Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №702/681/25 — Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/681/25

Провадження № 2/702/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретарі судового засідання Возна В. В., Карабань З.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явилася,

представник позивача адвокат Панасюк Н.А.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Гейко В.А.,

за наслідками розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 249 721 гривню 50 копійок матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо – транспортної пригоди, та 10000,00 гривень завданої в результаті дорожньо – транспортної пригоди моральної шкоди. Понесені позивачем судові витрати остання також просить покласти на відповідача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 18.03.2024 о 07 годині 40 хвилин, на перехресті вулиць Шевченка і Жовтневої в м. Монастирище ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 , при виявленні небезпеки руху у вигляді автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 , який перетинав та перекрив траєкторію його руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки т.з. для об`їзду, внаслідок чого здійснив зіткнення із належним позивачу на праві власності автомобілем Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 , який в результаті зіткнення отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі №702/548/24 від 13.06.2024 відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Однак, за наслідками перегляду цього рішення судді першої інстанції, Черкаський апеляційний суд 02.08.2024 прийняв нову постанову, якою постанову судді Монастирищенського районного суду Черкаської області скасував, визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрив з мотивів спливу строків накладення адміністративного стягнення.

За твердженням позивача, належний їй на праві власності автомобіль Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок зіткнення з колісним транспортним засобом під керуванням відповідача зазнав пошкоджень, тому для відшкодування завданого їй матеріального збитку вона звернулася до АТ СГ «ТАС», де була застрахована цивільно-правова відповідальність власника Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 .

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 АТ СГ «ТАС» 24.09.2024 перерахувала на її рахунок на відшкодування завданої матеріальної шкоди 104688,00 гривень.

На думку позивача, розмір завданої їй матеріальної шкоди є значно вищим і згідно з висновку оцінювача складає 344409 гривень 50 копійок, тому, на її переконання, з відповідача підлягає стягненню різниця між відшкодованим та завданим розміром матеріальної шкоди в сумі 239721, 50 гривень.

Крім того, позивач вказувала, що з вини відповідача, їй також було заподіяно і моральну шкоду, яку за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності і справедливості, вона оцінює у 10000,0 грн., та наголошувала, що така сума відшкодування відповідає її переживанням, моральним стражданням та порушенню звичайного способу життя.

Постановленою 31.07.2025 ухвалою суддя прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі, постановила її розгляд здійснити в порядку загального позовного провадження та встановила сторонам строк для подачі заяв по суті спору.

У поданому 25.08.2025 відзиві представник відповідача адвокат Гейко В.А. заявлені ОСОБА_1 вимоги заперечив повністю, стверджує, що зазначені у позові обставини не доводяться належними і допустимими доказами, а Звіт про оцінку №159/24 від 20.11.2024 зберігав свою чинність лише 6 місяців і на день звернення позивача до суду її втратив.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Панасюк Н.А. доводи представника відповідача заперечила та вказала, що норми діючого законодавства строк дії висновку експерта не встановлюють, висновок експерта є актуальним доти, доки його зміст не суперечить фактичним обставинам справи.

31.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті юридичного спору.

Позивач ОСОБА_1 для участі у розгляді справи не з`являлася, про час та місце проведення судових засідань повідомлялася шляхом надсилання судових повісток про виклик до особистого кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Представник позивача адвокат Панасюк Н.А. заявлені її довірителькою вимоги підтримала повністю з обставин вказаних у позові, стверджує, що постановою Черкаського апеляційного суду вина відповідача у вчиненні ДТП доведена, розмір завданої позивачу матеріальної шкоди підтверджує висновок експерта і відповідач, як належний користувач автомобілем Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 , зобов`язаний відшкодувати різницю між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 09.03.2026 заявлені до нього вимоги не визнав, стверджував, що його вини у вчиненні дорожньо – транспортної пригоди не має, саме позивач порушила Правила дорожнього руху, що, зокрема підтверджує прийнята 02.08.2024 Черкаським апеляційним судом постанова.

Також, за доводами відповідача, автомобілем Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 він на прохання та за дорученням власника ОСОБА_4 , яка передала йому свідоцтво про реєстрацію автомобіля, їхав на станцію з миття колісних транспортних засобів.

Представник відповідача адвокат Гейко В.А. доводи позовної заяви заперечив повністю, настоює на тому, що звіт про оцінку завданої шкоди втратив свою чинність через шість місяців після його виготовлення; постанова судді Монастирищенського районного суду, якою відповідач визнаний винним у порушенні ПДР та підданий штрафу за вчинену 18.03.2024 дорожньо – транспортну пригоду, скасована, тому підстави стверджувати, що відповідач винен у вчиненні ДТП, відсутні.

У проведеному 25.05.2026 судовому засіданні суд завершив встановлення фактичних обставин спору та перевірку їх доказами, заслухав виступи представників сторін у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення рішення, яку відклав до 16 год. 50 хв. 03.06.2026.

03.06.2026 сторони та їх представники не з`явилися, тому рішення судом підписане без проголошення.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача та його представника проти заявлених вимог, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

З копії датованої 02.08.2024 постанови Черкаського апеляційного суду у справі №702/548/24 суд встановив, що 18.03.2024 о 07 годині 40 хвилин, на перехресті вулиць Шевченка і Жовтневої в м. Монастирище ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 , при виявленні небезпеки руху у вигляді автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 , який перетинав та перекрив траєкторію його руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки т.з. для об`їзду, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 , який в результаті зіткнення отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.3 ПДР, за що передбачене відповідальність а ст. 124 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і провадження у справі закрив на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с.13-15).

Також в означену дату і час, 18.03.2024 о 07 год. 50 хв в м. Монастирище по вул. Шевченка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander д.н.з, НОМЕР_2 , не була уважною, щоб мати змогу постійно стежити за дорожньою обстановкою та на нерегульованому перехресті вул. Шевченка-Жовтнева, виконуючи поворот ліворуч, не надала дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі №702/304/24 від 06.05.202, яка залишена без змін постановою судді Черкаського апеляційного суду від 12.06.2024, позивач ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддана штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що складає 850,00 гривень (а.с. 77-78).

Відповідно до відомостей про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування цивільно – правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 станом на 18.03.2024 була застрахована АТ «СГ «ТАС», поліс №АТ4526561(а.с.144-145).

З копії полісу №АТ4526561 суд встановив, що страхувальником за цим договором страхування є власник транспортного засобу ОСОБА_4 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, розмір франшизи – нуль гривень (а.с. 143).

АТ «СК «ТАС» на запит адвоката позивача повідомило, що за результатами проведеного огляду пошкодженого КТЗ Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 страховик і потерпіла досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і датованою 17.09.2024 заявою ОСОБА_1 погодилася з тим, що розмір страхового відшкодування складає 104688,00 гривень, та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (а.с.140).

На наданому позивачем USB- флешнакопичувачі зберігаються знімки пошкоджень КТЗ Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 , які зафіксував страховик цивільно – правової відповідальності власника Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 .

З паперової копії датованих 19.12.2024 відомостей АТ КБ «ПриватБанк» суд встановив, що 24.09.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 маска картки НОМЕР_3 від АТ «СК «ТАС» зараховано 104688,00 гривень страхової виплати (а.с.57).

Право власності ОСОБА_1 , на автомобіль Mitsubishi Outlander д.н.з, НОМЕР_2 , підтверджує досліджена судом копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 19.05.2021 (а.с.8).

За твердженням ОСОБА_2 у день дорожньо-транспортної пригоди власник автомобіля Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 право володіння і керування транспортним засобом передала йому.

Отримані судом відомості про доходи відповідача ОСОБА_2 підтверджують, що з 1 по 4 квартали 2024 року він доходи ні від ОСОБА_4 , ні з інших джерел не отримував (а.с.96).

Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 за дорученням позивача ОСОБА_1 від 02.09.2024 провів авто товарознавче дослідження з метою визначення розміру завданого позивачу матеріального збитку, за наслідками якого 20.11.2024 склав Звіт про оцінку №159/24 (а.с.22-55).

Дослідженням Звіту про оцінку суд встановив, що 02.09.2024 оцінювач провів технічний огляд належного позивачу автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з, НОМЕР_2 , в ході якого зафіксував ушкодження шляхом фотографування, а також склав акт огляду КТЗ.

За наслідками проведеного дослідження оцінювач виснує, що завданий власнику автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з, НОМЕР_2 матеріальний збиток складає 344409, 50 гривень і розмір цього збитку визначається таким, що дорівнює ринковій вартості автомобіля (а.с.31).

У Звіті оцінювач зазначає, що висновки цього дослідження є достовірними, якщо ідентифікаційний номер КТЗ та номер двигуна, а також дані, що зазначені у свідоцтві про реєстрацію КТЗ, є достовірними, а також якщо показання одометра (лічильника пробігу) КТЗ відповідають його дійсному пробігу, одометр не піддавався впливу з метою фальсифікації його показів (а.с.23).

Жодних обмежень строку його чинності Звіт не встановлює.

Доказів того, що ідентифікаційний номер КТЗ та номер двигуна, а також дані, що зазначені у свідоцтві про реєстрацію КТЗ, є недостовірними, а також, що показання одометра (лічильника пробігу) КТЗ не відповідають його дійсному пробігу і одометр піддавався впливу з метою фальсифікації його показів, сторони суду не подавали.

Клопотань про призначення експертизи на предмет визначення ступеню вини у ДТП кожного з водіїв сторони не заявляли.

Встановлені судом обставини спору сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказана вище постанова Черкаського апеляційного суду у справі №702/548/24 набрала законної сили у день її прийняття 02.08.2024.

Цим судовим рішенням відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні 18.03.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за вказаних вище обставин, тому згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України обставини ДТП, факт вчинення протиправних дій та їх вчинення саме ОСОБА_2 мають преюдиційне значення і повторному доказуванню у цій справі не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Винятки із цього правила встановлено ч. 3, ч. 5 ст. 1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядник тощо), звільняється від обов`язку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом у випадках неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом, завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Окрім того, згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 2.2 ПДР України встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Частина 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» унормовує, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Статтею ст. 16 зазначеного вище Закону встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснив, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Враховуючи, що відповідач на момент ДТП мав посвідчення водія і реєстраційні документи та транспортний засіб, ОСОБА_2 стверджує, що автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію він отримав від власника ОСОБА_4 і доказів про протилежне суду не надано, позовна вимога про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди правомірно заявлена відповідачу ОСОБА_2 .

На момент ДТП цивільно – правова відповідальність винуватця її вчинення була застрахована в АТ «СК «ТАС» відповідно до полісу ОСПВВНТЗ №АТ/4526561, який зберігав чинність на дату ДТП і ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 160000,00 гривень, франшиза 0 гривень.

На підтвердження розміру завданої відповідачем шкоди позивач надала Звіт про оцінку №159/24 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу складеного 20.11.2024 оцінювачем ОСОБА_5 , згідно з яким матеріальний збиток завданий власнику КТЗ – легкового автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 складає 344409,50 грн.

Звіт про оцінку №159/24 підписаний оцінювачем ОСОБА_5 та скріплений печаткою, у ньому вказано про складення його для суду і попередження про кримінальну відповідальність (а.с.31).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі у тексті також Закон).

Стаття 5 цього Закону унормовує, що суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (частина перша ст. 6 Закону).

Документом, що засвідчує внесення інформації про суб`єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та надає право здійснювати оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені, є сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (частина перша ст. 19 Закону).

Відповідно до частини другої ст. 7 Закону проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

За змістом ч.1, ст. 12 Закону Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.

Вказаний Звіт про оцінку відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, у тому числі відповідачем не було заявлене клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, а тому виконаний на замовлення позивача Звіт про оцінку №159/24 суд приймає як належний і допустимий доказ.

Посилання представника відповідача про чинність Звіту тільки упродовж шести місяців з дня його виготовлення суд відхиляє, позаяк ані норми ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», на яку посилається представник, ані Звіт про оцінку таких обмежень не містять.

Кабінетом Міністрів України встановлюється зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна, а не звіту про оцінку (частина 4 ст. 12 Закону).

24.09.2024 АТ «СК «ТАС» на відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди виплатила позивачу 104688,00 гривень страхової виплати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин, обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №328/2750/18 (провадження №61-13747св19).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції Закону №1961-IV від 01.07.2004, який втратив чинність 01.01.2025, надалі у тексті також Закон №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 Закону України №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МТСБУ) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Приписами статті 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто статтею 1194 Цивільного кодексу України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи (відповідача) у разі недостатності страхової виплати.

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблений висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20).

За наведеного, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика, решта суми - на заподіювача шкоди. При цьому, у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, то обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як зазначено вище, частина шоста статті 82 ЦПК України містить імперативне правило про те, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Надані сторонами та досліджені судом копії постанов у справах про адміністративні правопорушення підтверджують, що учасниками ДТП, яка мала місце 18.03.2024 на перехресті вулиць Шевченка і Жовтневої в м. Монастирище, були автомобілі Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 та Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 .

Винними у ДТП рішеннями судів визнані обидва водії – водій колісного транспортного засобу Mitsubishi Outlander д.н.з, НОМЕР_2 ОСОБА_1 та водій колісного транспортного засобу Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який на момент ДТП 18.03.2024 був належним його володільцем і користувачем.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80 цс 19) сформувала позицію, що за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування завданих позивачеві збитків, який слід стягнути з ОСОБА_2 , суд звертає увагу на наявність обопільної вини обох учасників ДТП, а також, що сторони не заявляли під час судового розгляду клопотань про проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв.

Більше того, жодна із сторін не посилалася на ці обставини у заявах по суті справи.

Як встановив суд із дослідженої копії страхового полісу, ліміт відповідальності відповідача складає 160000,00 гривень, франшиза 0,00 гривень, розмір матеріального збитку згідно зі зробленим на замовлення позивача дослідженням складає 344409,50 гривні.

Зважаючи, що постановами про адміністративні правопорушення винними у ДТП визнані обидва його учасники, розмір шкоди, яка підлягає до відшкодування, визначається шляхом поділу на кількість відповідальних за спричинення шкоди осіб.

Розмір завданої шкоди позивач визначила з урахуванням страхового відшкодування - 344409,50 гривні.

Страховик відповідача відшкодував їй 104688,00 гривень.

Отже з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, згідно з таким розрахунком:

(344409,50 /2) - 104688,00 =67516,75 гривень;

67516,75 +0,00 (франшиза)= 67516,75 гривень.

Аналізуючи норми ст. 36 Закону №1961-IV суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування на кількість винуватців поділу не підлягає, позаяк наведена норма передбачає, що поділу підлягає саме розмір заподіяної шкоди, а не ліміт відповідальності.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди суд враховує, що згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розв`язанні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вона втратила звичайний для себе спосіб життя, що виразилось в моральних стражданнях, переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, втраті часу пов`язаних із пошкодженням автомобіля.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У цій справі встановлено, що позивач оцінює розмір моральної шкоди, яку їй було заподіяно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача у 10 000,00 гривень.

З огляду на доведеність тієї обставини, що автомобіль позивача пошкоджений під час дорожньо – транспортної пригоди, яка сталася за обопільної вини водіїв, а не тільки з вини відповідача, позивачу завдана шкода в розмірі 3444409,50 гривень, подія ДТП та пошкодження майна призвели до незапланованих майнових втрат та незручностей позивача, стресу та душевних хвилювань, вплинула на звичайний плин життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану, суд, виходячи із вимог ст. 23, 1167 ЦК України та враховуючи всі обставини справи, глибину страждань позивача, обопільну вину у вчиненні ДТП, вимоги розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 4000,00 гривень.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За правилом п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із матеріальною вимогою в сумі 239721,50 гривень позивач сплатила 2497 гривень 22 копійки судового збору (а.с.1).

За наслідками вирішення спірних правовідносин суд прийшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 67516,75 гривень завданої матеріальної шкоди та 4000,00 гривень моральної шкоди, тобто позовні вимоги суд задовольняє на 28,16%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 703,22 гривень судового збору.

Щодо стягнення витрат за проведення оцінки завданого збитку та складання Звіту про оцінку, то суд враховує, що відповідно до ч.6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За складання Звіту про оцінку № 159/24 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 20.11.2024, позивач сплатила 6700,00 гривень (а.с.18-21), а тому, з урахуванням принципу пропорційного відшкодування понесених стороною судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1886,72 гривень витрат на складання Звіту про оцінку №159/24 від 20.11.2024.

Питання відшкодування сторонам витрат за надану професійну правничу допомогу суд не вирішує, позаяк належних доказів на їх підтвердження суду не надано і заяв про їх подання в порядку, визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України , представники сторін у судовому засіданні 25.05.2026 до закінчення судових дебатів у справі не зробили.

Керуючись ст.12, 13, 76, 77, 81,82, 137, 140-141, 258, 259, 263-265, 268, 351 -352, 354 - 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної під час дорожньо – транспортної пригоди матеріальної шкоди 67516 (шістдесят сім тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 75 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної під час дорожньо – транспортної пригоди моральної шкоди 4000( чотири тисячі) 00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 703 гривень 22 копійки витрат на сплату судового збору та 1886 гривень 72 копійки понесених витрат на виготовлення та складання Звіту про оцінку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення ухвалене і підписане 03.06.2026.

Суддя Тетяна БАРСЬКА