Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №135/930/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/930/26

Провадження № 3/135/316/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04.06.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника Рябоконя В.О., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює інженером-будівельником на ТОВ "Вінницька Птахофабрика",

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Джежиком Олександром Сергійовичем було складено протокол серії ВАД № 672770 про те, що 28.05.2026 ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме висловлювалася на її адресу словами нецензурної лайки та намагався вчинити бійку, що було кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Адвокат Рябоконь В.О., діючи в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав клопотання, в якому просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що зі змісту протоколу не вбачається, які саме наслідки настали або могли настати для потерпілої внаслідок інкримінованих дій, зокрема чи викликали такі дії побоювання за її безпеку або безпеку інших осіб, чи спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або шкоду психічному здоров`ю. На думку захисника, у протоколі не розкрито об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а тому відсутні належні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Крім того, захисник послався на те, що у письмових поясненнях ОСОБА_2 також не наведено відомостей про те, яких саме наслідків для її психічного чи фізичного стану, у розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, завдали або могли завдати дії ОСОБА_1 . Також, як зазначив захисник, у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення саме домашнього насильства, а не сімейно-побутового конфлікту.

Окремо захисник звернув увагу на недотримання під час складання протоколу вимог ст. 256 КУпАП, указавши, що зміст протоколу не містить усіх відомостей, необхідних для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що між ним і його колишньою дружиною ОСОБА_2 за обставин, викладених у протоколі, виникла побутова сварка. Подане захисником клопотання підтримав і просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Захисник Рябоконь В.О. у судовому засіданні підтримав правову позицію свого підзахисного та раніше подане клопотання про закриття провадження у справі.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом здійснення дзвінків на її мобільний номер, зазначений у власноруч наданих письмових поясненнях, про що складено відповідну телефонограму. Відомості про поважні причини її неявки відсутні, клопотань про відкладення розгляду справи від потерпілої до суду не надходило.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Бондаренко та інші проти України» (заява № 42664/21) та «Волохи проти України» (заява № 23543/02), відповідно до якої особа, що бере участь у судовому провадженні, зобов`язана сумлінно реалізовувати свої процесуальні права, виявляти належну зацікавленість у перебігу справи та виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки.

З урахуванням наведеного, а також з метою забезпечення дотримання розумного строку розгляду справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності потерпілої.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника Рябоконя В.О., суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів і зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Із наведених норм випливає, що оцінці підлягає як кожний доказ окремо, так і їх сукупність. На підставі такої оцінки суд повинен зробити обґрунтований висновок про належність, допустимість, достовірність кожного доказу та про достатність усієї сукупності фактичних даних для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким уповноважений орган фіксує обставини події, що, на думку посадової особи, містить склад адміністративного правопорушення, і який слугує підставою для подальшого провадження у справі. Водночас протокол не звільняє орган, який його склав, від обов`язку належно розкрити фабулу правопорушення та зафіксувати всі істотні ознаки його складу, а суд — від обов`язку критично оцінити зміст протоколу в сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата й місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність; прізвища й адреси свідків і потерпілих (за їх наявності); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Неналежне оформлення протоколу, зокрема відсутність опису істотних ознак складу правопорушення, у судовій практиці неодноразово розцінювалося як підстава для висновку про неможливість притягнення особи до відповідальності у зв`язку з недоведеністю її вини.

На виконання ст. 278 КУпАП суддя зобов`язаний при підготовці до розгляду справи встановити правильність складання протоколу та інших матеріалів справи і впевнитися в тому, що вони достатні для розгляду справи по суті.

Із протоколу серії ВАД № 672770 від 28.05.2026 убачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме те, що 28.05.2026, перебуваючи за місцем свого проживання, він вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та намагався вчинити бійку. У протоколі дії ОСОБА_1 кваліфіковано як домашнє насильство психологічного характеру.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконанні термінового заборонного припису або неповідомленні про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Домашнє насильство у розумінні зазначеної норми — це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок яких була чи могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Стаття 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому при кваліфікації діяння та оцінці його ознак необхідно звертатися до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону психологічне насильство — форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози (у тому числі щодо третіх осіб), приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, наявне тоді, коли умисні дії фізичного, психологічного чи економічного характеру об`єктивно спрямовані на приниження, залякування, контроль або обмеження волевиявлення потерпілої особи та спричинили або могли спричинити шкоду її фізичному чи психічному здоров`ю, викликали у неї реальні побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість або відчуття безпорадності.

Оскільки ст. 173-2 КУпАП є бланкетною, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути не лише перелічено слова чи жести, а й описано, який саме вид насильства інкримінується, яким чином він проявився та які наслідки для потерпілої особи настали або об`єктивно могли настати. Зокрема, має бути зазначено, чи викликали дії особи страх за власне життя та здоров`я, приниження, емоційну нестабільність, чи порушили вони звичайні умови існування потерпілої тощо.

