Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №521/10471/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/10471/25

Провадження № 2/521/647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Сироти О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

предмет позову : встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що з травня 2015 року по грудень 2024 сторони проживали як жінка та чоловік однією сім`єю, однак не перебували у шлюбі між собою.

В сторін народилось дві доньки ОСОБА_3 , 2015 р.н., ОСОБА_4 , 2017 р.н.

26.07.2023 сторонами укладений в інтересах сім`ї договір про придбання квартири на ділянці № НОМЕР_1 блоку № 1114 в районі Mezitli, провінції Mersin, Турецької Республіки.

Фактично грошові кошти були внесені сторонами достроково за рахунок спільного бюджету сім`ї: 12.09.2023 безпосередньо позивачем - 48 128 доларів США, 2675 Євро; 17.10.2023 відповідачем - 45 000 євро.

Юридично договір оформлений тільки на ім`я відповідача.

На час вирішення спору відповідач утворив нову родину, від поділу квартири в досудовому порядку ухиляється.

Позивач стверджувала, що іншого способу захисту права вона не має.

Окрім задоволення позовних вимог позивач вважала можливим присудження на свою користь судових витрат: судового збору, витрат на правничу допомогу 40 000 грн.

Позивач в процесі розгляду позов підтримала, особисто брала участь у судовому засіданні, надавши суду пояснення за яких обставин що між сторонами існували відносини, притаманні подружжю.

Так, ОСОБА_1 стверджувала, що в спірний період сторони спільно мешкали, мали спільний побут, спільний бюджет, народили двох дітей, розділяли повсякденні турботи, взаємну відповідальність щодо себе та дітей, мали моральну підтримку, піклувались одне про одного, придбали та відчужували спільне майна.

Відповідач фактично не заперечував про факту проживання сторін як жінки та чоловіка однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою в період приблизно з 2015 по 2023.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що точний період (конкретні місяці) відповідач не пам`ятає.

Окрім того, відповідач обрав таку процесуальну позицію, за якою стверджував, що спір відсутній, а позивачем не правильно обраний спосіб захисту права, оскільки судом поряд із вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу одночасно не розглядаються вимоги про поділ майна.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав :

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Щоб виключити майно з поділу та спростувати цю презумпцію, потрібно надати суду беззаперечні докази що :

-до початку шлюбу, під час шлюбу в сторони були накопичення саме як особистий дохід (від продажу іншого особистого майна, спадщини, дарування)

-оплата за нове майно була здійснена безпосередньо з особистого рахунку, а не зі спільного сімейного бюджету

-причинно-наслідковий зв`язок: чіткий доказ того, що нова річ куплена саме за ті самі особисті гроші

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

В постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин (статті 3, 74 СК України).

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу суд враховує у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.

Критеріями, за якими майну може бути наданий статус спільної сумісної власності є :

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути наданий правовий статус спільної власності подружжя.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 643/6799/17).

З матеріалів справи вбачається, що сторони проживали як жінка та чоловік однією сім`єю, не перебували у шлюбі між собою.

В сторін народилось дві доньки ОСОБА_3 , 2015 р.н., ОСОБА_4 , 2017 р.н.

26.07.2023 сторонами в інтересах сім*ї укладений договір про придбання квартири на ділянці № 3 блоку № 1114 в районі Mezitli, провінції Mersin, Турецької Республіки.

Внесення коштів за договором розраховано на період з липня 2023 по грудень 2024 включно.

Фактично грошові кошти були внесені сторонами за рахунок спільного бюджету сім`ї: 12.09.2023 позивачем - 48 128 доларів США, 2675 Євро; 17.10.2023 відповідачем - 45 000 євро (квитанції VAKIFBANK).

Договір оформлений тільки на ім`я відповідача (текст договору).

На час вирішення спору сімейні стосунки сторін припинені.

Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, численними квитанціями про перекази коштів між, фотокартками сімейного життя, свідоцтвами про народження доньок серії НОМЕР_2 , висновком органу опіки та піклування Приморської РА ОМР від 08.10.2024 №01-11/1479/1, рішенням Приморського районного суду м.Одеси, справа 522/5221/24 від 06.11.2024, судовим наказом Приморського районного суду м.Одеси, справа 522/4829/24 від 03.04.2024, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 429633521 про право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 , витягами з Реєстру територіальної громади №№ 2025/010659647, 2025/010659649, 2025/010659057 про проживання позивача та доньок сторін у вказаній квартирі відповідача, довіреністю від 06.04.2016, реєстровий номер 270, розпискою від 06.04.2016, довідкою ПУМБ про рух коштів за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошовими переказами від 01.11.2022, 01.09.2023.

У спірний період сторони в шлюбах не перебували (лист Хаджибейського ВДРАЦС у місті Одесі №766/22.23-19).

Встановлене судом відповідачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено, що між сторонами у спірний період склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, реальність та довго тривалість цих відносин.

На час вирішення спору письмового договору щодо квартири між сторонами не існує.

Спір наявний.

При цьому, суд виходить з практики ЄСПЛ та сутнісного, а не формального визначення спору, надаючи пріоритет реальному змісту спірних відносин, спираючись на принцип верховенства права та враховує, що посилання відповідачів на «відсутність спору» є поширеною процесуальною позицією.

Верховний Суд має сформовану практику щодо застосування цієї норми, за якою спір відсутній виключно, коли між сторонами більше не залишилося неврегульованих питань.

Якщо відповідач лише заявляє про відсутність спору, але фактично діє всупереч інтересам позивача або створює перешкоди, спір існує.

Правовий режим квартири як спільного сумісного майна, набутого в інтересах сім*ї відповідачем не спростований.

Суд не погоджується із доводами відповідача, що позивачем не правильно обраний спосіб захисту права, оскільки судом поряд із вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу одночасно не розглядаються вимоги про поділ майна.

Так, такі позовні вимоги були порушені позивачем при звернені до суду.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що між сторонами, які є громадянами України виник спір, зокрема, стосовно поділу спільного нерухомого майна, яке розташовано в Турецькій Республіці.

За законодавством України та укладеними державою міжнародними договорами ця справа є справою з іноземним елементом, а компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 27.11.2025 провадження у справі по позовних вимогах про визнання грошового вкладу в нерухомість - квартиру на ділянці № 3 блоку № 1114 в районі Mezitli, провінції Mersin, Турецької Республіки в розмірі 85 000 євро спільним сумісним майном сторін; стягнення з відповідача компенсації частки вкладу в розмірі 42 500 євро. закрито.

Ухвала набрала законної сили.

Так, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є єдиним можливим, ефективним, не суперечить принципу верховенства права.

Судовий збір підлягає присудженню на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 в період з травня 2015 року по грудень 2024.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 03.06.2026