Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №703/2517/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2517/26

2/703/1961/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

23 квітня 2026 року ТОВ «Він Фінанс», через систему «Електронний суд», звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить: поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №186387 від 10 червня 2018 року; стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №186387 від 10 червня 2018 року у загальному розмірі 18976 гривень 02 копійки, яка складається з: суми заборгованості 14499 гривень 38 копійок, суми інфляційних втрат – 3170 гривень 50 копійок, суми 3% річних 1306 гривень 14 копійок; стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 липня 2024 року відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Наказом №55-к від 25 липня 2024 року на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

10 червня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №186387.

Відповідно до індивідуальної частини договору №186387 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3498 гривень 51 копійка.

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №186387 від 10 червня 2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3498 гривень 51 копійка, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс».

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12 квітня 2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором 14499 гривень 38 копійок, а саме: сума основного боргу – 3498 гривень 51 копійка; сума боргу по процентам – 1889 гривень 20 копійок; сума боргу за пенею і штрафами – 9111 гривень 68 копійок.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту позичальник погоджується, що кредитор має право передати персональні дані клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року – окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не заміню попередній.

31 жовтня 2018 року укладено додаткову угоду №7 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №8 від 31 жовтня 2018 року про те, що на умовах вищевказаного договору право вимоги до ряду боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №186387 від 10 червня 2018 року, перейшло до нового кредитора – ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»).

Договір про надання фінансового кредиту №186387 від 10 червня 2018 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить позичальнику в СМС-повідомленні.

При укладенні договору №186387 від 10 червня 2018 року на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищевказаного договору.

Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору. З метою укладення договору про надання фінансового кредиту №186387 від 10 червня 2018 року та отримання коштів, відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. В свою чергу, ТОВ «Авентус Україна» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор, який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу.

Оскільки, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом – то ТОВ «Він Фінанс» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ТОВ «Він Фінанс» за прострочення відповідачем грошового зобов`язання нарахував на суму заборгованості за договором у розмірі 14499 гривень 38 копійок: 3170 гривень 50 копійок – інфляційні втрати, які розраховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року; 1306 гривень 14 копійок – 3% річних, які розраховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Отже, заборгованість відповідача становить 18976 гривень 02 копійки, з яких: 14499 гривень 38 копійок – заборгованість за кредитним договором №186387 від 10 червня 2018 року; 1306 гривень 14 копійок – сума збитків з урахуванням 3% річних; 3170 гривень 50 копійок – сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

Щодо строків позовної давності позивач зазначив, що строк, встановлений ст.257 ЦК України, був продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), та зупинений на період дії воєнного стану в Україні.

З урахуванням вищевикладеного, позивач ТОВ «Він Фінанс» звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 28 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №186387 від 10 червня 2018 року, відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ТОВ «Він Фінанс» до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого глави 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 10 червня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору №186387 про надання фінансового кредиту (а.с.14-17).

Відповідно до п.1.1 зазначеної Індивідуальної частини договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно п.1.2 вказаної Індивідуальної частини договору, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: п1.2.1 – 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,29% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.

Відповідно до п.1.3 зазначеної Індивідуальної частини договору, сукупна вартість кредиту складає 100,27% від суми кредиту (у процентному виразі) або 3509 гривень 45 копійок (у грошовому виразі) та включає в себе: п.1.3.1 – проценти (відсотки) за користування кредитом 0,27% від суми кредиту (у процентному виразі) або 9 гривень 45 копійок (у грошовому виразі).

Згідно п.1.4 вказаної Індивідуальної частини договору, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п.1.5 зазначеної Індивідуальної частини договору, кредит надається шляхом: п.1.5.1 – перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта; п.1.5.2 – здійснення грошового переказу на ім`я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.

Згідно п.3.1 вказаної Індивідуальної частини договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2 зазначеної Індивідуальної частини договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта) до дня повного погашення заборгованості за договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок товариства) включно.

Згідно п.3.4 вказаної Індивідуальної частини договору, у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору. При цьому, клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

Відповідно до п.4.1 зазначеної Індивідуальної частини договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України та цього договору.

Згідно п.4.2 вказаної Індивідуальної частини договору, порушення умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п.4.3 зазначеної Індивідуальної частини договору, у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 3 днів, після закінчення визначеного пунктом 1.4 цього договору строку користування кредитом, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов`язання за договором не нараховується.

Згідно п.4.4 вказаної Індивідуальної частини договору, у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: п.4.4.1 – пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів; п.4.4.2 – на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 гривень; п.4.4.3 – на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 гривень; п.4.4.4 – на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 гривень.

Відповідно до п.7.1 зазначеної Індивідуальної частини договору, цей договір складено в 2 оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу. Датою укладення договору між товариством і клієнтом є дата його підписання.

Згідно п.7.3 вказаної Індивідуальної частини договору, клієнт підтверджує, зокрема, що: отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; повідомлений про свої права згідно статі 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння товариством суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

У розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» зазначеної Індивідуальної частини договору вказано, що клієнтом є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий РРУМВД 17 липня 2001 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Графіка розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №186387 від 10 червня 2018 року, який є Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №186387 від 10 червня 2018 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – не пізніше 10 липня 2018 року, сума кредиту – 3500 гривень 00 копійок, сума нарахованих процентів – 9 гривень 45 копійок, разом до сплати – 3509 гривень 45 копійок. Для продовження строку користування кредитом необхідно сплатити – 9 гривень 45 копійок (а.с.18).

Крім того у вищевказаному Графіку розрахунків відображені реквізити для оплати та зазначено, що Графік розрахунків підписаний клієнтом електронним підписом.

Як вбачається з довідки, складеної ТОВ «Авентус Україна», договір №186387 від 10 червня 2018 року зі сторони позичальника ОСОБА_1 було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VІІІ: сума кредиту – 3500 гривень 00 копійок; стандартна процентна ставка, в день – 1,80%; одноразовий ідентифікатор – А29311; фінансовий номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_3 ; дата переказу кредитних коштів – 10 червня 2018 року (а.с.19).

Відповідачем ОСОБА_1 не подано до суду заперечень щодо укладення між ним та ТОВ «Авентус Україна» 10 червня 2018 року вищевказаної індивідуальної частини договору, а також факт перерахування ТОВ «Авентус Україна» на його рахунок грошових коштів у сумі, яка узгоджена сторонами вказаної індивідуальної частини договору.

При цьому, вищевказані положення Індивідуальної частини договору №186387 про надання фінансового кредиту від 10 червня 2018 року недійсними не визнавалися, факт їх неукладеності не встановлювався, внаслідок чого в силу приписів ст.6, 627 ЦК України, підписавши ці договори, відповідач ОСОБА_1 погодився із запропонованими умовами кредитування, у тому числі з розміром суми кредиту, розміром процентів, нарахування процентів, строком їх нарахування, строком дії договору, відкладальними обставинами та відповідальністю сторін за порушення умов договору.

Відсутність доказів, які б свідчили про звернення відповідача ОСОБА_1 з моменту укладення вищевказаної Індивідуальної частини договору до даного часу до ТОВ «Авентус Україна» з приводу невиконання останнім своїх зобов`язань за зазначеним договором, тобто неперерахування грошових коштів, у визначених сторонами розмірі, на його банківський рахунок, об`єктивно вказує на належне виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за вказаною Індивідуальною частиною договору та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за цим договором у розмірі, визначеному сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем ТОВ «Він Фінанс» доведено факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 . Індивідуальної частини договору №186387 про надання фінансового кредиту від 10 червня 2018 року, а також отримання відповідачем ОСОБА_1 на підставі вказаного договору кредитних коштів в сумі 3500 гривень 00 копійок.

При цьому, твердження позивача ТОВ «Він Фінанс», яке викладене у позовній заяві, про те, що відповідно до індивідуальної частини договору №186387 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 3498 гривень 51 копійка, матеріалами цивільної справи не підтверджується та суперечить умовам самої індивідуальної частини договору, внаслідок чого судом таке твердження позивача не приймається до уваги.

Відповідно до розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги), складеного ТОВ «Авентус Україна», останнє нарахувало відповідачу ОСОБА_1 за договором №186387 від 10 червня 2018 року заборгованість у загальній сумі 14499 гривень 39 копійок, з яких: 3498 гривень 51 копійка – сума боргу за тілом кредиту; 1889 гривень 20 копійок – сума боргу за відсотками; 9111 гривень 68 копійок – сума боргу за пенею та штрафами (а.с.20).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

12 квітня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» («Фактор») та ТОВ «Авентус Україна» («Клієнт») укладено Договір факторингу №1 (а.с.21-26).

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.2 вказаного Договору факторингу, сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

Відповідно до п.2.3 зазначеного Договору факторингу, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100 гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20%, що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного Реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору.

Згідно п.4.1 вказаного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора на в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до п.8.1 зазначеного Договору факторингу, цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Згідно п.8.2 вказаного Договору факторингу, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.8.6 зазначеного Договору факторингу, додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

31 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» («Фактор») та ТОВ «Авентус Україна» («Клієнт») укладено Додаткову угоду №7 до Договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року (а.с.27).

Згідно п.1.1 вказаної Додаткової угоди, сторони домовились викласти п.3.1.1 договору в наступній редакції, а саме: «Фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимоги окремо, та складає 26% від основної суми заборгованості (тіло кредиту)».

Відповідно до п.1.2 зазначеної Додаткової угоди, сторони домовились викласти п.3.1.2 договору в наступній редакції, а саме: «Фінансування – надана до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана в відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором п`ятьма платежами: перший платіж в сумі 98443 гривні 10 копійок – до 08 листопада 2018 року; другий платіж в сумі 98420 гривень 00 копійок – до 15 листопада 2018 року; третій платіж в сумі 98420 гривень 00 копійок – до 22 листопада 2018 року; четвертий платіж в сумі 98420 гривень 00 копійок – до 29 листопада 2018 року; п`ятий платіж в сумі 98420 гривень 00 копійок – до 06 грудня 2018 року. Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками та діє до 13 листопада 2018 року, або до повного виконання обов`язків з боку сторін.

Згідно п.1.3 вказаної Додаткової угоди, всі інші положення договору залишаються без змін.

31 грудня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» («Фактор») та ТОВ «Авентус Україна» («Клієнт») укладено Додаткову угоду №б/н до Договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року (а.с.28).

Відповідно до п.1 зазначеної Додаткової угоди, викласти п.8.2 договору в наступній редакції, а саме: «Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором». Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками та діє до 31 грудня 2019 року, або до повного виконання обов`язків з боку сторін.

Згідно п.1.1 вказаної Додаткової угоди, всі інші положення договору залишаються без змін.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог №8 від 31 жовтня 2018 року, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» («Фактор») та ТОВ «Авентус Україна» («Клієнт»), на виконання договору факторингу №1, укладеного між ними 12 квітня 2018 року: номер – 782, номер кредитного договору – 186387, ПІБ боржника – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , дата кредитного договору – 10 червня 2018 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 3498 гривень 50 копійок, заборгованість по відсоткам – 1889 гривень 20 копійок, пеня та інші штрафні санкції – розраховується згідно діючого кредитного договору, загальна заборгованість – 5387 гривень 70 копійок, сума фінансування – 909 гривень 61 копійка (а.с.29).

Як вбачається з протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року, вирішено змінити найменування товариства та затвердити наступне повне найменування товариства – українською мовою Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (а.с.39).

Згідно наказу №55-к від 25 липня 2024 року директора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» «Про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», на виконання Протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року, вирішено перейменувати з 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у ТОВ «Він Фінанс», а також внести зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства (а.с.38).

03 квітня 2025 року за №84/25-АГ ТОВ «Авентус Україна» складено довідку, якою останню підтверджує здійснення ТОВ «Він Фінанс» (до зміни назви – ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулось на підставі договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені в повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня (а.с.30).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після набуття права вимоги за індивідуальною частиною договору №186387 про надання фінансового кредиту від 10 червня 2018 року та з урахуванням неналежного виконання взятих на себе відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань, позивач ТОВ «Він Фінанс» нарахував, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, відповідачу 3170 гривень 50 копійок інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року та 1306 гривень 14 копійок 3% річних за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року, розрахунок яких викладений у позовній заяві.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за індивідуальною частиною договору №186387 про надання фінансового кредиту від 10 червня 2018 року як позивачу ТОВ «Він Фінанс», так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за індивідуальною частиною договору №186387 про надання фінансового кредиту від 10 червня 2018 року належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №186387 від 13 березня 2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 гривні 40 копійок (а.с.10).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

22 березня 2024 року між ТОВ «Довіра та гарантія» («Клієнт») та АБ «Анастасії Міньковської» («Адвокатське бюро») укладено договір №33 про надання правової допомоги (а.с.31-35).

Згідно п.1.1 вказаного Договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору, загальна вартість послуг, що надається адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 даного договору.

Згідно п.4.4 вказаного Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокатське бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

22 березня 2024 року між клієнтом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладено Додаткову угоду до Договору №33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року (а.с.36).

Відповідно до п.1 зазначеної Додаткової угоди, вирішено розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2 Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ».

Адвокатом Міньковська А. складено Детальний опис робіт (наданий послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого, на підставі Договору про надання правової допомоги №33 від 22 березня 2026 року та додаткової угоди №б/н від 22 березня 2024 року до нього: 1. Підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості (а.с.37).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Він Фінанс» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову, яка складає 18976 гривень 02 копійки.

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «Він Фінанс» на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з 6000 гривень 00 копійок до 1000 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 133-141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239, заборгованість за індивідуальною частиною договору №186387 про надання фінансового кредиту від 10 червня 2018 року у сумі 14499 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок, інфляційній втрати у сумі 3170 (три тисячі сто сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, 3% річних у сумі 1306 (одна тисяча триста шість) гривень 14 копійок, витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, а всього – 22638 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 42 (сорок дві) копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач – ОСОБА_1 , адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко