Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №439/1273/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1273/26

Провадження № 2-о/439/79/26

01 червня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

заявниця: ОСОБА_1 ,

представник заявниці адвокат Білик Р.О.,

заінтересована особа, стосовно

якої подано заяву про видачу

обмежувального припису: ОСОБА_2 ,

представник адвокат Онищук Т.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, ухвалив таке рішення.

Заявниця: ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області зі заявленими вимогами, в якій просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, заборонивши ОСОБА_2 перебувати в місці реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та в місці фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 строком на 6 місяців, а також заборонивши ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.

Стислий виклад позиції заявниці.

Заявниця зазначає, що 07 серпня 2004 року між ОСОБА_2 та нею - ОСОБА_3 був укладений шлюб.

В даному шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, життя з відповідачем не склалося і 09 лютого 2026 року Бродівським районним судом Львівської області шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу вона змінила своє прізвище на ОСОБА_7 .

Її колишній чоловік - ОСОБА_2 регулярно вчиняє домашнє насильство щодо неї. Часто поводиться неадекватно, вчиняє скандали, ображає її, виражається нецензурною лайкою. Він систематично залякує її та погрожує розправою, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості її життя, перебування у постійно пригніченому настрої, переживанні за власне здоров`я, тривожність, напруженість, страх, розгубленість, пригніченість, емоційна лабільність, астенія.

Зокрема, 12 грудня 2025 року та 05 січня 2026 року ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство психологічне насильство відносно неї, що виразились у образах нецензурними словами та виганяв з будинку, що призвело до поганого самопочуття, піднявся тиск. За що постановою Бродівського районного суду Львівської області від 15.01.2026 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП України та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Також, 25 квітня 2026 року, ОСОБА_2 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення вчинив домашнє насильство відносно неї, ще й в присутності малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме знову ж нецензурно висловлювався в її бік та голосно криках, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих. Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 05 травня 2026 року був визнаний винним у вчинені правопорушень передбачених за ч.2 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 680 грн. та за ч.3 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1190 грн.

Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно неї, він продовжує свої умисні систематичні дії, направлені на вчинення домашнього насильства.

Заявниця мотивує, що вона вимушена звернутися зі заявленими вимогами про видачу обмежувальної припису. Позаяк попередньо вжиті заходи виявилися неефективними та не захистили її від домашнього насильства.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

29 травня 2026 року – відкрито провадження у справі

Заявниця в судовому засіданні підтримала вимоги заяви та пояснила. Що її бувший чоловік ОСОБА_8 , систематично вживає алкогольні напої та постійно починав з нею скарги. Після розлучення він не припинив своїх дій та продовжує вчиняти над нею психологічне насильство. Ображає її, кричить, крім того, вчиняючи ці дії, він не зважає на те, що поруч є діти. Через агресивну поведінку ОСОБА_9 вона його дуже боїться. Вона викликала працівників поліції, які складали щодо нього протоколи та проводили бесіди, однак через певний період часу, все повторювалось. Тому просить заяву задовільнити.

Представник заявника – ОСОБА_10 , просила задоволити заяву та видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .

Заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви та зазначив, що заявниця все перебільшує. Пояснив, що з лютого 2026 року він із ОСОБА_1 не проживає, а живе із своєю матір`ю за іншою адресою. Однак, інколи приходитть до помешкання, де живе заявниця із їхніми дітьми. Вважає, що метою звернення заявниці до суду із зазначеною заявою є позбавити його можливості бачитись з дітьми, а також виселити його із будинку, який вони спільно будували. Крім того зазначив, що він за адресою: АДРЕСА_2 , гараж, де він працює. Дійсно між ними відбуваються періодичні суперечки, декілька разів його колишня дружина викликала працівників поліції, які складали протоколи відносно нього. Просить суд у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 – Онищук Т.Н. в судовому засіданні, заперечував проти задоволення заяви.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що за період з 2025 року по 2026 рік, ОСОБА_2 неодноразово вчиняв домашнє насильство стосовно колишньої дружини: ОСОБА_1 . Вина ОСОБА_2 у вчиненні таких діянь встановлена судовими рішеннями (а.с. 6-7), а саме:

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 15 січня 2026 року (єдиний унікальний номер справи: 439/62/26) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із врахуванням вимог статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень ;(а.с.6)

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 05 травня 2026 року (єдиний унікальний номер справи: 439/1063/26) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із врахуванням вимог статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1190 гривень;(а.с.7).

Мотиви суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

За змістом нормативного регулювання пунктів 3, 6-8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездiяльнiсть) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь, а саме:

-економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

-психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

-фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Імперативним приписом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Вимогами пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

-заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

-обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

-заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

-заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Нормою частини 4 статті 26 вищевказаного Закону передбачається, що обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексу України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вище зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Як наголошує п.3, 6, 7, 8 ч.1 ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону). Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи наведені вище факти вчинення ОСОБА_2 домашнього насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_1 двічі протягом останніх 5 місяців, суд вважає, що є висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються наданими суду доказами. Ттому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_1 необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .

В той же час, як зазначила заявниця місцем її проживання є АДРЕСА_2 , а адресою реєстрації є інша адреса, а саме: АДРЕСА_1 ., де вона не проживає. З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що заяву необхідно задоволити частково, а саме в частині видачі обмежувального припису, який стосується адреси проживання заявниці, а саме: АДРЕСА_2 .

На переконання суду таке обмеження прав ОСОБА_2 не буде надто обтяжливим для нього та слугуватиме співмірним заходом до мети, яка повинна бути досягнута застосування такого обмежувального припису.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 цього Кодексу про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

На підставі статтей 1, 24, 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1, 350-8, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

у х в а л и в :

Заявлені вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким визначити заходи тимчасового обмеження прав та покласти обов`язки на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.

Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.

Судові витрати, пов`язані зі розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне судове рішення складене 05 червня 2026 року.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Б.М. Петейчук