Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №554/4266/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 28.05.2026Справа № 554/4266/26

Провадження № 2/554/3152/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі суду:

судді Блажко І.О.,

при секретарі- Ревека К.О.,

за участю представника позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому прохав усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_2 шляхом виселення ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та стягнути судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 27 січня 2021 року ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_3 договір найму (оренди) нежитлового приміщення. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , а орендар зобов`язується прийняти це приміщення та своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії договору повернути орендоване приміщення орендарю. 27.01.2021 відповідно до умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв дане приміщення. Відповідно до п.7.2 договору у разі якщо жодна із сторін не повідомила про намір розірвання договору протягом десяти календарних днів з дати закінчення договору, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк. В даному випадку жодна із сторін не повідомила про намір розірвати договір, тому він продовжився на той самий строк, а саме до 14 лютого 2025 року. Відповідно до п. 2.1.7 договору орендар зобов`язується у разі розірвання /закінчення терміну дії договору, повернути орендоване приміщення орендодавцю у належному стані, за домовленістю сторін. Відповідно до п.6.5 договору після закінчення терміну дії договору, а також у разі його розірвання, орендар зобов`язується повернути орендодавцеві приміщення, а орендодавець зобов`язаний прийняти його згідно акту приймання-передачі. В даному випадку після закінчення терміну дії договору оренди орендар не повернув орендоване приміщення та продовжує його використовувати без належних на те правових підстав. Вказані обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №554/4266/26. Здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання по суті призначити на 23 квітня 2026 року о 13.30 годин у приміщенні Шевченківського районного суду м.Полтава за адресою - м.Полтава, вул.Навроцького, 5, кабінет №№17,18. Викликати у судове засідання учасників справи : позивача ОСОБА_2 , представника позивача Юхимець Андрія Володимировича, відповідача ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_2 23.04.2026, 28.05.2026 не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Юхимець А.В. : позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_3 до суду 23.04.2026, не з`явився, шляхом направлення на останню відому суду адресу : повістки про виклик, ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви, до суду поштою повернуто конверт з відміткою що одержувач відсутній за вказаною адресою, 28.05.2026 до суду не з`явився, отримавши : копію ухвали про відкриття провадження у справі; копії позову; судової повістки, що слідує із рекомендованого повідомлення. Відзив на позовну заяву до суду не наданий.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновків про відмову у задоволенні позову.

Встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 43,0 кв.м, що підтверджується рішенням постійно діючого ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 20.04.2006, справа № 29/1, копією технічного паспорту на громадський будинок від 11 квітня 2003 року.

27 січня 2021 року ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_3 договір найму (оренди) нежитлового приміщення, який підписаний сторонами та копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , а орендар зобов`язується прийняти це приміщення та своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії договору повернути орендоване приміщення орендарю.

27.01.2021 відповідно до умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв дане приміщення.

Доказів протилежного суду надано не було.

Відповідно до п. 7.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 05 лютого 2023 року.

Доказів того, що даний договір не було продовжено після 05.02.2023 суду надано не було.

Відповідно до п.7.2 договору у разі якщо жодна із сторін не повідомила про намір розірвання договору протягом десяти календарних днів з дати закінчення договору, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.7 договору орендар зобов`язується у разі розірвання /закінчення терміну дії договору, повернути орендоване приміщення орендодавцю у належному стані, за домовленістю сторін.

Відповідно до п.6.5 договору після закінчення терміну дії договору, а також у разі його розірвання, орендар зобов`язується повернути орендодавцеві приміщення, а орендодавець зобов`язаний прийняти його згідно акту приймання-передачі.

Представник позивача звертається до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, зазначаючи підставу позову -закінчення терміну дії договору оренди та неповернення орендарем орендованого приміщення, продовження його використовування без належних на те правових підстав.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом для застосування до даних спірних правовідносин.

Так, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи підлягають застосуванню у тих правових відносинах, коли їх сторони не пов`язані зобов`язально правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (Постанова від 25 вересня 2019 року, справа №753/2187/17, провадження № 61-12899св18 ).

Позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

Проте, правовідносини, які виникли між сторонами є договірними, та передбачені розділом ІІ Цивільного кодексу України.

У разі порушення умов договору сторони мають право звернутися до суду із вимогою про розірвання такого договору та вимогою повернути орендоване приміщення орендодавцю у належному стані, згідно умов договору.

Позивачем не правильно вказано правову підставу позову.

Застосування до даних правовідносин правил Цивільного кодексу України, які регламентують процедуру виселення, вимагати усунути перешкоди у користуванні власністю, включаючи виселення є необгрунтованим.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (постанова ВПВС від 15.06.2021 №904/5726/19).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних права, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

ВС КЦС у постанові від 05.09.2019 №638/2304/17 зазначив, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав чи інтересів позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд має право відмовити в задоволенні позову лише через те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту( постанова КГС ВС від 7 квітня ц.р. у справі № 924/199/20 ).

Крім того вимоги позивача є передчасними, посилання на порушення відповідачем умов договору, не звільнення останнім орендованого приміщення після спливу строку дії договору не відповідає вимогам закону, оскільки строк дії договору від 27.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ще не сплив. Доказів того, що ОСОБА_2 звертався до відповідача із вимогою про розірвання такого договору, із підстав передбачених умовами договору, суду надано не було.

Доказів того, що одна із сторін мала намір достроково розірвати такий договір суду також надано не було.

Доказів того, що сторонами була укладена додаткова угода, якою вносилися зміни до договору від 27 січня 2021 року суду також надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що позивач не довів належними та допустими доказами свої позовні вимоги, а тому вважає за можливе та необхідне у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення відмовити.

У відповідності до вимог п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати віднести на користь держави.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 263, 350, 354 ЦПК України , суд ,-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення – відмовити.

Судові витрати віднести на користь держави.

Позивач – громадянка України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою – АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – громадянин України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації : АДРЕСА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи : АДРЕСА_4 , НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня вручення, отримання доставлення повного тексту.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Шевченківським районним судом м.Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом 20 днів зо дня отримання ним копії повного тексту рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресою http://court.gov.ua/sud1622/ з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя І.О.Блажко