Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №357/5860/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5860/26

Провадження № 2/357/5337/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Кича М. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжуватиме навчання,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжуватиме навчання, мотивуючи тим, що вона, ОСОБА_1 , є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на даний час 17 років. У Чеській Республіці вона проживає разом з сином з березня 2022 року. На цей час, син навчається на першому курсі середньої професійної шкоди в м. Зноймо, Чеська Республіка. Загальний курс навчання в цьому закладі становить три роки. Таким чином, навчальний рік 2025/2026 – перший курс ( 17 років ), навчальний рік 2026/2027 – другий курс ( 18 років ), начальний рік 2027/2028 – третій курс ( 19 років ). Форма навчання денна. Після досягнення повноліття її син продовжить навчання в середній професійній школі в м. Зноймо, Чеська Республіка. У зв`язку з цим, син потребує матеріальної допомоги для забезпечення належних умов життя та навчання, зокрема, на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо. Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини, але добровільно не забезпечує належного матеріального утримання дитини. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , після досягнення ним 18 років, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку ( доходу ) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, до досягнення сином 23 років або до припинення навчання. Стягнення аліментів здійснювати з дня досягнення дитиною 18 років ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. ( а. с. 28-29 ) та матеріали справи передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2606364 від 15.04.2026, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначення підсудності, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.03.1999 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 33-34 ).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач звернулася до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Оскільки відповідач зареєстрований в м. Біла Церква, то дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 16 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 02 червня 2026 року ( а. с. 35-36 ).

29.05.2026 судом отримано заяву від відповідача, зареєстрована за вх. № 34735 ( а. с. 49-51 ).

Заява обґрунтована тим, що на час звернення з даним позовом, сину ОСОБА_3 не виповнилося 18 років, а згідно з діючим законодавством, обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обв`язкою сукупністю таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ним навчання, потреба у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тому, станом на березень 2026 року позивач ОСОБА_4 не мала права на звернення до суду з даними вимогами. Звертає увагу, що на підставі рішення суду, з 02.11.2011, він сплачує аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від доходів до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 . крім того, станом на березень 2026 року на його утриманні знаходиться його мати – ОСОБА_5 . Просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Учасники справи в судове засідання 02.06.2026 не з`явились.

Так, 20.04.2026 судом отримано та зареєстровано за вх. № 25098 клопотання від позивача, в якій ОСОБА_1 просила справу, призначену на 02.06.2026 розглядати за її відсутності на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі ( а. с. 39-40 ).

30.04.2026 судом за вх. № 27698 було зареєстровано клопотання від позивача про розгляд справи за відсутності позивача, зміст якого, аналогічний клопотанню, отриманий 20.04.2026 ( а. с. 41 ).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звертаючись до суду з заявою, зареєстрована за вх. № 34735, окрім позиції стосовно позовних вимог, просив засідання 02.06.2026 провести у його відсутність, складу суду довіряє, проти вимог позивача заперечує повністю та просить відмовити в їх задоволенні ( а. с. 49 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Як зазначено вище, сторони по справі скористувались своїм правом, визначеним в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 2 ст. 247 ЦПУ України ).

Оскільки учасники справи не з`явились в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Відповідно до наявного в матеріалах справ повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 1623, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 14.05.2009 серії НОМЕР_1 ( а. с. 10 ).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14.05.2026, виданого державним виконавцем Білоцерківського ВДВС Шуляк С.Д. вбачається, що у виконавчому провадженні № 49854628 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1043/11 від 21.01.2013, який видано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи з 02.11.2011. Станом на 01.05.2026 заборгованість становить 10 688,67 гривень. Вказана сума ( 10 688,67 грн ) 14.05.2026 надійшла на депозитний рахунок відділу ДВС, яка перерахована стягувачу ( а. с. 52 ).

Встановлено та підтверджено матеріали справи, що позивач разом з неповнолітнім сином ОСОБА_7 , в Чеській Республіці.

Згідно Довідки про навчання від 06.02.2026, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом першого курсу спеціальності 41-55-Н/01 «Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин», тривалість навчання – 3 роки, денна форма навчання, студентом школи є з 01.09.2025 ( а. с. 17 ).

Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач зазначає, що син потребує матеріальної допомоги для забезпечення належних умов життя та навчання, зокрема, на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо та після досягнення повноліття її син продовжить навчання в середній професійній школі, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , після досягнення ним 18 років, який продовжує навчання.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання; безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.

Встановлено матеріалами справи, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю, позивачем по справі в Чеській республіці.

Враховуючи вимоги статті 199 СК України позивач ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_9 , з якою проживає останній, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Так, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.

Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.

Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи не досяг повноліття, йому повних 17 років.

Встановлено матеріалами справи, що відповідач на даний час сплачує аліменти з примусового виконання виконавчого листа № 2-1043/11 від 21.01.2013, який видано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи з 02.11.2011.

Тому, посилання позивача, що син потребує матеріальної допомоги для забезпечення належних умов життя, зокрема, на харчування, проїзд, проживання, не заслуговують на увагу, оскільки охоплюються аліментними зобов`язаннями.

Отже, аліменти на дитину виплачуються від дня пред`явлення позову або заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 18 років, а якщо дитина досягла повноліття, але продовжує навчання, то аліменти стягуються до досягнення нею 23 років.

Водночас звертаючись з даним позовом, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , після досягнення ним 18 років, який продовжує навчання.

Законодавством України, стягнути аліменти на навчання наперед у примусовому судовому порядку неможливо. Суд призначає такі виплати лише щомісяця у твердій грошовій сумі або частці від доходу, починаючи з дня подання позову, на період самого навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною (23) років.

До того ж, в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Оскільки на час звернення так і на час розгляду даної справи, син позивача, ОСОБА_8 не досяг 18 років ( повноліття ), на даний час отримує від відповідача аліменти до досягнення повноліття, а обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу, то вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , після досягнення ним 18 років, є передчасними та таким, що не гуртуються на вимогах закону.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжуватиме навчання, не підлягають задоволенню.

Як визначено у Законі, судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач при звернені була звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги позивача за результатами розгляду справи не підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, ч.1 ст. 191, ст. ст. 192, 198-200 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 27, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 187, 211, 263-265, 273, 274, 353-355, ст. 51 Конституції України, Пленумом Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжуватиме навчання, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання в Чехії: U Lesika 3624/18 669 02 Znojmo Ceska republika, РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов