Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №160/6864/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуСправа №160/6864/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ним правил військового обліку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що після чергового оновлення інформації в додатку "Резерв+" (кнопка "оновлення документу") позивачем, з`явився напис "Порушення правил військового обліку", який також зазначається у електронному військово-обліковому документі. Відповідно до інформації, яка відображена у електронному військово-обліковому документі, то причиною звернення до Нацполіції є "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК", дата звернення 05.12.2025 року. 27.02.2026 року адвокатом було направлено адвокатський запит в інтересах позивача до відповідача з метою отримання детальної інформації щодо встановленого статусу "Порушення правил військового обліку", отримання копій документів, на підставі яких позивачу було встановлено статус "Порушення правил військового обліку", а також отримання інформації щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. 10.03.2026 року відповідачем було надано відповідь № 244/1405 у якій зазначено причину розшуку та вказано, що протокол та/або постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалися. Позивач вважає, що такі дії відповідача такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки для внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку, необхідно спочатку притягнути особу до адміністративної відповідальності, а потім вносити відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача належним чином завірені копії відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП України, інформацію та її документальне підтвердження про те, що стало підставою внесення до інформаційної системи "Оберіг" відомостей про порушення ним правил військового обліку.

Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 20.03.2026 та 28.03.2026 року відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву та витребуваних документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, сформувавши електронний військово-обліковий документ через застосунок "Резерв+", виявив наявність у Реєстрі відмітки про порушення ним правил військового обліку.

27.02.2026 року адвокатом був направлений адвокатський запит в інтересах позивача до відповідача з метою отримання детальної інформації щодо встановленого статусу "Порушення правил військового обліку", отримання копій документів, на підставі яких позивачу було встановлено статус "Порушення правил військового обліку", а також отримання інформації щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

10.03.2026 року відповідачем було надано відповідь № 244/1405 у якій зазначено причину розшуку та вказано, що протокол та/або постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалися.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно із п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом РТЦК та СП.

А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП України.

Таким чином, із аналізу наведеного законодавства, можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.

Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) "Оберіг", які у подальшому відображаються у мобільному застосунку військовозобов`язаного "Резерв+".

Таким чином, саме після притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (після складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та набрання нею законної сили) органом ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідного Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку, що, в свою чергу, також має наслідком відображення цієї інформації у мобільному застосунку "Резерв+".

Як свідчать матеріали справи, на момент внесення відповідачем відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку останній до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, зокрема, за ст.ст.210, 210-1 КУпАП не притягувався та відповідна постанова стосовно позивача відповідачем не складалася.

Таких доказів суду відповідачем також не надано.

Факт того, що позивач не притягувався до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови за ст.210 КУпАП України підтверджений і відомостями, які містяться у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.03.2026 №244/1405, наданій на адвокатський запит.

Із аналізу встановлених судом обставин слідує, що відповідачем 05.12.2025 були внесені відомості/дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який має назву "Оберіг", про порушення позивачем правил військового обліку без наявності факту притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідна постанова відповідачем не складалась та відсутня, тобто всупереч вищенаведеним приписам пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII.

Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей/даних до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи "Оберіг") про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі "Порушення правил військового обліку" у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку "Резерв+", без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку (за відсутності відповідної постанови), були вчинені посадовими особами відповідача всупереч процедури, встановленої вищенаведеними положеннями законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.

Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини "Рисовський проти України", де Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

За приписами ч.1 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення 05.12.2025 даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронну систему "Оберіг") про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.

Разом з тим, на вимогу ухвали суду без поважних причин жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП "відмова від проходження ВЛК" станом на 05.12.2025 відповідачем суду не надано.

Докази, які б свідчили про те, що на адресу місця проживання/реєстрації позивача засобами поштового зв`язку відповідачем до 05.12.2025 направлялась повістка про виклик до ТЦК та СП з метою проходження ВЛК та позивач відмовився її отримувати, також відповідачем не надані.

Є безпідставними та необґрунтованими внесення відповідачем відомостей до Реєстру "Оберіг" з приводу того, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК без направлення та вручення йому повістки з даною метою всупереч вимогам Порядку №560 та Порядку №1487, що визнано відповідачем як порушенням позивачем правил військового обліку, оскільки вказані відомості не є тими відомостями, які вносяться до Реєстру, і ці відомості (без складання відповідної постанови у встановленому законодавством порядку) не є фактом притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У даному контексті, суд звертає увагу відповідача на те, що необхідність уточнення позивачем персональних даних, не проходження ВЛК та інше не звільняє відповідача та його посадових осіб від виконання своїх посадових обов`язків належним чином здійснювати оповіщення військовозобов`язаних з дотриманням процедури, встановленої п.27-30-3, 35, 41 Порядку №560.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, які судом визнані протиправними, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.

Крім того, суд також приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості/дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного його права позивача у даних правовідносинах.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 064,96 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма