Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №949/917/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/917/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продавцем-консультантом ветеринарній аптеці "4 лапи", проживаючої в АДРЕСА_1 .

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, ОСОБА_1 роз`яснені.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 750801 від 13 травня 2026 року, ОСОБА_1 29 квітня 2026 року близько 09:02 год. в приміщенні Дубровицького ліцею по вул. Макарівська, 11, будучи матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ухилилася від виконання передбаченого законодавством обов`язку щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання дочки, а саме: дряпала за руки та тягнула за волосся неповнолітнього ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи у суді ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що є головою батьківського комітету класу своєї дитини ОСОБА_4 ліцею та приймає активну участь у житті класу та школи. Про події 29 квітня 2026 року повідомила, що між її дочкою та ОСОБА_3 відбувся одноразовий конфлікт, який спровокував саме ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснила, що працює в Дубровицькому ліцеї на посаді заступника директора із виховної роботи та добре обізнана про ситуацію шкільної спільноти у виховній площині.

Повідомила суду, що ОСОБА_1 приймає активну участь у житті школи, цікавиться поведінкою та успішністю своєї дочки, очолює представницький орган школи, вважає, що складений відносно неї протокол є необґрунтованим звинуваченням та містить будь-яких доказів неналежного виховання дитини. Підтверджує, що саме ОСОБА_3 є підбурювачем та ініціатором неодноразових конфліктів у навчальному закладі.

Допитана у якості свідка старший інспектор сектору служби освітньої безпеки Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_6 , якою було порушено відносно ОСОБА_1 адміністративне провадження повідомила, що протокол нею було складено виключно як реагування на конфлікт за заявою мами ОСОБА_3 , обставини конфлікту нею не з`ясовувалися.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП України настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено яким саме чином ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки, не зазначено в чому саме проявилося таке неналежне їх виконання, які саме обов`язки не були нею виконані, яким законодавством передбачене їх виконання і чим конкретно це підтверджено.

Зміст цих обов`язків визначений статтею 150 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані:

?виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до сім`ї, свого народу та Батьківщини;

?піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток;

?забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя;

?поважати дитину;

?розуміти, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє від батьківського обов`язку щодо неї;

?не допускати будь-яких форм експлуатації дитини;

?не застосовувати фізичних покарань та інших дій, що принижують людську гідність дитини.

Притягнення до відповідальності за ст. 184 КУпАП не може ґрунтуватися на одному лише факті конфліктної поведінки дитини. Для цього оцінюється сукупність обставин, зокрема характер і системність дій батьків, умови виховання дитини, наявність або відсутність належного контролю з боку батьків, а також конкретні докази, які підтверджують саме ухилення від виконання батьківських обов`язків і причинний зв`язок між вихованням та поведінкою неповнолітнього.

Згідно зі статтею 2 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Конституційний Суд України в своєму рішення від 22 грудня 2010 року по справі №23-рп/2010 вказав на те, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріплених в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Згідно вимог ст. 255 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (п. 77 рішення у справі "Барбера, Мессеге і Хабар до проти Іспанії від 06 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі "Яношевич проти Швеції" від 23 липня 2002 року).

Водночас, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Заразом, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України", ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних висновків - презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідно довести саме ухилення батьків від виконання обов`язків щодо виховання дитини, а не лише сам факт конфлікту за участі неповнолітнього. Тому, сам по собі факт конфліктної поведінки малолітнього не може автоматично свідчити про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Матеріали справи не містять підтвердження систематичного неналежного виховання дитини з боку ОСОБА_1 .

Для встановлення вини особи є доведення саме ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні закону.

Склад адміністративного правопорушення має бути підтверджений сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують наявність усіх його елементів. Натомість надані матеріали не містять беззаперечних даних про систематичне невиконання матір`ю обов`язків.

Для притягнення до відповідальності необхідно довести причинний зв`язок між поведінкою дитини та конкретними діями або бездіяльністю батьків, а також встановити, що батьки мали реальну можливість запобігти такій поведінці, але не вжили необхідних заходів.

Адміністративна відповідальність батьків не може ґрунтуватися на формальних або ситуативних фактах поведінки дитини. Вирішальне значення має встановлення саме бездіяльності або систематично ухилення від виконання батьківських обов`язків, визначених законом.

Отже, ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП нічим не доведено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки як вбачається з матеріалів справи, будь-які дані, які б свідчили про ухилення його від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дочки, відсутні, і при розгляді в судовому засіданні не встановлено.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 282 КУпАП, орган (посадова особа), який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 282 КУпАП, суд відмічає, що причинами та умовами безпідставного порушення адміністративного провадження, не підкріплене належними та допустимими доказами є неналежне виконання інспектором сектору служби освітньої безпеки Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_6 своїх посадових обов`язків, які, в тому числі, безпосередньо вплинули на якість складення адміністративних матеріалів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 282, 284, 287, 294 КУпАП

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити начальнику Сарненського РВП ГУНП в РІвненській області (вул. Технічна, 1, м. Сарни, Рівненська область, 34500) для вжиття заходів та відповідного реагування з метою недопущення таких фактів у подальшому.

Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повідомити Дубровицький районний суд Рівненської області.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.