Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №501/581/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6200/26

Справа № 501/581/26

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 24 березня 2026 року,

за заявою ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення (родинні відносини), заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (родинні відносини), заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , в обґрунтування зазначила, що згідно сповіщення сім?ї № 366/1967 від 13.11.2025 року її чоловік та батько малолітнього ОСОБА_3 молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир станкового гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , залишаючись відданим Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовій обов?язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісті 08.11.2025 року під час виконання бойових завдань поблизу н.п. Вербове Синельниківського району Дніпропетровської області.

Батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 03 травня 2018 року. Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 14.01.2026 року батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_5 . Відомості про батька записані відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України. Тобто батьки ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 виданого 28 січня 2005 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області на сторінці 1 зазначено ОСОБА_4 , а на сторінці 2 зазначено рос. « ОСОБА_7 ».

Тобто в документах та реєстраційних даних ОСОБА_8 по-батькові записано « ОСОБА_9 », а ім?я батька « ОСОБА_10 », а отже в українському стилі. У свідоцтві про смерть ОСОБА_11 серія НОМЕР_4 від 29.04.2015 року ім?я померлого записано « ОСОБА_12 », тобто у російськомовному стилі.

Заявниця вважає, що допущено помилку у свідоцтві про смерть ОСОБА_11 серія НОМЕР_4 від 29.04.2015 року, у написанні імені батька ОСОБА_6 та дідуся ОСОБА_3 , а саме написання « ОСОБА_12 » у російськомовному стилі.

У зв?язку з тим, що у свідоцтві про смерть ОСОБА_11 ім?я померлого написано « ОСОБА_12 », військова частина НОМЕР_1 , в уступному порядку повідомила (письмово не надано), що не вважає його батьком зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_8 .

Таким чим, наявність помилки в написі імені дідуся ОСОБА_3 перешкоджає рівному розподілу часток від 50% загальної суми грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 між особами першої черги, що порушує в тому числі і право на отримання розміру частки малолітнім ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПІ НОМЕР_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 29.04.2015 року) є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, та дідом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 03.05.2018 р.

Чорноморський міський суд Одеської області ухвалою від 24 березня 2026 року відмовив у відкритті провадженні у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення (родинні відносини). Роз`яснив заявнику, що він має право подати до суду позовну заяву на загальних підставах.

ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, просила суд скасувати ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 24 березня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_1 , перебуває у офіційних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 з 12 серпня 2017 року, вони мають спільного сина ОСОБА_3 народженого у шлюбі і батьком якого є ОСОБА_4 , а відтак заявниця з дитиною мають всі права визначені Законодавством України і встановлення факту родинних відноси не матиме наслідком виникнення прав у заявника на виплату належного грошового забезпечення, адже дане право вже захищене Державою і його додатково встановлювати не потрібно. У даній справі відсутній спір про право, оскільки йдеться лише про факт родинних відносин між зниклим безвісті батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_11 , а не про набуття заявником права на отримання грошового забезпечення та спадкування належного майна ОСОБА_4 та майна ОСОБА_11 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2026 року роз`яснювалося військовій частині НОМЕР_1 право подати до Одеського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Військова частина НОМЕР_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 16.04.2026 року та 10.04.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що у заяві заявник метою встановлення факту родинних відносин ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказує про намір отримати розмір частки грошового забезпечення військовослужбовця, який безвісті зник 08.11.2025. Водночас, в якості зацікавлених осіб заявник вказує військову частину НОМЕР_1 , не вказуючи при цьому, яким саме чином ця особа може бути заінтересованою у розгляді справи без будь-якого обґрунтування підстав для залучення даної особи до участі у справі. При цьому встановлення факту родинних відносин з особою, яка померла, передбачає не лише можливість отримання відповідних виплат, а в тому числі і можливість спадкування після ОСОБА_4 та ОСОБА_11 Натомість заявник в якості зацікавлених осіб не вказує спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , хоча встановлення факту родинних відносин очевидно може вплинути на їх права та обов`язки. Разом з тим, відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Вважає, що встановлення факту родинних відносин матиме наслідком виникнення прав у заявника на виплату належного грошового забезпечення. Тому факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Військова частина НОМЕР_1 просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чорноморського міського суду від 24.03.2026 по справі №501/581/26 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Військова частина НОМЕР_1 судову повістку-повідомлення отримала 08.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена 12.05.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників процесу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві заявник метою встановлення факту родинних відносин ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказує про намір отримати розмір частки грошового забезпечення військовослужбовця, який безвісті зник 08.11.2025.

Водночас, в якості зацікавлених осіб заявник вказує військову частину НОМЕР_1 , не вказуючи при цьому, яким саме чином ця особа може бути зацікавленою у розгляді справи без будь-якого обґрунтування підстав для залучення даної особи до участі у справі. При цьому встановлення факту родинних відносин з особою, яка померла, передбачає не лише можливість отримання відповідних виплат, а в тому числі і можливість спадкування після ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . Натомість заявник в якості зацікавлених осіб не вказує спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , хоча встановлення факту родинних відносин очевидно може вплинути на їх права та обов`язки.

Суд вважав, що встановлення факту родинних відносин матиме наслідком виникнення прав у заявника на виплату належного грошового забезпечення. Тому факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження по даній справі, оскільки на даний час вимога, з якою заявник звернувся до суду має спір про право.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

У відповідності до роз`яснень, викладених у пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Звертаючись до суду з даною заявою ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дідом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Метою встановлення даного факту є рівний розподіл часток від 50% загальної суми грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 між особами першої черги.

Із огляду на мету заявленого до встановлення юридичного факту, колегія суддів ураховує наступне. Так, реалізація права на отримання грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відбувається у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що вимоги заявника зводяться не лише до встановлення факту, але і про право на отримання спадщини, а також виплати одноразової грошової допомоги визначені наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45 «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».

З матеріалів справи вбачається, що згідно повторного свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_7 , виданого 08.11.2017 року, 12 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстровано Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1881.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.05.2018 року батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 , а матір`ю є ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 14.01.2026 року батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_5 . Відомості про батька записані відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_8 актовий запис № 324 від 29.04.2015 року.

Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_6 виданого 28 січня 2005 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області на сторінці 1 зазначено ОСОБА_4 , а на сторінці 2 зазначено рос. « ОСОБА_7 ».

Згідно сповіщення сім?ї № 366/1967 від 13.11.2025 року чоловік ОСОБА_1 молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир станкового гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , залишаючись відданим Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовій обов?язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісті 08.11.2025 року під час виконання бойових завдань поблизу н.п. Вербове Синельниківського району Дніпропетровської області.

У п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Прийшовши до висновку, що зі змісту поданої заяви вбачається наявність спору про право на отримання виплати одноразової грошової допомоги визначені наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45 «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», а також можливість спадкування після ОСОБА_4 та ОСОБА_11 суд першої інстанції не зазначив між ким наявний спір про право та який предмет цього спору, враховуючи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається зниклим безвісті.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність спору про право між заявником та іншими особами на стадії відкриття провадження у справі.

Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16.

При розгляді заяви ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , суд повинен з`ясувати наявність заінтересованих осіб, які мають правові підстави для отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вирішити питання про залучення їх до участі у справі та з`ясувати їх думку з приводу поданої заяви.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність спору про право та наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 24 березня 2026 року, скасувати справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова