Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №309/964/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/964/26

Провадження № 2/309/496/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

з участю секретаря судового засідання: Росоха Д.І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні

в м. Хуст цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Козара М.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Посилається на те, що 17 травня 2008 року між нею та ОСОБА_2 , укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, за актовим записом №12. Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка не проживає з чоловіком разом більше двох років. Спільне шлюбне життя не склалося, сім`я припинила своє існування, а шлюб носить лише формальний характер. Подальше перебування у шлюбі з відповідачем є неможливим. Діти проживають разом з матір`ю та перебувають на її повному утриманні та вихованні. Батько дітей участі у їх вихованні не приймає, жодної допомоги на утримання дітей не надає. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку щодо утримання дітей.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просить розірвати шлюб та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь, та на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду до досягнення дітьми повнолітнього віку.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві просить про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 17 травня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований виконкомом Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, за актовим записом № 12, серії НОМЕР_1 . (а.с.7)

Від шлюбу сторони мають : сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 грудня 2009 року; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23 жовтня 2021 року.(а.с.8-9).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 30.06.2023 р., виданого УСЗН Хустською райдержадміністрацією, номер особової справи 611110 син ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, законним представником (опікуном) якого є ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до положень ч.1 ст.110, ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.

Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України: при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства": кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

При цьому, статтею 183 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Згідно з вказаною статтею СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки на теперішній час неповнолітні діти сторін проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, заперечень щодо чого відповідач не надав, то суд вважає, що позивачка має право на отримання аліментів від батька дітей, який повинен виконувати свій обов`язок щодо їх утримання належним чином.

Відповідно до ст.12 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст.81 ЦПК України: учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України: доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак суд визначає розмір аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір відповідає встановленому ч.5 ст.183 СК України мінімальному рекомендованому розміру аліментів на двох дітей. Такий розмір аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дітей, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дітей.

З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька відповідатимуть інтересам дітей і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп., від сплати якого позивачка звільнена.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України: суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 110, 112 180-184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2026 року до досягнення дітьми повнолітнього віку

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави – 1 331,20 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.