Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №161/25743/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/25743/25 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/426/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство у справах ветеранів України, Військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник Військової частини НОМЕР_2 ), Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення померлим сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши заінтересованими особами Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Міністерство у справах ветеранів України.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 зник безвісти 13.11.2024 під час виконання бойових завдань на лінії зіткнення з противником в районі населеного пункту Макарівка Донецької області. За свідченнями військовослужбовців штурмової роти, у складі якої перебував ОСОБА_3 , останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак його тіло не було виявлено, оскільки позиція перебуває під постійним вогневим контролем противника. Вважає, що обставини зникнення безвісти сина бути такими, що загрожували йому смертю, а тому існують обґрунтовані підстави припускати вірогідність його загибелі.

Оголошення фізичної особи померлою необхідне для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) Захисників та захисниць України.

Ураховуючи наведене, просив оголосити померлим громадянина України ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Малі Дорогостаї Млинівського району Рівненської області.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені заявника ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа – Міністерство у справах ветеранів України зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення суду. Також зауважує про безпідставність залучення заявником Міністерства заінтересованою особою у цій справі, оскільки судове рішення не впливає на будь-які права чи інтереси цього Міністерства.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року залучено до участі у цій справі заінтересованими особами Військову частину НОМЕР_2 та Міністерство оборони України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 травня 2026 року залучено Військову частину НОМЕР_1 до участі у цій справі, як правонаступника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа – Міністерство оборони України, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважає передчасним звернення ОСОБА_1 до суду із такою заявою.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у призначене на 09 год 15 хв 26 травня 2026 року судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заінтересовані особи: Міністерство у справах ветеранів України та Міністерство оборони України у відзивах на апеляційну скаргу клопотали про розгляд справи у відсутності їх представників.

Заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 надіслала суду окрему заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Від представника заявника було подано попередньо клопотання про розгляд справи у їх із заявником відсутності.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У цій справі – це 04 червня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження.

Сповіщенням сім`ї № 167 від 15.11.2024 заявник ОСОБА_4 був повідомлений про те, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти під час виконання бойових дій на лінії зіткнення з противником в районі населеного пункту Макарівка Волноваського району Донецької області.

16.11.2024 ОСОБА_5 (сестра ОСОБА_3 ) звернулася до Луцького РУП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 1 ст. 115 КК України. У заяві вона вказала наступну інформацію: «13 листопада 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець Військової частини НОМЕР_2 в ході виконання бойового завдання у АДРЕСА_1 зник безвісти та наразі місцезнаходження його невідоме». Такі відомості було внесено до ЄРДР 16.112024, що підтверджується витягом з ЄРДР № 12024030580003886 від 16.11.2024.

За фактом зникнення безвісти водія 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 проведено службове розслідування.

Згідно з витягом з акта службового розслідування від 11.12.2024 солдат ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти (ймовірно загинув) у зв`язку з тим, що на теперішній час його місце не було виявлено, позиція на якій він перебував знаходиться під постійним вогневим контролем ворога, що унеможливлює проведення евакуаційних заходів, на радіозв`язок не виходив.

Зник безвісти при виконанні бойового завдання під час ведення оборонного бою з військовослужбовцями збройних сил російської федерації в районі н. п. Макарівка Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області.

Зазначено, що згідно рапорта т.в.о. командира 2 штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 солдат ОСОБА_3 перебував у засобах індивідуального захисту (балістичний шолом та бронежилет).

Доказами зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 є: витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 1122 від 12 грудня 2024 року; посилання в акті службового розслідування на пояснення молодших сержантів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; витяг з журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_2 за 12-13 листопада 2024 року.

Згідно з довідкою, виданою т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 31.08.2024 по 13.11.2024.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру осіб, які зникли безвісти за особливих обставин № 20250127-2513-1 від 27.01.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Відповідно до витягу з Державного реєстру ветеранів війни № 20250530-00040644 від 30.05.2025 ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій.

У реєстрі оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресова інформація відносно ОСОБА_3 відсутня.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, у подальшому – затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв`язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Відповідно до Переліку у розділі І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» (наказ від 28 лютого 2025 року № 376) на території с. Макарівка Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області бойові дії велись з 24.02.2022 до 09.03.2022, з 12.06.2023 до 15.02.2024, з 16.02.2024 до 06.02.2025.

Разом з тим, у розділі II Переліку «Тимчасово окуповані рф території України» (наказ від 28 лютого 2025 року № 376) зазначено, що територія с. Макарівка Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області була окупована з 10.03.2022 до 11.06.2023 і тепер окупована з 07.02.2025.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані заявником на підтвердження обставин імовірної загибелі сина ОСОБА_3 докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому апеляційний суд доходить висновку, що немає підстав для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України.

При цьому апеляційним судом також береться до уваги приєднаний до відзиву на апеляційну скаргу Міністерством оборони України наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.03.2026 № 87 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» станом з 01 по 28 лютого 2026 року, відповідно до якого Великоновосілківську селищну територіальну громаду Волноваського району Донецької області визначено районом ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно с. Макарівка відноситься до Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області.

Разом з тим, заявник не позбавлений права на повторне звернення із такою ж заявою після спливу строків, установлених ст. 46 ЦК України.

Надання оцінки приєднаним до заяви доказам на предмет вірогідної смерті фізичної особи до закінчення строків, визначених ст. 46 ЦК України, суперечить принципу правової визначеності та є передчасним.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді