Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №334/4367/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 05.06.2026

Справа № 334/4367/26

Провадження № 2-а/334/78/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему «Електроний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Красуля Наталя Валеріївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.04.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Дектерьовим Романом складено постанову №833, відповідно до якої ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у сумі 17000, 00 гривень.

Підставою для винесення постанови стало твердження, що ОСОБА_2 нібито не з`явився за повісткою №6196744 на 06.01.2026 для уточнення даних. У постанові зазначено, що повістку було надіслано поштою та повернуто 07.01.2026 з відміткою «відсутність адресата».

Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до Постанови КМУ №560, належним підтвердженням оповіщення є день отримання або день проставлення відмітки про відсутність особи.

З постанови за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №833 від 20.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що на адресу ОСОБА_2 було направлено повістку №6196744.

Відповідно до повістки ОСОБА_2 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.01.2026.

Відповідно до форми 20 АТ «Укрпошта» лист був повернутий 07.01.2026 відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

При винесені постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 проігноровано факт того, що ОСОБА_2 жодної повістки про виклик до ТЦК на 06.01.2026 у встановленому порядку не отримував, підпис про її отримання не ставив та від її отримання не відмовлявся (про що також власноруч зазначив у графі пояснень під час підписання протоколу).

Засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 жодних повідомлень чи повісток також не надходило, про їх існування йому не було відомо.

Інформації про необхідність з`явитися до ТЦК та СП він не отримував ані від своїх родичів, ані засобами телефонного зв`язку, ані з будь-яких інших джерел або спосіб.

Жодні докази належного вручення ОСОБА_2 повістки на 06.01.2026 відсутні.

Обставини не отримання ним повістки та неналежного оповіщення підтверджуються відміткою «Укрпошти» про те, що лист був повернутий 07.01.2026 відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Натомість, повісткою, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_2 на 06 січня 2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.

Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_2 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 лише 07 січня 2026 роук, а твердження у оскаржуваній постанові про те, що він, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , 06.01.2026 не з`явився за викликом не відповідає дійсності.

ОСОБА_2 сумлінно ставиться до своїх обов`язків військовозобов`язаного та актуалізував свої дані. Згідно військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», він має чинну відстрочку від мобілізації на підставі бронювання (абз. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відстрочка ОСОБА_2 є актуальною та діє до 31 жовтня 2026 року. Номер запису в реєстрі «Оберіг»: 041120221429876200022

На цей час позивач офіційно працевлаштований у ТОВ «Глобал нет» на посаді монтажника зв`язку.

Крім того, потребує увазі той факт, що у резолютивній частини постанови №833 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не зазначено за якою статтею його визнано винним, що грубо порушує приписи чинного законодавства України.

Позивач вважає винесену посадовою особою відповідача постанову незаконною та протиправною, у зв`язку з чим просить скасувати постанову №833 від 20.04.2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього стянення у виді штрафу у сумі 17000,00 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

12.05.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Також, у відповідача було витребувано справу про адміністративне правопорушення з усіма наявними матеріалами щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова №833 від 20.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 .

Представник відповідача відзиву на адміністративний позов не подав.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вказує про наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 20.04.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 складено постанову №833, відповідно до якої ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у сумі 17000, 00 гривень.

Відповідно до фабули, зазначеної в постанові №833 від 20.04.2026 року: «Встановлено, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №833 від 09.03.2026 року.

Відповідно до протоколу №833 пpo адміністративне правопорушення військовозобов`язаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 06.01.2026 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в зазначений час та дату, доказі наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч.3 ст. 22 Закону Украъни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 Клдексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Таким чином, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_2 06.01.2026 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Позивач вважає винесену посадовою особою відповідача постанову незаконною та протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом про її скасування.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами статті 65 Конституції України та частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Для наявності складу правопорушення обов`язковими є: факт наявності обов`язку; факт його невиконання в установлений строк; вина особи у формі умислу.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України N° 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24,02,2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов язані, зокрема, з являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов 'язаний з 'явитися у зазна чені у ній місце та строк.

Відповідно до абз. 1 пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв 'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р, №352 (далі по тексту Положення №352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Разом з тим, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з неприбуттям позивача по повістці для уточнення даних.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передба чено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 06.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому з метою повного та всебічного розгляду справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 №560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Змінами, внесеними постановою уряду від 08.10.2024 №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК та СП необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про виклик і спроб вручити йому повістку особисто та/або відомостей про спробу повідомити його про наявність повістки за наявним номером телефону, а також відповідно даних щодо вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Суд вважає, що вказане є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи (позивача) про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Також, суд звертає увагу на те, що причиною неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 06.01.2026 за повісткою для уточнення даних було неналежне його оповіщення про необхідність прибуття до відповідного органу.

Таким чином вина, яка полягає у порушенні позивачем вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ, є не доведеною належними та достатніми доказами, а відтак, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 актуалізував свої дані та згідно військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», він має чинну відстрочку від мобілізації на підставі бронювання (абз. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відстрочка ОСОБА_2 є актуальною та діє до 31 жовтня 2026 року. Номер запису в реєстрі «Оберіг»: 041120221429876200022.

На цей час позивач офіційно працевлаштований у ТОВ «Глобал нет» на посаді монтажника зв`язку.

Відповідно до принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі статтею. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами та у відповідні строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позов та не надав суду будь-яких об`єктивних і беззаперечних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують факт вчинення позивачем ОСОБА_4 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадженя у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями: 2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_5 №833 від 20.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальноста та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень - скасувати, провадження у справі закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати понесені по сплаті судового збору у сумі 665,60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Суддя Ісаков Д.О.