Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №363/863/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"03" червня 2026 р. Справа № 363/863/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 71157868 відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 500,00 грн. у вигляді кредитної лінії строком кредитування 15 календарних днів з дати отримання. Сторони погодили процентні ставки: «Стандартна» - фіксована незмінна у розмірі 0,233 % за кожен день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 3 972,33 грн. та включає в себе суму кредиту 3 500,00 грн., проценти за користування кредитом 122,33 грн. та комісія за надання кредиту у 350,00 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3 500,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку.

16.09.2025 між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір факторингу № 16/09/25, у відповідності до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги до боржників, в тому числі за договором № 71157868 від 01.09.2025 року.

Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе кредитні зобов`язання, позивач просить суд стягнути з останньої на його користь заборгованість за кредитним договором № 71157868 від 01.09.2025 у загальному розмірі 10 972,33 грн., з яких: 3 500,00 грн. (заборгованість за кредитом, тіло кредиту), 122,33 грн. (заборгованість за процентами за користування кредитом), 350,00 грн. (заборгованість за комісією), 7 000,00 (заборгованість за пенею), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи, задоволено клопотання позивача » про витребування інформації від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

01.06.2026 року до суду надійшла витребувана інформація.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Позовна заява містить клопотання позивача, щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її офіційно зареєстрованою адресою проживання та до електронного кабінету, до суду не прибула та про причини неявки суд не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до п.2 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно Довідки про доставку електронного документа, копія ухвали суду від 17.04.2026, судова повістка про виклик до суду на була надіслана отримувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет 18.04.2026 року, та отримано останньою 18.04.2026 року о 18:14:04. Судова повістка про виклик до суду на 03.06.2026 року була надіслана отримувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет та отримана останньою 02.05.2026 року о 00:44:44.

Таким чином, ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено наступне.

01.09.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір № 71157868. Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 54000.

Також ОСОБА_1 підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора - 54000.

Відповідно до умов кредитного договору № 71157868 від 01.09.2025 року сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту – 3 500 грн. 00 коп., яку ОСОБА_1 зобов`язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредитування – 15 днів. Кредит клієнту надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта.

Положення кредитного договору містять відомості щодо реальної вартості наданого кредиту, реальних витрат за кредитом та іншу інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 .

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано довідку № КД-000023890 від 06.01.2026 року про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 3500,00 грн.

В даній довідці зазначено, що 01 вересня 2025 року на рахунок НОМЕР_2 були перераховані кредитні кошти в розмірі 3 500 грн 00 коп. згідно Кредитного договору № 71157868 від 01.09.2025 року. Зазначене такого узгоджується з випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

На виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 17.04.2026 року АТ «Універсал Банк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Також з виписки по рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_3 , судом встановлено, що 1 вересня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 3 500, 00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що 01.09.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 на підставі укладеного договору виникло кредитне зобов`язання на вищевикладених умовах.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів у якості кредиту.

У свою чергу, аналіз розрахунку заборгованості за кредитним договором дає можливість зробити висновок, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконала, допустивши прострочення з повернення та сплати грошових коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71157868 у період часу з 22.12.2025 року по 20.01.2026 року заборгованість склала 10 972,33 грн., з яких: 3 500,00 грн. (заборгованість за кредитом, тіло кредиту), 122,33 грн. (заборгованість за процентами за користування кредитом), 350,00 грн. (заборгованість за комісією), 7 000,00 (заборгованість за пенею).

16 грудня 2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу № 16/09/25 та переходу права вимоги за кредитним договором № 71157868 від 01.09.2025 року до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», представником позивача подано копію відповідного договору та копію реєстру боржників.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71157868 від 01.09.2025 року, довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 71157868 від 01.09.2025 року вбачається, що розмір заборгованості становить 10 972,33 грн., з яких: 3 500,00 грн. (заборгованість за кредитом, тіло кредиту), 122,33 грн. (заборгованість за процентами за користування кредитом), 350,00 грн. (заборгованість за комісією), 7 000,00 (заборгованість за пенею).

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відтак, на підставі вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено укладення кредитного договору № 71157868 від 01.09.2025 року з ОСОБА_1 , факт виконання кредитором свого зобов`язань з надання кредитних коштів у розмірі 3 500 грн., факт порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, комісії, факт отримання права вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 3 972,33 грн., з яких: 3 500,00 грн. (заборгованість за кредитом, тіло кредиту), 122,33 грн. (заборгованість за процентами за користування кредитом) та 350,00 грн. (заборгованість за комісією).

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд вважає що слід зазначити наступне.

Суд зазначає, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71157868 від 01.09.2025 року вбачається, що відповідачу було проведено нарахування заборгованості за пенею в загальному розмірі 7 000,00 грн.

Водночас, безвідносно до означеного, з огляду на імперативні приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зважаючи на воєнний стан в Україні, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцяти денний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача штрафів, зокрема суми заборгованості за штрафом за кредитним договором № 71157868 від 01.09.2025 року у розмірі 7 000, грн. задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, зважаючи на розмір задоволених вимог відносно розміру заявлених вимог, підлягають стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 964 гривень 00 копійок.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, у розмірі 4 500,00 грн.

За результатами дослідження поданої заяви судом встановлено, що 22.08.2025 року між Адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» в особі директора було укладено Договір № 22-08/25/діл про надання правничої допомоги.

14.01.2026 року між Адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» в особі директора підписано № 7-ДІЛ прийому-передачі наданих послуг до Договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги, адвокат передав, а клієнт (замовник) прийняв юридичні послуги, що були надані за договором про надання правової допомоги у справі щодо боржника ОСОБА_1 , вартість наданих послуг становить 4 500,00 грн.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню з урахуванням розміру задоволених вимог, фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та сумою заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974) суму заборгованості за договором № 71157868 про надання кредиту від 01.09.2025 року у загальному розмірі 3 972 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 33 (тридцять три) коп., яка складається з: 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 122 (сто двадцять дві) гривні 33 (тридцять три) коп. - заборгованість по процентах, 350 (триста п`ятдесят) гривень 00 коп. – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974)

Відповідач:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас