Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №307/1842/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1842/26

Провадження № 2/307/883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кільніцька Наталія Миколаївна звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який вони зареєстрували у Тячівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 271. Під час шлюбу у подружжя народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що відносини з відповідачем є припиненими. Сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних відносин та проживають окремо. Після народження доньки ОСОБА_4 стосунки між сторонами суттєво погіршилися - зникли взаєморозуміння та взаємоповага, почали виникати постійні конфлікти та сварки. З червня 2024 року сторони проживають окремо, кожен веде самостійне життя, має власні інтереси, сімейні відносини фактично відсутні. 15 січня 2026 року рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. На даний час позивачка з малолітньою дочкою ОСОБА_4 проживає в будинку своєї мами та дитина перебуває на повному утриманні та вихованні позивачки. Відповідач тривалий час повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання спільної дитини. З моменту фактичного припинення сімейних відносин він не надає жодної матеріальної допомоги та не бере участі у забезпеченні повсякденних потреб дитини, включаючи харчування, одяг, лікування, навчання чи інші необхідні витрати. Попри численні усні звернення з проханням про фінансову підтримку, відповідач, жодного разу не проявив ініціативи щодо добровільної сплати коштів. Окрім цього, він не підтримує жодного зв`язку з дитиною: не телефонує, не цікавиться її здоров`ям, емоційним станом та розвитком, не бере участі у її вихованні. Така повна відсутність матеріальної та моральної підтримки свідчить про фактичне ухилення відповідача від обов`язку утримувати малолітню дитину, що є підставою для стягнення аліментів у примусовому порядку. Вказує, що дитина зростає та потребує постійної уваги, турботи й участі батька у її житті, проте відповідач жодним чином не проявляє інтересу до дитини та повністю ігнорує свої батьківські обов`язки. На утримання та забезпечення дочки ОСОБА_4 позивачка щомісячно несе постійні витрати, адже необхідно оплачувати харчування та придбання медикаментів для дитини (3000 грн.), медичний огляд та лікування (4000 грн.), придбання одягу та взуття (3000 грн.), загальна середня сума щомісячних витрат на утримання дитини складає 10000 грн. Відповідач зобов`язаний нести витрати по утриманню дитини: на придбання їжі, одягу, лікування, соціальний розвиток тощо. Саме тому, позивачка змушена звернутись до суду з заявою про стягнення аліментів, бо добровільно відповідач коштів на утримання дочки ОСОБА_4 не надає. Позивачці не відомо, чи отримує відповідач стабільний дохід у вигляді заробітної плати та чи працевлаштований він на будь-якому підприємстві, в установі чи організації. У зв`язку з відсутністю інформації про офіційне місце роботи та регулярні доходи відповідача, стягнення аліментів у частці від доходу є ускладненим, що додатково підтверджує необхідність визначення аліментів у твердій грошовій сумі. У зв`язку з цим визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є найбільш доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. Враховуючи викладене, просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття.

06 травня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно поданої заяви представник просила розгляд справи проводити у їх відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, за таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи у його відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 2022 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2026 року розірвано ( а.с.12,16-17).

Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , значиться відповідач (а.с.13).

Відповідно до чеків наданих позивачкою вбачається, витрати у ТОВ «Алмакс+» від 07 листопада 2025 року на суму 777,45 грн., ТОВ «АТБ-Маркет» від 12 листопада 2025 року на суму 526,69 грн. та скріншотів щодо переказу грошових коштів «UAPAY*BOOKS, KYIV» від 10 вересня 2025 року на суму 1371,00 грн., «Temu» від 11 вересня 2025 року на суму 2562,66 грн., «UAPAY*BOOKS, KYIV» від 28 травня 2025 року на суму 2180,00 грн., «Наша Ряба» від 30 вересня 2025 року на суму 287,62 грн., «Alma» від 15 вересня 2025 року на суму 610,04 грн. та платіжної інструкції від 28 серпня 2025 року щодо переказу власних коштів ОСОБА_5 на суму 572,86 грн. (а.с.19-28).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Статтею 180 СК України, встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено ч. 1 ст. 184 СК України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 8 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як роз`яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Також, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно до ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує майновий стан відповідача, який є молодим та працездатним за віком, а тому відповідно може виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дитини, однак при цьому зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів про рівень його доходів, стану здоров`я, наявність на його утриманні інших осіб, непрацездатність, тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дитини та відповідно, обґрунтованість заявленого нею до стягнення розміру аліментів.

З наданих позивачкою квитанцій вбачається, що такі стосуються придбання різних товарів та продуктів взагалі, а тому не є належними доказами щомісячних витрат на дитину. Крім того, відсутні докази понесення таких витрат саме позивачкою.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання дочки, в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 29 квітня 2026 року, і до її повноліття.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 247, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2026 року, і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2026 року.

Суддя М.Д.Стецюк