Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №561/629/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

с-ще Зарічне

04 червня 2026 року Справа № 561/629/26

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Дідика А. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, направлені від ВП №2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 753855 від 14.05.2026 року, ОСОБА_1 , 14.05.2026 близько 08:30 год. за місцем свого проживання вчинив відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 домашнє насильство тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме та здійснив удар в область сідниць, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода його фізичному та психологічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав пояснив, що вранці 14.05.2026 перед школою у нього виник конфлікт з молодшим сином ОСОБА_3 з приводу раціонального харчування – він не дозволив сину вранці їсти солодке. Вказав, що конфлікт швидко вичерпався і на даний час конфліктів не виникає. Зазначив, що є батьком дев`яти дітей, шестеро яких є дітьми шкільного віку.

Суд, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідність до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Психологічне насильство в сім`ї насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

При цьому, домашнє насильство характеризується такими ознаками і відмежовується від побутових суперечок чи сімейних конфліктів за такими критеріями: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Відповідно до рапорту від 14.05.2026 року на службу “102” об 19.10 год 14.05.2026 надійшло повідомлення від інспектора ювенальної превенції ОСОБА_4 , яка повідомила, що ОСОБА_1 , вчиняв відносно свого малолітнього сина ОСОБА_5 , 2018 р. н., домашнє насилля фізичного та психологічного характеру.

Поліцейські, разом із психологом здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , що по АДРЕСА_1 , де було з`ясовано, що ОСОБА_1 є вдівцем, сам утримує шістьох неповнолітніх дітей та дозволив у власному будинку провести бесіду з дітьми для з`ясування обставин повідомлення про можливий факт домашнього насильства.

Працівниками поліції у присутності психолога 14.05.2026 були відібрані пояснення від неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , матеріали з фіксацією яких долучено до справи на 9-ти оптичних дисках (а. с. 22- 30).

З пояснень, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вбачається, що він дійсно 14.05.2026 близько 08:30 год за місцем проживання насварив свого сина ОСОБА_3 за неправильне харчування та вдарив його по сідницях з метою виховання. Завдати якоїсь шкоди чи ушкоджень у нього на думці не було, виключно у мірі виховання.

З письмових пояснень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_1 , вбачається, що близько 07:20 год. вона прокинулась та почала збиратись до школи і разом із сестрами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зійшли на перший поверх будинку, коли через декілька хвилин почули як їх тато почав кричати на молодшого брата ОСОБА_3 через те, що він не хотів прокидатись до школи та одягатись. Вказала, що чула як її тато кричав та бив ОСОБА_3 , який після цього плакав. Причиною конфлікту стала суперечка з приводу бажання сина їсти вранці солодкий пончик, проте батько наполягав, що вранці треба їсти солоний. Після суперечки ОСОБА_3 заспокоївся та разом з іншими дітьми пішов до школи.

З пояснень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібраного у присутності психолога 14.05.2026 слідує, що вранці 14.05.2026 ОСОБА_1 розбудив його до школи, після чого він попросив його купити солодку булку до шкоди, на що той розізлився та почав кричати, що треба купити солону, бо солодкою не наїшся. Старша сестра ОСОБА_9 також почала кричати на нього через ту булку. Він образився на тата та почав плакати. Після цього сестра з татом допомогли йому зібратись, коли виходив з будинку тато підійшов до нього, вибачився і поцілував в щічку. Вказав, що на даний момент на батька не ображається.

З пояснень ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 слідує, що дійсно вранці 14.05.2026р. між її батьком – ОСОБА_1 та братом ОСОБА_11 виникла суперечка з приводу здорового харчування, під час якої її брат плакав. Після цього він заспокоївся та усі разом пішли до школи.

З пояснень ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 слідує, що він 14.05.2026 не чув щоб його батько кричав чи бив брата ОСОБА_3 . Повідомив, що раніше також такого ніколи не було.

З пояснень ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що вона чула як 14.05.2026 близько 08:30 год. за місцем проживання її батько ОСОБА_1 проводив профілактичну бесіду з її меншим братом ОСОБА_3 з приводу правильного харчування. Як вдарив його в мірі виховання, не сильно по сідницях теж бачила. Раніше таких фактів ніколи не було.

З пояснень ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 слідує, що 14.05.2026р. вранці вона чула, як її батько ОСОБА_1 сварив ОСОБА_3 на рахунок того, що той погано харчується, чи бив його не знає бо була в цей час у своїй кімнаті.

Під час спілкування з поліцією та психологом було встановлено, що між сином ОСОБА_3 та його батьком ОСОБА_1 виникла словесна суперечка з приводу раціонального харчування. Батько наполягав, що вранці доцільніше не їсти солодку їжу, на що ОСОБА_3 образився. Суперечка тривала недовго, після цього діти, усі разом пішли до школи. Судом взято до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 у присутності психолога, досліджено відеозапис відібрання пояснень, з яких вбачається, що дитина не тримає образи на батька, розуміє, що зауваження правильні, вказує, що батько перед ним вибачився.

Судом взято до уваги виключно позитивні характеристики надані Опорним закладом “Кухітсько Вільського ліцею” Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області на дітей ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 (а. с. 10-14) з яких вбачається, що батько приділяє належну увагу дітям їх навчанню, підтримує їх, цікавиться їх життям, бере активну участь у їх вихованні та у шкільному житті, діти усім необхідним для навчання забезпечені.

Крім того судом досліджено Акт обстеження умов проживання від 14.05.2026 (а. с. 15) з якого видно, що сім`я проживає в новому двоповерховому будинку з сучасним ремонтом, який складається з 6-ти кімнат, наявні усі комунікації, в будинку чисто та охайно. Діти для проживання та навчання усім забезпечені.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого.

Відтак, беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 , його неповнолітніх дітей, матеріали, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з таких вбачається відсутність доказів на підтвердження факту, який би свідчив про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, так як сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 14.05.2026 року між ОСОБА_1 та його малолітнім сином ОСОБА_3 мала місце суперечка на побутовому ґрунті, внаслідок якої дитина не зазнала травмуючого психологічного чи фізичного впливу з боку батька з відсутністю наведених ознак домашнього насильства. На думку суду в справі немає потерпілого у якого б внаслідок психологічного насильства виникло побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, якому би було спричинено емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, могла бути чи була завдана шкода психічному здоров`ю.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи і не може бути єдиним доказом винуватості особи.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року “Коробов проти України” від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Стандарт доведення вини “поза розумним сумнівом” означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17.

Відповідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

З наведених обставин вбачається, що в матеріалах справи відсутні достатні докази підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що на переконання судді можуть лише свідчити про недоведеність вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на наведене провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 173-2, 247, 268, 283, 284 КУпАП, Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області з дня винесення постанови.

Суддя А. В. Дідик