Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №755/4713/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4713/26

Провадження №: 2/755/5807/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат - Шумейко Я.В., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06 жовтня 2021 року позивач уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Від шлюбу у подружжя є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього часу сімейне життя між подружжям не склалося. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що відсутні спільні інтереси чоловіка з дружиною, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння. Подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. На теперішній час позивач і відповідач спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені з 16.01.2026 року. Майнових спорів на даний час між подружжям наразі немає. Спору про визначення місця проживання дитини між позивачем і відповідачем немає.

31.03.2026 року визначено суддю, якій передано позовну заяву для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

02.04.2026, згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

02.04.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.04.2026 року на виконання вимог ухвали від 02.04.2026 року представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про усунення недоліків.

09 квітня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

23.04.2026 року (вх.№25702/26 від 30.04.2026) через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні малолітньою дитиною.

23.04.2026 року (вх.№25730/26 від 30.04.2026) через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач вказує, що у пункті 1 позовної заяви представник позивача зазначає, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а адреса електронної пошти та офіційна електронна адреса не відомі. Це твердження спростовується матеріалами справи та доданими до цього відзиву доказами. Згідно з довідкою, сформованою підсистемою «Електронний суд» ЄСІТС, Електронний кабінет (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідача зареєстрований 24.11.2025 о 10:54, тобто до подання позовної заяви від 06.03.2026. Крім того, квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 06.03.2026 о 17:41 підтверджує, що представник позивача направив до його зареєстрованого Електронного кабінету позовну заяву про розірвання шлюбу та додані до неї документи. Отже, відомості, наведені у позовній заяві щодо відсутності в нього зареєстрованого Електронного кабінету та невідомості електронної адреси, не відповідають фактичним обставинам. Не заперечував проти задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу між ним і ОСОБА_1 , зареєстрованого 06.10.2021 у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2607. Підтверджує, що з 16.01.2026 подружжя фактично припинило спільне проживання, спільне господарство не ведеться, шлюбні відносини не підтримуються, відновлення сім`ї на цьому етапі не вбачається можливим. Водночас звернув увагу суду, що вимога про розірвання шлюбу є самостійною вимогою і не усуває наявності інших сімейно-правових питань між сторонами, з приводу яких ним одночасно подається зустрічна позовна заява у цій самій справі. У пункті 3 позовної заяви (сторінка 2, абзац 4) позивачка зазначає, що спору про визначення місця проживання дитини між позивачем і відповідачем немає. Відповідач вказує, що це твердження не узгоджується з документально підтвердженими обставинами, що існували до усунення недоліків позовної заяви та до відкриття провадження у справі, а саме: 02.03.2026 відповідачем було здійснено звернення на спецлінію 102 Національної поліції, яке зареєстровано в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» за № 16634, що підтверджується листом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 23.03.2026 (вих. № 95808-2026); 17.03.2026 відповідачем подано письмове звернення до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо захисту прав малолітньої дитини та забезпечення його участі у її вихованні; 18.03.2026 відповідачем подано заяву до Національної поліції щодо встановлення місцезнаходження малолітньої дитини, яку зареєстровано в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» за № 19814; 26.03.2026 Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА листом № 103/41-1099 повідомила, що мати дитини не забезпечила доступу до житла за задекларованою адресою під час виходу Служби, письмово повідомила про зміну фактичного місця проживання дитини та відмовилася повідомити нову адресу, посилаючись на захист персональних даних; 27.03.2026 відповідачем подано до Служби у справах дітей додаткову заяву за статтею 158 Сімейного кодексу України щодо визначення способів його участі у вихованні дитини; 02.04.2026 Служба у справах дітей листом № 103/41-1208 підтвердила факт зміни матір`ю фактичного місця проживання дитини та повідомила, що встановлення місця перебування дитини не належить до її компетенції. Наведена хронологія, на думку відповідача, підтверджує, що станом щонайменше на дату усунення недоліків позовної заяви представником позивача (06.04.2026) між сторонами вже існував сімейно-правовий спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також щодо фактичного місця перебування дитини. Отже, твердження про відсутність спору щодо дитини не підтверджується матеріалами справи. Щодо твердження про фактичне місце проживання дитини, у пункті 4 позовної заяви (сторінка 3, абзац 2) позивачка зазначає: «Місце проживання Позивача з дитиною зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ». Відповідач заперечує в частині, що стосується фактичного місця проживання дитини. З офіційної відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА від 26.03.2026 № 103/41-1099 вбачається, що мати дитини письмово повідомила Службу про зміну фактичного місця проживання разом з дитиною, однак нову адресу не повідомила. Станом на день подання цього відзиву відповідачеві як батькові невідоме фактичне місце перебування дитини. Остання його особиста зустріч із сином відбулася 03.03.2026, а 16.03.2026, у день народження дитини, позивачка не забезпечила навіть дистанційного зв`язку з батьком, повідомивши лише, що перебуває «не в Києві», без уточнення конкретного місця перебування дитини. Зазначена обставина має істотне значення для розгляду спору щодо дитини та підлягає правовій оцінці у межах зустрічної позовної заяви. Також відповідач вважає за необхідне довести до відома суду істотні обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду справи і не були відображені у позовній заяві, а саме: Медичний стан дитини. У дитини підтверджена низка клінічно значущих станів, що потребують системного медичного спостереження: сенсибілізація до грецького горіха (Jug r 2 = 0,44 kUA/L за тестом DILA ALEX, зразок 812017880) з ризиком анафілактичних реакцій; підвищений загальний рівень IgE (140 kU/L); стан після аденотомії (23.11.2025); двобічний тубоотит; алергічний риніт (J30.4); хронічний атопічний дерматит; бронхообструктивний синдром з ризиком розвитку бронхіальної астми; дефіцит вітаміну D. Наявні дані про нереалізовані медичні направлення. За даними електронної медичної інформаційної системи Helsi, у профілі дитини наявні щонайменше 9 активних електронних направлень до спеціалістів, зокрема до алерголога, отоларинголога, пульмонолога, дерматовенеролога, ортопеда-травматолога. Відповідь ДНП «НДСЛ «Охматдит» МОЗ України» від 18.03.2026 (вих. № 1063/ЗВ-01.1-17./-26) також підтверджує, що з 21.04.2025 і до дати надання відповіді лабораторні дослідження дитини в умовах Охматдиту не проводилися. Обставини, що свідчать про перешкоди у спілкуванні з дитиною. Починаючи з лютого 2026 року мати дитини не забезпечує стабільного особистого та дистанційного спілкування з дитиною, не відповідає на дзвінки та блокує окремі канали електронної комунікації, що, зокрема, підтверджується порівняльними скріншотами із застосунку Telegram та скріншотами дзвінків. 16.03.2026 у день народження дитини повноцінний контакт із дитиною забезпечено не було. Паралельне звернення позивачки до суду з вимогою про стягнення аліментів. 03.03.2026 за заявою позивачки Дніпровським районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі № 755/2123/26 (провадження № 2-н/755/55/26) про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку. Наведені процесуальні дії підтверджують, що сімейно-правові відносини між сторонами вже є предметом судового врегулювання. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать, що поточний стан відносин між сторонами не обмежується виключно питанням розірвання шлюбу та потребує комплексного судового розгляду за участю компетентного органу опіки та піклування. Одночасно з відзивом відповідачем подається зустрічна позовна заява у цій самій справі, а також заява про забезпечення позову та клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, 23.04.2026 року (вх.№25731/26 від 30.04.2026) через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 повторно надійшов відзив на позовну заяву.

Також 23.04.2026 року (вх.№27502 від 05.05.2026) через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення щодо уточнення обставин подання відзивів та технічної неточності у тексті повторно поданого відзиву. У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що 23.04.2026 року ним через підсистему «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, який первісно був сформований без додавання інших учасників справи на відповідному кроці в системі ЄСІТС, у зв`язку з чим не було сформовано належних доказів надсилання його копій іншим учасникам. З метою належного процесуального оформлення, того ж дня відповідачем було повторно подано відзив у цій справі вже з додаванням інших учасників справи, унаслідок чого системою були сформовані квитанції про надсилання документів позивачу та його представнику. Водночас відповідач звернув увагу суду, що у тексті повторно поданого відзиву в розділі VIII після слів «предметом якої є:» допущено технічну неповноту тексту, у зв`язку з чим просив суд врахувати, що згадка у вказаному розділі про зустрічну позовну заяву підлягає розумінню з урахуванням того, що зустрічна позовна заява подається окремо як самостійний процесуальний документ у цій справі.

23.04.2026 (вх.№27593 від 05.05.2026 року) відповідачем ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення зустрічного позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 07.05.2026 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 26.05.2026 року у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні малолітньою дитиною - відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, в прохальній частині позовної заяви міститься прохання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнав, проти його розірвання не заперечував.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, з 06 жовтня 2021 року позивач уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Від шлюбу у подружжя є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього часу сімейне життя між подружжям не склалося. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що відсутні спільні інтереси чоловіка з дружиною, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння. Подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. На теперішній час позивач і відповідач спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені з 16.01.2026 року. Майнових спорів на даний час між подружжям наразі немає. Спору про визначення місця проживання дитини між позивачем і відповідачем немає.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Статтею 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а згідно з вимогами ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

У відповідності до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

У статті 112 Сімейного кодексу України регламентовано, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони подружніх відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.

Згідно ч. 4 ст.260 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти його розірвання, подавши заяву про визнання позовних вимог, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, а тому подальше примирення між ними неможливе, разом з тим суд, не має права продовжувати примушувати жінку або чоловіка до підтримання, збереження, продовження або відновлення сімейних відносин, оскільки це порушуватиме права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 6-13, 19, 82, 89, 142, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), 06 жовтня 2021 року, (актовий запис №2607) - розірвати.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 01.06.2026 року.

Суддя: