Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №525/392/26 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/392/26

Провадження № 1-кп/525/80/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02.01.2026 за №12026170550000005 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою-спеціальною освітою, офіційно не працюючої, вдови, утриманців не маючої, на підставі ст. 89 КК України не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII, під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність), що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Конвенція ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210 Стамбул, 11 травня 2011 рік), п. 6 ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі види фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжям або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

18.12.2025 близько 11 год. 00 хв. (точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося за можливе) ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , знаючи, що у спальній кімнаті будинку на підвіконні знаходиться належна її дядьку ОСОБА_5 банківська картка АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, тобто діючи таємно, умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих мотивів, тобто з метою подальшого зняття грошових коштів із даної банківської картки, шляхом вільного доступу здійснила крадіжку офіційних документів, а саме: банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , держателем якої є ОСОБА_5 , після чого умисно з неї здійснила крадіжку грошових коштів.

Продовжуючи свої протиправні дії 19.12.2025 о 16 год. 09 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи по вул. Дружби, 20А в с. Радивонівка Полтавської області, під час дії воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб, діючи під умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, скориставшись раніше викраденою у свого дядька ОСОБА_5 банківською карткою АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , шляхом зняття через банкомат, який розташований за адресою: вул. Дружби, 20А в с. Радивонівка Миргородського району Полтавської області, вчинила таємне викрадення з рахунку банківської картки грошових коштів, здійснивши дві транзакції по 5000 грн., на загальну суму 10000 грн., які належать ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_4 викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, тим самим повністю довела свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна до кінця, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на вищевказану суму.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, щиро розкаялася. Суду пояснила, що дійсно 18.12.2025 близько 11 год. 00 хв. вона принесла дядькові ОСОБА_5 їсти та помітила, що його банківська картка АТ «Ощадбанк» на яку останньому приходить пенсія, лежить на підвіконні спальної кімнати. Вона знаючи, що пенсія ОСОБА_5 приходить щомісяця 19 числа, та знаючи код картки, оскільки дядько неодноразово просив її зняти для нього гроші, шляхом вільного доступу здійснила крадіжку банківської картки з метою зняти з неї кошти для власних потреб. 19.12.2025 о 16 год. 09 хв. скориставшись раніше викраденою у свого дядька ОСОБА_5 банківською карткою АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , шляхом зняття через банкомат, розташований в магазині "Україна" в с. Радивонівка, адресу вона не знає, вчинила крадіжку з рахунку банківської картки грошових коштів, здійснивши дві транзакції по 5000 грн., на загальну суму 10000 грн., які належать ОСОБА_5 , гроші витратила на власні потреби. Пізніше вона повернула банківську картку та викрадені кошти потерпілому, усвідомлює, що вчинила неправильно, обіцяє, що більше таке не повториться.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначає, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, збитки йому відшкодовані у повному обсязі, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою, її вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

Оскільки фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності позицій учасників судового розгляду немає, їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за доцільне не досліджувати доказів стосовно цих обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Суд заслухавши покази обвинуваченої ОСОБА_4 , вивчивши письмові матеріали справи, що характеризують особу обвинуваченої та матеріали досудової доповіді приходить до переконання, що своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у викраденні офіційних документів, вчиненими з корисливих мотивів, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України; своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, що є кваліфікуючою ознакою скоєного, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України; її дії вірно кваліфіковані за цими статтями Кримінального кодексу України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо особи з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Суд ураховує, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, які відповідно до положень ст. 12 КК України є кримінальним проступком і тяжким злочином, щиро розкаялася в скоєному, активно сприяла у розкритті кримінальних правопорушень, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризуються негативно, є вдовою, позбавлена батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей, офіційно не працює, повністю відшкодувала шкоду завдану кримінальними правопорушеннями. Думку потерпілого, який претензій до обвинуваченої не має, на суворому покаранні не наполягав.

Згідно матеріалів досудової доповіді орган пробації вважав, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

При цьому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує те, щоб покарання не було для обвинуваченої «непосильним тягарем» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання, що для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та з метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, слід призначити їй покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Частиною 2 ст. 76 КК України передбачено, що на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон № 2229-VIII) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.

З огляду на викладене очевидним є те, що формулювання поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст. 126-1 КК України і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. Тому поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» не є відсилочним, у розумінні законодавця має комплексний характер й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи, а не тільки з кваліфікації дій винуватця.

У контексті зазначеного «злочином, пов`язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Ураховуючи, що протиправні дії обвинуваченої ОСОБА_4 пов`язані з вчиненням кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством стосовно потерпілого ОСОБА_5 , з яким обвинувачена перебуває у родинних відносинах, обставини вчинених кримінальних правопорушень, суд згідно п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України вважає за доцільне застосувати до обвинуваченої обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників, що на переконання суду буде сприяти виправленню обвинуваченої та відповідатиме інтересам потерпілого ОСОБА_5 .

Обрані обвинуваченій вид та міра покарання, на переконання суду, відповідають не тільки тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стороною обвинувачення заявлено не було.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 176-179, 349, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 ( один) рік.

Згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч. 2 ст. 76 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувати.

Речові докази по справі: інформацію банку АТ «Ощадбанк» по банківській картці № НОМЕР_1 за період часу з 01 год. 00 хв. 01.12.2025 по 26.02.2026, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження №12026170550000005 від 02.01.2026, після набрання вироком законної сили, залишити у матеріалах справи.

Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Суддя ОСОБА_1