У практиці Верховного Суду та апеляційних судів неодноразово наголошувалося, що сам лише факт конфліктних або напружених стосунків у сім`ї, одноразової сварки чи обміну образливими висловлюваннями, без належного підтвердження психологічного впливу, який відповідає наведеним ознакам, не свідчить про вчинення психологічного домашнього насильства в розумінні ст. 173-2 КУпАП. Для притягнення особи до відповідальності за цією нормою необхідно встановити конкретні умисні дії або бездіяльність, їх спрямованість на досягнення контролю чи приниження, а також те, що вони спричинили або могли спричинити відповідні негативні наслідки для потерпілої особи.

Оцінюючи зміст протоколу серії ВАД № 672770 від 28.05.2026, суд констатує, що у ньому наведено лише загальне формулювання про те, що ОСОБА_1 висловлювався на адресу колишньої дружини нецензурною лайкою та намагався вчинити бійку. У протоколі не конкретизовано, у чому саме полягало «намагання вчинити бійку», яким чином виявилась психологічна складова інкримінованих дій, не наведено відомостей про те, які психічні чи фізичні наслідки для потерпілої настали або могли настати, відсутні будь-які посилання на те, що вона відчувала страх за свою безпеку, емоційну невпевненість, безпорадність чи інші прояви, притаманні психологічному домашньому насильству.

Суд окремо оцінює сукупність матеріалів, що є в справі. Рапорти чергових ВП № 3 Гайсинського РУП від 28.05.2026 за ЄО № 2784 та № 2788 фіксують факт виклику поліції та виїзду на місце події й встановлення між колишнім подружжям сварки. З рапортів убачається, що під час конфлікту ОСОБА_2 розпилила сльозогінний газ в обличчя ОСОБА_1 , а з тексту рапорту за ЄО № 2784 також убачається, що ОСОБА_1 кинув камінь у бік потерпілої, що пошкодило автомобіль. Тобто ці матеріали підтверджують характер події як взаємного конфлікту. Щодо психологічних наслідків для ОСОБА_2 рапорти будь-яких відомостей не містять.

Письмові пояснення ОСОБА_2 описують приїзд за попередньою домовленістю, виникнення конфлікту та застосування нею газового балончика з метою самозахисту у відповідь на фізичний контакт з боку ОСОБА_1 , а також кидання ним каменя в напрямку автомобіля. Водночас у своїх поясненнях ОСОБА_2 не зазначає жодних відомостей про те, що висловлювання нецензурною лайкою чи намагання вчинити бійку з боку ОСОБА_1 спричинили або могли спричинити у неї страх за власну безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе чи шкоду психічному здоров`ю — тобто ті ознаки, що є обов`язковими елементами психологічного насильства у розумінні спеціального Закону. Пояснення другого свідка — ОСОБА_3 підтверджують загальний характер конфлікту, однак так само не розкривають психологічних наслідків для потерпілої.

У матеріалах справи відсутні також медичні документи, висновки спеціалістів (психолога, психіатра) або інші докази, які б свідчили про заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілої або про реальну небезпеку настання такої шкоди.

За таких обставин сукупність зібраних матеріалів описує взаємний сімейно-побутовий конфлікт між колишнім подружжям, проте не розкриває ознак умисного, цілеспрямованого домашнього насильства психологічного характеру з боку ОСОБА_1 , а тому опис події в протоколі не містить усіх істотних ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо ролі суду в провадженнях, де відсутній активний орган обвинувачення. У справах «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, заява № 36673/04, рішення від 30.05.2013) та «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що суд не має права самостійно змінювати фабулу обвинувачення, «дописувати» відсутні елементи складу правопорушення або відшукувати докази на підтримку позиції обвинувачення. Якби суд самостійно усував прогалини в описі правопорушення чи відшукував докази на підтвердження обвинувачення, це фактично означало б прийняття судом функцій сторони обвинувачення, що є несумісним з роллю незалежного та неупередженого арбітра, порушує принцип рівності сторін і право особи на захист, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; особа вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним рішенням суду. Цей підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, за якою винуватість особи має бути доведена на підставі сукупності вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів таким чином, щоб не залишалося розумного сумніву у вчиненні нею правопорушення (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Розумний сумнів — це сумнів, який ґрунтується на конкретних обставинах справи та здоровому глузді, випливає з об`єктивного й неупередженого аналізу всіх наявних або відсутніх доказів та є таким, що спонукав би обережну, розсудливу особу утриматися від ухвалення рішення, несприятливого для обвинуваченого.

У цій справі наявні матеріали — протокол про адміністративне правопорушення, рапорти працівників поліції та письмові пояснення учасників події у сукупності свідчать про наявність між колишнім подружжям побутового конфлікту та словесної сварки, однак не містять ані належного опису ознак психологічного домашнього насильства, ані відомостей про психологічні наслідки для потерпілої. За відсутності таких даних, а також будь-яких інших доказів, що усували б наявні розумні сумніви, суд не має правових підстав визнавати вину ОСОБА_1 доведеною.

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 256, 268, 278, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672770 від 28.05.2026, — закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя