Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №761/6031/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:761/6031/24

Провадження №: 2/755/8078/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ходака В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. від 12 березня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №10432, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором №935032427 від 15 жовтня 2019 року; стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 29 487,50 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірив безспірності заборгованості, вчинив виконавчий напис на підставі документів, що не були нотаріально посвідчені. Крім того, у виконавчому написі вказані дані щодо розміру заборгованості, які не відповідають дійсності. Також, представник позивача зазначає, що з рахунка позивача були списані кошти в розмірі 29 487,50 грн, в якості оплати в рамках ВП№65235584 з виконання виконавчого напису №10432 від 12 березня 2021 року, з урахуванням протиправності вказаного виконавчого напису, представник позивача вважає, що є необхідним стягнути кошти із відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва. (а.с. 49-50)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. (а.с. 58-59)

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданими документами отримано 05 липня 2024 року, до підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третьою особою приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданими документами отримано 08 липня 2024 року, що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третьою особою приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат вибув».

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

12 липня 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та листа приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича. (а.с. 61-62)

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї. Разом із тим, 23 липня 2024 року від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить «відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №761/6031/24». В тексті пояснень наводиться обґрунтування, що кредитний договір № 935032427 від 15 травня 2019 року нечинним не визнавався, тобто підстави для стягнення безпідставно набутих коштів відсутні та відповідач мав право вимагати стягнення за кредитним договором № 935032427 від 15 жовтня 2019 року. Відповідач зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, документально не підтвердженим та неспівмірним зі складністю справи. (а.с. 68-80)

Треті особи не скористались своїм правом та не направили до суду заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї Глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом установлено, що 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за №10432, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , яка є Боржником за Кредитним договором 935032427 від 15 жовтня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 62 від 21 січня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, реєстр прав вимог № 3 від 29 січня 2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», – Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 935032427 від 15 жовтня 2019 року. Строк платежу за Кредитним договором 935032427 від 15 жовтня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року. Сума заборгованості складає 29 487,50 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8 750,00 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 15 706,40 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн; строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 5 031,10 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати з Стягувача, в розмірі 1 200,00 грн, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню – 30 687,50 грн. (а.с. 13)

Оскаржуваний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П., виконавче провадження №65235584.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (Закон №3425-XII).

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в п. 2 даного Переліку визначено про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 №96/5 (далі за текстом - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 3.1. - 3.5. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172; якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку; строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Безспірний борг – це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити в здійсненні виконавчого напису.

В матеріалах справи на явна копія кредитного договору №935032427 від 15 жовтня 2019 року, сторонами якого вказані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , яка не містить підписів сторін. (а.с. 14-17)

За умовами вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає позичальникові кредит в розмірі 8 750,00 грн, строком на 30 днів, з нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 1,45 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

З урахуванням відсутності підписів сторін на вищевказаному договорі, відповідач не надав доказів ані того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» існували кредитні зобов`язання, ані того, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» мала право вимоги до ОСОБА_1 .

Крім того, з виконавчого напису від 12 березня 2021 року вбачається про стягнення заборгованості за кредитним договором №935032427 від 15 жовтня 2019 року здійснюється за період з 29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року, тоді як кредитування мало здійснюватися 15 жовтня 2019 року на строк 30 днів.

Також в матеріалах справи відсутні докази відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Крім того, суд враховує, що відповідач не надав суду доказів, які підтверджують направлення позивачеві письмової вимоги, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, відповідач не скористався своїм правом та не подав відзив на позовну заяву з доказами на спростування доводів позовної заяви та на підтвердження того, що сума заборгованості є безспірною, а також того, що відповідач має право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , відповідачем лише подані до суду додаткові пояснення, які не були підтверджені доказами.

Також, суд бере до уваги ту обставину, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

При цьому, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача безпідставно стягнутих коштів у розмірі 29 487,50 грн, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 22 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження №65235584, з примусового виконання виконавчого напису №10432 від 12 березня 2021 року. (а.с. 10)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. про арешт коштів боржника від 23 квітня 2021 року у виконавчому провадженні №65235584, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 34 000,05 грн. (а.с. 10)

До того ж, постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. про закінчення виконавчого провадження від 17 червня 2021 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №10432, вчиненого 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з боржника яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 30 687,50 грн, закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого документу. (а.с. 11)

Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 03 липня 2024 року № 126782, у рамках виконавчого провадження №65235584 стягнуто з ОСОБА_1 34 000,05 грн, з яких: 30 687,50 грн – на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на погашення боргу за виконавчим документом; 3 068,75 грн - основна винагорода приватного виконавця; 243,80 грн – витрати виконавчого провадження. Виконавче провадження №65235584 закінчено 17 червня 2021 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 65-66)

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про : 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Цим рішенням задоволено вимогу позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Враховуючи викладене та встановлене судом у розрізі спірних правовідносин, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 29 487,50 грн.

Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимогою майнового характеру та з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» за вимогою немайнового характеру, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч. 1 ст. 632 ЦК України)

Отже, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

14 лютого 2024 року між ОСОБА_1 (далі - позивач) та адвокатом Ходаком В.В. (далі – адвокат) укладено договір №396 про надання правничої допомоги (далі - договір), в п. 3.1.4 позивач зобов`язався оплатити надані послуги у розмірі та строки відповідно до п. 4.1 та п.4.2 цього Договору. (а.с.44-45)

Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість юридичних послуг (гонорар Адвоката) становить 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору – обов`язкові платежі, зокрема судовий збір, державне мито, оплата нотаріальних послуг, послуги перекладачів, експертів, суб`єктів оціночної діяльності, не входить до вартості юридичних послуг та оплачуються додатково Клієнтом.

На підставі вказаного договору 14 лютого 2024 року адвокатом Ходаком В.В. видано ордер серія АВ №1116923 на представництво інтересів позивача в суді.

Крім того, в позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі й на правничу допомогу - на загальну суму 10 000,00 грн, а також вказаний опис виконаних адвокатом робіт та витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги в цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, судом встановлений певний обсяг наданих представником позивача адвокатських послуг: аналіз документів, підготовка правової позиції по справі, підготовка, формування, складання та подання позовної заяви, яка містить дві вимоги (майнового та не майнового характеру); складання та подання клопотань про долучення доказів, написання та надіслання запитів відповідачу та третім особам.

Суд не вбачає неспівмірності вартості послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що позов задоволено, беручи до уваги співмірність вартості послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, з відповідача на користь позивачем підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн

Враховуючи наведене та керуючись статтями 536, 626, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 19, 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 2.3, 3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012р.№296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: м. Київ, бул. Верховної Ради, буд.34, оф.511), треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна (місцезнаходження: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 115, оф. 1), приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович (місцезнаходження: м.Чернігів, просп. Перемоги, буд.139, оф.203), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №10432, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором, загальна сума, що підлягає стягненню – 30 687,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 29 487,50 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» в дохід держави збір у розмірі 1 211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: