Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №607/297/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026 Справа №607/297/26 Провадження №2/607/1341/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів ,-

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів у якому, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову від 30.01.2026, просить збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23 та стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 8 000,00 грн, щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01 лютого 2007 року вона та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2016 року. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом із матір`ю. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей сторін, у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 500,00 грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2023 року до досягнення дітьми повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 сину сторін ОСОБА_6 досягнув повноліття. Позивач вважає, що розмір аліментів, які продовжуються стягуватись на утримання сина ОСОБА_7 є недостатнім для забезпечення його повноцінних потреб. Рівень витрат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 збільшився, позивач не спроможний самостійно забезпечувати потреби сина, які суттєво зросли. Матеріальне становище позивача погіршилось, оскільки на її частковому утриманні перебуває старший син, який продовжує навчання. Також зазначила, що неповнолітній ОСОБА_7 потребує належних умов для повноцінного психоемоційного, соціального та інтелектуального розвитку. ОСОБА_3 вважає, що матеріальне становище відповідача покращилось, що є підставою для зміни розміру аліментів, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

12 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача було подано суду письмові пояснення, в яких сторона відповідача частково не погоджується із викладеними у позові обставинами. Відповідач вказує, що він усвідомлюючи свої батьківські обов?язки та з метою підтримки повнолітнього сина ОСОБА_6 надалі добровільно надає йому матеріальну допомогу у розмірі 4 000 грн щомісячно. Зазначена обставина не заперечується й стороною позивача. Звертає увагу суду на те, що позивачка вказує, що працює неофіційно, а її щомісячний дохід становить орієнтовно 8 000-10 000 грн. Крім того, сторона позивача зазначає, що також несе витрати на утримання повнолітнього сина, оскільки, на її думку, коштів, які надає відповідач, йому недостатньо. За таких обставин, вважає, що наведений позивачкою розрахунок витрат на дитину у розмірі 22 536 грн щомісячно викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності та реальності. Вважає, що Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичне понесення таких витрат, зокрема відповідних розрахунків, чеків, квитанцій чи інших документів. На думку сторони відповідача, незрозумілим залишається за рахунок яких саме джерел позивач забезпечує витрати у значно більшому розмірі, ніж її власний дохід, при цьому також зазначаючи про додаткові витрати на повнолітнього сина. Також зазначає, що у січні 2026 року відповідачу було нараховано заробітну плату у розмірі 23 376 грн. 62 коп. Крім того, у вказаний період було нараховано 2 570 грн страхових виплат, а також 1 242 грн 43 коп. доходу з ознакою «інші доходи». При цьому сума у розмірі 1 242 грн 43 коп., виплачена ТОВ «Свайп-АП», є платою за користування транспортним засобом. Зазначений автомобіль не належить відповідачу на праві власності, а перебуває у власності його батька, що свідчить про те, що відповідач фактично лише користується зазначеним транспортним засобом. Отже вважає, що наведені позивачем доводи про суттєве покращення матеріального становища відповідача є безпідставними та не підтверджуються фактичними даними щодо розміру його доходів. Відповідач вказав, що фактичний щомісячний його дохід є меншим та не досягає 20 000 грн на місяць. Відтак, враховуючи наведені розрахунки, вважає, що матеріальне становище відповідача у 2026 році погіршилось порівняно із 2025 роком. Звертає увагу суду, що на даний час судом розглядається цивільна справа за позовом повнолітнього сина ОСОБА_6 до відповідача про стягнення аліментів на його утримання на час навчання у розмірі 6 000 грн щомісячно (справа № 607/23066/25). Відтак вважає, що у разі задоволення судом позову повнолітнього сина ОСОБА_6 та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 6 000 грн щомісячно, а також у разі задоволення вимог у даній справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 у розмірі 8 000 грн щомісячно, загальний розмір аліментних зобов?язань відповідача становитиме 14 000 грн. на місяць, що фактично складає близько 70% від усього доходу відповідача. Вказує, що встановлення такого розміру аліментних зобов?язань фактично призведе до надмірного фінансового навантаження на відповідача та не залишить йому достатніх коштів для забезпечення власних мінімальних життєвих потреб, що суперечить принципу справедливості та співмірності при визначенні розміру аліментів. Враховуючи вищевикладене, відповідач частково визнає позовні вимоги на суму 4 000,00 грн.

13 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заперечення пояснення сторони відповідача, в яких сторона позивача звертає увагу суду на інформацію Головного управління ДПС у Тернопільській області Державної податкової служби від 18 грудня 2025 року №26689/6/19-00-12-02-03, згідно якої середньомісячний дохід відповідача в період з січня по жовтень 2025 року становить 42 577 гривень. Вважає, що Відповідач після того як дізнався про подання позову до суду, його офіційний дохід зменшився майже удвічі порівняно із середньомісячним доходом за попередній період. Зазначена обставина, на думку сторони позивача, може свідчити про штучне зменшення офіційного доходу або приховування його реального розміру з метою зменшення обсягу аліментних зобов?язань. Звертає увагу суду на те, що Відповідач є особою працездатного віку, не має встановленої інвалідності чи інших обставин, що обмежують його працездатність, а тому має реальну можливість отримувати дохід та забезпечувати належне утримання своєї дитини. Також позивач зазначає, що під час розгляду справи № 607/20765/23 рішенням у якій було призначено аліменти на утримання сина сторін ОСОБА_7 у розмірі 3 500 гривень, відповідач зазначав, що його дохід становить 15 000 - 20 000 грн. Згідно поданої відповідачем довідки у січні 2026 року відповідачу було нараховано заробітну плату у розмірі 23 376 грн 62 коп. Тому, вважає, що порівняно з доходом Відповідача під час розгляду справи, якою було призначено аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , на даний час дохід відповідача є більшим, відтак матеріальне становище відповідача покращилося. Звертає увагу суду, що у відповідача відсутні інші особи на утриманні.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі № 607/297/26 та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Заплітна І.А. просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові та запереченнях на письмові пояснення відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Остапчук В.І. у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, зазначивши, що ОСОБА_4 погоджується на збільшення розміру аліментів на утримання свого сина ОСОБА_7 до 4000,00 грн.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

З 01.02.2007 сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2016 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 жовтня 2011 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року, у справі № 607/20765/23, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 досягнув повноліття та на даний час продовжує навчатись з метою здобуття ним професійно-технічної освіти, що визнається сторонами у справі.

Як вбачається із відповіді від 16 грудня 2025 року за №1900-2025-0002611 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерело/суму нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року, ОСОБА_4 за вказаний період отримав дохід на загальну суму 425 770,44 грн.

Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27 лютого 2026 року, дохід ОСОБА_4 за період січня 2026 року становив 27 189,05 грн.

Як слідує із виписок з історії хвороби №2139-С, №1071-С, №806-С, а також виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №774-С, виписки з амбулаторної картки №Д61-11/35 від 07.04.2026, неповнолітній син сторін ОСОБА_5 спостерігається у лікаря педіатра а також інших лікарів та перебуває на диспансерному обліку. Неодноразово проходив лікування в амбулаторних умовах та умовах стаціонару з приводу: ГРВІ, риносинуситу, оглядався та лікувався в ЛОР лікаря, уролога, ендокринолога. З 2017 року знаходиться на обліку з приводу функціональних розладів жовчевого міхура, у зв`язку із чим отримує періодичне лікування. Оздоровлюється в стаціонарі ТМДКЛ, гастроентеролога, амбулаторно.

Вказане також підтверджується висками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, а також інформацією вказаною у листі КНП «ТМДКЛ» №63 від 30 січня 2024 року.

Відповідно до довідки від 05 лютого 2024 року, неповнолітній ОСОБА_5 відвідує спортивну секцію ФК «Біскупа» протягом останніх трьох років з 2021 року.

Згідно характеристика ОСОБА_5 від 20 листопада 2024 року, складеної ФК «Біскупа», останній займається у спортивній секції «ФК Біскупа» протягом останніх чотирьох років. Тренування відбувається тричі на тиждень. Спеціальний одяг та екіпірування для ОСОБА_7 купує його мама ОСОБА_3 , а також оплата за тренування здійснюється виключно нею і з вересня місяця 2024 року оплата становить 750,00 грн за місяць.

Відповідно до довідки №25 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_5 , 2011 р.н. навчається в Тернопільській музичній школі №2 ім. Михайла Вербицького по класу скрипки та по класу ударних інструментів.

На підтвердження здібностей ОСОБА_5 до матеріалів справи долучено копії подяк та дипломів, що належать останньому здобутих за період відвідування Тернопільської музичної школи №2.

Відповідно до довідки №90 від 31 березня 2026 року, ОСОБА_4 працює в АТ «Універсал Банк» з 11 березня 2026 року на посаді фахівці відділу супроводження банківських систем та термінальної мережі Управління супроводження банківських систем та закупівель Департаменту супроводження банківських систем та загальних послуг, з посадовим окладом у розмірі 23 377,00 грн.

Позивач несе постійні витрати на оплату продуктів харчування, оплату комунальних послуг, купівлю призначених лікарем медикаментів для періодичного лікування неповнолітнього сина ОСОБА_7 , який перебуває на диспансерному обліку унаслідок наявності у нього хронічних захворювань, купівлю одягу, а також витрати по оплаті участі сина у спортивній секції ФК «Біскупа», приватних уроків з метою навчання сина ОСОБА_7 на музичних інструментах.

Крім цього, згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 має заборгованість за кредитом станом на 23.03.2026 у розмірі 14975,51 грн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду вказала, що вона несе щомісячні значні витрати на придбання одягу, взуття, продуктів харчування, оплату навчання та відвідування спортивних секції неповнолітнього сина сторін ОСОБА_7 , які суттєво зросли упродовж 2024-2025 років та які складають у місяць орієнтовно 22536 грн. Зазначила, що батько дитини - Відповідач у справі не надає достатньої матеріальної допомоги для повноцінного матеріального утриманні сина ОСОБА_7 , у тому числі коштів на його необхідного лікування та оплату за навчання на музичних інструментах, відвідування спортивних секцій. Зазначила, що коштів, які вона отримує у вигляді своєї винагороди за працю щомісячно у розмірі 20 тис. грн. є не достатніми для утримання дітей сторін, у тому числі повнолітнього сина, який продовжує навчання та не працює.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 статті 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі №128/373/18 (провадження № 61-43813св18).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши докази, а також у їх сукупності, суд доходить до переконання, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів слід задовольнити частково, змінивши розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23. Стягувати із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 4800 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до досягнення дитиною повноліття, припинивши із дня набрання чинності рішення суду, стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 3500 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23, а також виконавчого листа виданого на його виконання.

Задовольняючи позов частково, суд погоджується із твердженням позивача про те, що витрати на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_7 , з часу ухвалення судом первинного рішення про стягнення аліментів суттєво зросли, зумовлені оплатою його лікування, внаслідок погіршення стану здоров`я дитини, що підтверджено наведеними та проаналізованими вище доказами, а також його навчання у музичній школі та відвідування ним спортивної секції.

При цьому, суд також ураховує, що із часу ухвалення Тернопільським міськрайонним судом рішення від 30.11.2023 у справі №607/20765/23, яким було визначено розмір аліментів на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 доходи відповідача за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року склали 425 770,44 грн., тобто 47307,83 гривні на місяць, та зросли у порівнянні із його доходами, які останній отримував у 2022-2023 роках, які складали 15000-20000 грн. щомісячно, згідно обставин, які встановлено судом у зазначеному судовому рішенні. Відтак, суд доходить до переконання про зміну матеріального становища платника аліментів у бік його покращення, після визначення судом розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Також, суд визначаючи розмір аліментів, які слід змінити та стягувати із відповідача на утримання його неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_7 ураховує те, що Відповідач бере участь в матеріальному утриманні повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання, що визнається стороною позивача та не заперечується у судовому засіданні та вважає, що вимоги позивача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 8000 грн. є необгрутнованими та завищеними. При цьому, суд також ураховує, що відповідач погоджується сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина у розмірі 4000 грн. З урахуванням встановлених судом обставин, при ухваленні даного судового рішення суд бере до уваги й те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, імперативну норму закону щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, обов`язок обох батьків утримувати дітей та можливість зміни розміру аліментів, з урахуванням обставин, передбачених частиною першою статті 192 СК України.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263–265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180–182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23.

Стягувати із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.

Припинити, з дня набрання чинності рішення суду, стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23, а також виконавчого листа виданого на його виконання.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 у користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний зміст рішення складено 01.06.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан