Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №757/14325/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14325/25-ц

пр. 2-зз-16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуртової Т. І.,

з участю секретаря судового засідання - Бачинської Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за позовом ОСОБА_1 до Шостої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 про зняття арешту майна,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад вимог заяви

У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Шостої Київської державної нотаріальної контори (далі також - нотаріальна контора, відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , третя особа), про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 шляхом припинення обтяження №1349641 від 04.10.2004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2001 в межах забезпечення позову було накладено арешт на належне позивачу майно: автомобіль ВАЗ-2102, д. н. НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_1 , а також інше майно на суму заявлених позовних вимог. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2001 з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти. 28.11.2007 рішення суду виконано у повному обсязі, виконавче провадження закрито, однак арешт у Державному реєстрі речових прав з квартири не знято. Позивач вважає, що подальше існування арешту на нерухоме майно, яке вона мала намір продати, порушує її право власності, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

ІІ. Процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 визначено суддю Гуртову Т. І.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.06.2025 від адвоката Клименка І. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відвід судді Гуртової Т. І.

23.09.2025 від адвоката Клименка І. А. надйшла заява про залишення заяви про відвід судді Гуртової Т. І. без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2025 заяву адвоката Клименка І. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Гуртової Т. І. залишено без розгляду.

Від представника позивача, адвоката Клименка І. А., в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його участі. Позовні вимоги підтримував повністю та просив його задовольнити.

Відповідач, будучи належно повідомленим про розгляд справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових документів в електронний кабінет, у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надсилав.

Третя особа також повідомлялась про розгляд справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових документів за адресою, вказаною позивачем, проте поштові відправлення повернулися без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже з огляду на вжиття судом всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та неподання відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Нез`явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2001, з метою забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в межах розгляду цивільної справи № 2-915/11-2001 було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: автомобіль ВАЗ-2102, д. н. НОМЕР_1 , квартиру АДРЕСА_1 , а також інше майно на суму заявлених позовних вимог.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2001 у справі № 2-915/11-2001 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 11619 грн 29 коп., судові витрати в сумі 469 грн, за надану юридичну допомогу 150 грн та моральну шкоду в сумі 1500 грн, а всього 13 738 грн 29 коп.

Згідно з відповіддю Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 матеріали вказаної цивільної справи знищені.

З відповіді Шевченківського ВДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 10.12.2024 встановлено, що згідно з інформацією автоматизованої системи виконавчого провадження за параметрами пошуку «пошук ВД/ВП (спецрозділ), пошук ВД/ВП (архів), пошук ВДВП» відомості про боржника - ОСОБА_1 не обліковуються. Враховуючи час накладення арешту відповідно до постанови від 28.03.2002 та період початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, інформації про виконавче провадження відносно боржника в системі відсутня. Також порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби регламентує вилучення для знищення завершених виконавчих проваджень з трирічним строком зберігання. Відповідно частини другої пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень зазначається, що у разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв?язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження. На підставі поданих позивачем документів неможливо встановити інформацію про виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно боржника.

Додатково у відповіді виконавчої служби зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно квартири за адресою: АДРЕСА_2 встановлено обтяження за реєстраційним номером N? 1349641 на підставі ухвали N? 2-915/11-01, 25.01.2001, Нарсуд,р-н Печерский. Реєстратором даного обтяження зазначено Шосту київську державну нотаріальну контору, 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 13-А, (044) 253-17-17, 253-80-79, 253-81-03; 6kontora@ukr.net.

Також зазначено, що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких частиною п?ятою вказано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до розписки від 28.11.2007 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 13738,29 грн по виконавчому листу № 2-915 від 16.03.200 (остання цифра в копії розписки відсутня). Претензій до ОСОБА_1 не має.

Також стороною позивача долучено до матеріалів позову копію заяви ОСОБА_2 від 28.11.2007, адресовану начальнику відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, про закриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-915 від 16.03.200 (остання цифра в копії заяви відсутня) у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 коштів у сумі 13738,29 та фактичним виконанням рішення суду.

Відомості про прийняття виконавчою службою цієї заяви та її реєстрацію на заяві відсутні.

IV. Норми права, які підлягають до застосування та мотиви суду

У статтях 15, 16 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

За приписами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який полягає у тому, що зацікавлена особа вільно розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами, а відтак позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред`являє вимоги.

За змістом норм цивільного процесуального закону позивачем є особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин, а відповідач - це особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність.

Отже, належний суб`єктний склад учасників спору є тоді, коли у сторін спору існує зв`язок із предметом позову, тобто щодо предмету позову у сторін виникають суб`єктивні права.

Від належного суб`єктного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності. У разі ж, якщо буде встановлено, що відповідач є неналежним, у нього не виникає суб`єктивних прав щодо предмету позову, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні незалежно від їх відповідності вимогам закону.

