сімейних відносин.

З урахуванням установлених у справі обставин суд звертає увагу, що заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю у період з вересня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із тим із матеріалів справи та пояснень заявниці вбачається, що у вказаний період померлий проходив військову службу, у зв`язку з чим значну частину часу перебував поза межами місця спільного проживання сторін. Отже, фактичний період спільного перебування сторін у побуті був обмеженим і не охоплював увесь заявлений проміжок часу, що істотно зменшує тривалість їхнього спільного життя як сім`ї. За таких умов, за відсутності належних та достатніх доказів формування між заявницею та померлим сталого спільного побуту та взаємних сімейних обов`язків, не свідчить про наявність усталених сімейних відносин, притаманних подружжю

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 як жінки та чоловіка, тобто наявність сім`ї, зокрема, що заявниця з ОСОБА_5 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_5 , суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог про встановлення факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволені заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Міністерства оборони України, Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 05.06.2026.

Головуючий суддя У.І. Костюк