Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №721/707/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Чернівці

справа № 721/707/24

провадження 22-ц/822/671/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: О.О. Одинака, Н.К. Височанської,

секретар судового засідання Скулеба А.І.,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Проскурняк С.П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилалася на те, що 10 лютого 2021 року між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту №53/20/21-Тз/Ж, згідно з яким ПАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «HYUNDAI Creta», державний номер НОМЕР_1 .

17 липня 2021 року в смт Овідеополь на вул.Колісніченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Trafic», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Hyundai Creta», державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 . Ця ДТП сталася з вини ОСОБА_1 .

Транспортний засіб «Hyundai Creta», державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , отримав значні механічні пошкодження.

Згідно з рахунком №АС-0008501 від 12 серпня 2021 року вартість відновлювального ремонту складає 383081,76 гривень, що згідно з умовами договору страхування, перевищує 70 % дійсної вартості, на момент укладання договору.

Відповідно до договору №53/20/21-Тз/Ж від 21 лютого 2020 року повна страхова сума автомобіля «Hyundai Creta», державний номер НОМЕР_4 на дату ДТП складає 500 000,00 гривень. Шляхом вивчення попиту та пропозиції через онлайн-аукціон встановлено, що вартість придатних залишків становить 222 000,00. Франшиза складає – 0,00%.

Відповідно до п. 31.5 договору страхування, повна загибель ТЗ (знищення ТЗ) – випадок, коли вартість відновлення пошкодженого ТЗ: перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладання договору або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків ТЗ. Вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (зокрема: онлайн аукціони з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна») або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ринку). Порядок визначення вартості залишків ТЗ визначається Страховиком.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» ОСОБА_3 складає 278 000,00 гривень (500000,00 гривень (страхова сума, згідно з договором) за мінусом 222 000,00 гривень (придатні залишки) = 278000,00 гривень).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Trafic», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР №4355753, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у добровільному порядку відшкодувало позивачу збитки в сумі 127 400 гривень в межах ліміту страхової відповідальності.

Позивач вважає, що не відшкодована частина збитку, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 150 600 гривень.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача на їх користь 150 600 гривень, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту реалізації транспортного засобу «Hyundai Creta» за ціною 222 000 гривень.

З урахуванням суми страхового відшкодування, виплаченого страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача у розмірі 127 400,00 гривень, залишок шкоди, який підлягав відшкодуванню відповідачем, складав 7 347,13 гривень (500 000 гривень (страхова сума згідно з договором) за мінусом 365 252,87 гривень (ринкова вартість пошкодженого ТЗ) та за мінусом 127 400 гривень (виплачене страхове відшкодування). Як встановлено судом та підтверджено письмовими доказами, 22 січня 2025 року відповідач добровільно сплатив позивачу вказану суму у повному обсязі,

Таким чином, на момент ухвалення судового рішення, шкода, завдана позивачеві, відшкодована повністю, а отже, відсутній як предмет, так і підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПАТ «СК «Арсенал Страхування» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги умови договору страхування наземного транспорту №53/20/21-Тз/Ж від 17.07.2021, а саме, п.31.5, де зазначено, що повна загибель ТЗ (знищення ТЗ)- випадок, коли вартість відновлення пошкодженого ТЗ перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладання договору, або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків ТЗ.

Вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо таких залишків, проте суд не взяв до уваги як доказ і відомості з онлайн-аукціону, згідно з яким вартість придатних залишків становить 222 000 грн.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги відомості з онлайн-аукціону щодо вартості придатних залишків транспортного засобу Hyundai Creta у розмірі 222 000 гривень, оскільки позивач не заявляв вимог щодо стягнення вартості реалізованого майна та не посилався на обставину фактичного продажу, як на підставу своїх вимог. Також вказував на те, що інформація з онлайн-аукціону є належним доказом ринкової вартості придатних залишків, оскільки відображає реальний попит і пропозицію на відповідний об`єкт майна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Позиція апеляційного суду

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

10 лютого 2021 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту №53/20/21-Тз/Ж згідно з яким ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «HYUNDAI Creta», державний номер НОМЕР_1 /Т.1 а.с.5-12/.

17 липня 2021 року в смт. Овідеополь на вул. Колісніченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Trafic», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Hyundai Creta», державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 . Ця ДТП сталася з вини ОСОБА_1 /Т.1 а.с.15-19/.

Транспортний засіб «Hyundai Creta», державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , отримав значні механічні пошкодження.

Відповідно до договору №53/20/21-Тз/Ж від 21 лютого 2020 року повна страхова сума автомобіля «Hyundai Creta», д.н. НОМЕР_4 на дату ДТП складає 500 000,00 гривень.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Trafic», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на момент ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР №4355753, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» .

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в добровільному порядку відшкодувало позивачу збитки в сумі 127 400,00 гривень у межах ліміту страхової відповідальності, цей факт підтвердили в судовому засіданні сторони у справі.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/126-24/12487-АВ від 31 грудня 2024 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Hyundai Creta», станом на 17 липня 2021 року становить 162 687,31 гривень, а ринкова вартість зазначеного транспортного засобу у пошкодженому стані на дату дорожньо-транспортної пригоди складала 365 252,87 гривень /Т.1 а.с.171-189/.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1192 цього Кодексу розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 993 цього Кодеку до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування». У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 175/4710//16-ц висловлена правова позиція про те, що у договорах майнового страхування допускається суброгація, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Правовідносини, що виникли у зв`язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, засновані на суброгації, тобто переході до страховика права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов`язанні, тому вимога страхової компанії до завдавача шкоди не є регресною.

Таким чином, доводи апелянта про те, що вимоги позивача не засновані на суброгації, не заслуговують на увагу.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та відповідачем у цій справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту реалізації транспортного засобу «Hyundai Creta» за ціною 222 000 грн.

З урахуванням суми страхового відшкодування, виплаченого страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача у розмірі 127400,00 грн, залишок шкоди, який підлягав відшкодуванню відповідачем, складав 7 347,13 грн (500000 грн (страхова сума згідно з договором) за мінусом 365252,87 грн (ринкова вартість пошкодженого ТЗ) та за мінусом 127 400 грн (виплачене страхове відшкодування). Як встановлено судом та підтверджено письмовими доказами, 22 січня 2025 року відповідач добровільно сплатив позивачу вказану суму у повному обсязі.

Таким чином, на момент ухвалення судового рішення шкода, завдана позивачеві, відшкодована повністю, а отже, відсутній як предмет, так і підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права спростовані висновком експерта №СЕ-19/126-24/12487-АВ від 31.12.2024 року, який відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності.

Зміст цього висновку було досліджено в судовому засіданні, відповідно до якого розмір матеріального збитку становить 162 687,31 гривень, а ринкова вартість транспортного засобу у пошкодженому стані складає 365 252,87 гривень. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу свого рішення цей доказ, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку, на підставі ухвали суду, та підтверджений поясненнями експерта в судовому засіданні. Проведення експертизи здійснювалося судовими експертами на підставі матеріалів, які надав позивач.

Будь-яких інших додаткових фотоматеріалів або доказів, які б впливали на обсяг та характер пошкоджень, позивач не надавав.

Експерт у висновку зазначив, що вартість матеріального збитку могла становити 162 687,31 гривень, а ринкова вартість транспортного засобу могла становити 365 252,87 гривень.

Висновок експерта про те, що вартість матеріального збитку могла становити 162 687,31 гривень викликана тим, що експертне дослідження проводилося на підставі вихідних даних, які надав позивач, а додаткової інформації про пошкодження транспортного засобу, що могло б вплинути на результати його оцінки, він не надавав.

У суді першої інстанції експерт пояснював, що його розрахунки є точними і що додаткових матеріалів позивачем не було надано.

В апеляційній скарзі позивач ставить під сумнів висновок експерта, проте апелянт ніяким чином не обґрунтовує його недостовірність, фактично покликаючись на переоцінку доказів.

Та обставина, що позивач у суді першої інстанції не скористався процесуальним правом заявити клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, вказує на те, що він фактично погодився з дослідженням та достовірністю цього доказу.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на дані онлайн-аукціону, як доказ вартості залишків транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи підтвердження факту реалізації автомобіля відсутні.

Суд першої інстанції належним чином оцінив кожен доказ та мотивував відхилення доводів позивача, встановивши, що останнім не надано будь-яких належних і допустимих доказів фактичного продажу транспортного засобу за ціною 222 000 гривень, а тому ці відомості не могли бути використані для визначення реального розміру шкоди.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду про те, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди суд має виходити саме з фактичного розміру шкоди, а не з розміру страхового відшкодування або внутрішніх розрахунків страховика.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм права чи порушення процесуальних норм спростовані змістом рішення суду першої інстанції та є необґрунтованими. Підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає.

Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.

Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 04 червня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.К. Височанська