Предметом цього позову є вимога ОСОБА_1 про припинення обтяження у вигляді арешту квартири АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2001 як захід забезпечення позову у цивільній справі № 2-915/11-2001 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Для правильного вирішення спору суд насамперед повинен встановити належний суб`єктний склад учасників справи та перевірити, чи є особа, до якої пред`явлено позов, належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Як убачається з матеріалів справи, арешт на квартиру позивача було накладено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2001 саме в інтересах ОСОБА_2 як позивача у справі про відшкодування шкоди. Вказаний захід забезпечення позову був безпосередньо пов`язаний із забезпеченням можливого виконання рішення суду на користь ОСОБА_2 та застосований виключно в його інтересах.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2001 позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти.

Отже, саме ОСОБА_2 є особою, в інтересах якої було накладено арешт, а тому є належним суб`єктом спірних матеріальних правовідносин щодо питання існування або припинення такого обмеження права власності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції від 29.11.2000, чинній на час реєстрації обтяження на підставі ухвали суду про забезпечення позову), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна у випадках, встановлених законом.

Звідси , нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Отже, нотаріус та державна нотаріальна контора не є учасниками спірних матеріальних правовідносин між сторонами цивільного спору, не набувають будь-яких майнових прав чи обов`язків щодо предмета спору та не мають власної юридичної заінтересованості у результаті його вирішення.

Суд враховує, що Шоста Київська державна нотаріальна контора не приймала рішення про накладення арешту на майно позивача, не була стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні та не набула жодних прав у зв`язку з існуванням спірного обтяження. Відомості про арешт були внесені до відповідного реєстру на підставі судового рішення, а тому нотаріальна контора фактично виконувала покладені на неї законом функції щодо реєстрації такого обмеження. При цьому Шоста Київська державна нотаріальна контора не наділена повноваженнями самостійно скасовувати арешт, накладений ухвалою суду, перевіряти обґрунтованість такого судового рішення або вирішувати питання щодо подальшого існування забезпечувального заходу.

Вчиняючи відповідні реєстраційні дії, нотаріальна контора не стала учасником матеріальних правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому не може нести відповідальність за наслідки існування арешту, накладеного ухвалою суду.

За змістом статей 48 та 51 ЦПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права чи інтереси.

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача може здійснити його заміну належним відповідачем або залучити співвідповідача. Водночас така заміна здійснюється виключно за ініціативою позивача.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв чи клопотань позивача про заміну відповідача або залучення до участі у справі належного відповідача. За відсутності клопотання про заміну відповідача суд позбавлений можливості самостійно визначати належного відповідача та змінювати суб`єктний склад учасників справи, оскільки це суперечило б принципу диспозитивності цивільного судочинства.

При цьому, незважаючи на те, що ОСОБА_2 залучений до участі у справі як третя особа, процесуальний статус третьої особи не надає суду права вирішувати спір про права та обов`язки такої особи як відповідача.

Додатково суд також звертає увагу, що спірний арешт було накладено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2001 саме як захід забезпечення позову.

Відповідно до статті 158 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується судом шляхом постановлення ухвали за результатами розгляду відповідного вмотивованого клопотання учасника справи.

Отже, процесуальний закон встановлює спеціальний порядок припинення дії заходів забезпечення позову, який відрізняється від позовного провадження щодо захисту речових прав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач фактично ставить питання про припинення дії арешту, накладеного ухвалою суду про забезпечення позову, посилаючись на виконання рішення суду та відсутність подальшої необхідності у збереженні такого обмеження.

Разом із тим заявлені вимоги за своїм змістом спрямовані на припинення дії заходу забезпечення позову, накладеного ухвалою суду. Вказана обставина свідчить про особливу процесуальну природу спірного арешту та необхідність вирішення питання за участю осіб, в інтересах яких такий захід було застосовано.

Отже, заявлені вимоги фактично спрямовані на припинення дії судового заходу забезпечення позову, проте обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та процесуальному механізму, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності саме позивач визначає підстави та предмет позову, однак суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати обраний позивачем спосіб захисту права або розглядати заявлені вимоги за іншими процесуальними правилами, ніж ті, у межах яких вони були заявлені.

При цьому суд також бере до уваги доводи позивача щодо фактичного виконання рішення суду, наявності розписки про отримання коштів стягувачем, відсутності відомостей про виконавче провадження та неможливості зняття арешту державним виконавцем. Однак зазначені обставини самі по собі не усувають необхідності дотримання правил щодо належного суб`єктного складу учасників справи та процесуального порядку та не можуть бути підставою для покладення обов`язку щодо припинення арешту на особу, яка не є належним відповідачем у спорі.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, який не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин. Крім того, характер заявлених вимог свідчить про їх зв`язок із припиненням дії заходу забезпечення позову, що має особливу процесуальну природу.

Отже, основною підставою відмови у задоволенні позовних вимог є пред`явлення позову до неналежного відповідача. Оскільки належність відповідача є обов`язковою передумовою вирішення спору по суті, встановлення судом факту пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)). Додатково суд звертає увагу на процесуальну природу спірного арешту як заходу забезпечення позову.

За таких обставин заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас відмова у задоволенні позову з наведених підстав не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідними вимогами до належного відповідача.

Керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст. 12, 13, 48, 51, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шостої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 про зняття арешту майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Шоста Київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02901859, адреса: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 13-а.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя Тетяна ГУРТОВА