Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №357/19432/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19432/25

1-кп/357/371/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

учасників кримінального провадження:

потерпілої – ОСОБА_6 ,

цивільного позивача – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030001983 від 15.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дзорагюх Республіки Вірменія, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, фізичної особи – підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

14.09.2025, близько 23 години 25 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки Toyota Сamry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись поряд з будинком № 98 по бул. Олександрійському в м. Біла Церква Київської обл. в напрямку с. Фурси Білоцерківського р-ну Київської обл., в порушення вимог п.2.3.б) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено що «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п.2.3. д) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено, що «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; п.12.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено, що «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.2 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено, що «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», п. 12.4 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено, що «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.», п. 12.9. б) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено, що «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих правил; не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не впорався із керуванням, виїхав на смуги зустрічного руху у напрямку центру м. Біла Церква, після чого втративши керованість автомобілем, повернувся в смуги руху в напрямку с. Фурси, де допустив зіткнення з деревами, після чого автомобіль повернувся в смуги руху по напрямку до центру м. Біла Церква, при цьому не надав дорогу автомобілю марки Peugeot 308, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в напрямку центру м. Біла Церква та мав перевагу в русі, в результаті чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки Тoyota Сamry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа; забою головного мозку; епідуральної гематоми справа; крововиливу в м`які покриви голови; закритих переломів обох стегнових кісток та правої великої гомілкової кістки.

Ушкодження на голові відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя; ушкодження кісток нижніх кінцівок відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому що для повного зрощення переломів необхідно тривалий строк – більш ніж 3 тижні.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. п. 2.3 б), д), 12.1, 12.2, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_6 тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У ході судового розгляду судом було досліджено надані стороною обвинувачення докази, передбачені статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України, на підставі яких після їх оцінки відповідно до вимог статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд установив такі обставини.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні 21.04.2026 під час виконання судом вимог ст. 348 КПК України щодо пред`явленого обвинувачення свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав у повному обсязі, цивільний позов ОСОБА_7 визнав частково, а саме у сумі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз`яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом з`ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено обмеження права апеляційного оскарження.

Вичерпний перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначений в ст. 91 КПК, відповідно до якої, крім інших, підлягають доказуванню обставини кримінального правопорушення, що обумовлюють його кваліфікацію, як об`єктивні: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК); так і суб`єктивні: винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Під час допиту у судовому засіданні 21 квітня 2026 року, проведеного у порядку статті 351 Кримінального процесуального кодексу України, у межах пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що 15 вересня 2025 року близько 22 години 00 хвилин – 23 години 00 хвилин, керуючи автомобілем марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався з центральної частини міста у напрямку вулиці Піонерської зі швидкістю понад 80 кілометрів на годину. На передньому правому пасажирському сидінні в автомобілі перебувала ОСОБА_6 .

За словами обвинуваченого, дорожнє покриття було сухим, вулиця освітлювалася ліхтарями зовнішнього освітлення, а на проїзній частині були присутні транспортні засоби, які рухалися як у попутному, так і в зустрічному напрямках. Дорога, якою він рухався, мала по дві смуги руху в кожному напрямку. Автомобіль під його керуванням рухався крайньою правою смугою.

Обвинувачений пояснив, що під час руху автомобіль здійснив наїзд на бордюрний камінь, після чого правою передньою частиною кузова зіткнувся з одним деревом, а потім з іншим деревом, розташованим за напрямком руху транспортного засобу. Внаслідок цього автомобіль було відкинуто на смугу зустрічного руху. Після зазначених подій він втратив свідомість та не пам`ятає моменту зіткнення автомобіля під його керуванням з іншим транспортним засобом.

Зі слів обвинуваченого, приблизно через п`ятнадцять секунд він прийшов до тями та виявив, що ОСОБА_6 відсутня в салоні автомобіля. Оскільки двері транспортного засобу були заблоковані та не відчинялися, він залишив автомобіль через розбите скло, після чого побачив ОСОБА_6 , яка лежала на проїзній частині дороги. Працівників поліції та бригаду екстреної медичної допомоги викликали очевидці дорожньо-транспортної пригоди.

Надалі його та потерпілу було госпіталізовано до закладу охорони здоров`я. Обвинувачений зазначив, що частково надавав потерпілій матеріальну допомогу на лікування та відвідував її у лікарні. Також повідомив, що після дорожньо-транспортної пригоди потерпіла перебувала у стані коми близько двох тижнів. Сам він також проходив лікування, а після покращення стану здоров`я зв`язався з батьками потерпілої для надання допомоги.

Крім того, обвинувачений пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок виконання ним маневру розвороту без зниження швидкості руху. Разом з тим зазначив, що точної швидкості руху транспортного засобу на момент пригоди не пам`ятає.З огляду на зміст показань обвинуваченого, наданих під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що заявлене ним визнання вини не узгоджується з фактичними обставинами, викладеними у його ж поясненнях. Так, обвинувачений не підтвердив окремі обставини механізму дорожньо-транспортної пригоди, що покладені в основу пред`явленого обвинувачення, зокрема щодо характеру та способу порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, а також обставин, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням наслідків, зазначених в обвинувальному акті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позиція обвинуваченого щодо визнання вини має формальний характер та не свідчить про беззастережне визнання ним усіх фактичних обставин кримінального правопорушення в тому вигляді, як вони викладені стороною обвинувачення. Враховуючи, що обставини кримінального провадження, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, фактично оспорювалися обвинуваченим під час надання показань, суд дійшов висновку про неможливість застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України та необхідність дослідження доказів у повному обсязі..

Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доведена сукупністю зібраних досудовим розслідування та досліджених у судових засіданнях доказів, зокрема, показами потерпілої, свідків, письмовими документами та висновками експертів.

Допитана у судовому засіданні 22 квітня 2026 року в порядку статті 353 Кримінального процесуального кодексу України, після попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснила, що знайома з обвинуваченим ОСОБА_4 близько двох років.

У ніч з 13 на 14 вересня 2025 року після 23 години 00 хвилин вона перебувала як пасажир на передньому правому сидінні автомобіля марки «Toyota Camry» чорного кольору під керуванням ОСОБА_4 .. За її словами, вони їздили містом Біла Церква на великій швидкості. Разом із ними в іншому автомобілі марки «Ford» рухався її знайомий на ім`я ОСОБА_8 , який під час руху у напрямку вулиці Леваневського через відкрите вікно свого автомобіля запропонував ОСОБА_4 рухатися навипередки.

При цьому будь-яких домовленостей щодо початкової чи кінцевої точки таких перегонів між ними не було. Автомобіль під керуванням ОСОБА_8 випередив автомобіль під керуванням ОСОБА_4 , після чого в районі відділення «Нова пошта» на вулиці Леваневського обидва автомобілі виконали розворот та почали рух у напрямку центральної частини міста.

Потерпіла зазначила, що під час руху вулицею Леваневського неодноразово робила обвинуваченому зауваження щодо надмірної швидкості руху, оскільки виникла небезпечна ситуація, за якої автомобіль міг зіткнутися правою частиною зі стовпом. За її словами, в районі площі Соборної рух навипередки з ОСОБА_8 припинився, оскільки останній поїхав в іншому напрямку. Водночас після цього рух навипередки продовжився вже з іншими особами, знайомими ОСОБА_8 , які пересувалися на автомобілі марки «Volkswagen», у напрямку вулиці Піонерської.

Зі слів потерпілої, автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався попереду інших транспортних засобів, при цьому по ходу руху вони обганяли декілька автомобілів, а також зустрічали транспортні засоби, які рухалися назустріч. Останнім, що вона пам`ятає перед дорожньо-транспортною пригодою, був рух автомобіля в районі «Критого ринку».

Потерпіла пояснила, що подія відбувалася у темну пору доби, однак вуличне освітлення було увімкнене, а дорожня розмітка добре проглядалася. Сам момент дорожньо-транспортної пригоди вона не пам`ятає. При цьому вважає, що автомобіль був технічно справним, а причиною дорожньо-транспортної пригоди стала надмірна швидкість руху автомобіля — понад 100 кілометрів на годину — під час виконання маневру розвороту в напрямку центральної частини міста Біла Церква.

Також потерпіла зазначила, що на відрізку дороги від району «ДНС» до вулиці Піонерської будь-які перешкоди для руху чи пішоходи були відсутні. Автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався посередині проїзної частини, при цьому ліворуч знаходилася смуга зустрічного руху, а праворуч — смуга, призначена для руху маршрутних транспортних засобів.

Після дорожньо-транспортної пригоди вона перебувала у стані коми близько двох тижнів, а в подальшому проходила стаціонарне лікування протягом приблизно шести місяців. Після виходу з коми ОСОБА_4 регулярно її відвідував, приблизно один раз на три дні протягом місяця, купував лікарські засоби та оплачував витрати, пов`язані з медичним обслуговуванням.

При вирішенні питання про призначення покарання потерпіла покладалася на розсуд суду, однак зазначила, що не наполягає на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. На її думку, обвинувачений демонструє каяття, хоча, як вона вважає, не до кінця усвідомлює, у чому саме воно полягає. Також повідомила, що обвинувачений просив у неї вибачення.

Потерпіла зазначила, що претензій морального характеру до обвинуваченого не має. Разом із тим точний розмір завданої матеріальної шкоди визначити не може, оскільки потребує подальшого оперативного втручання, проведення якого заплановано протягом наступних двох років.

Крім того, потерпіла повідомила, що протягом року до дорожньо-транспортної пригоди двічі, перебуваючи пасажиром в автомобілі під керуванням ОСОБА_4 , була свідком порушення ним швидкісного режиму в межах населеного пункту.

Допитана у судовому засіданні 22 квітня 2026 року в порядку статті 352 Кримінального процесуального кодексу України, після попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснила, що 15 вересня 2025 року о 23 годині 25 хвилин, керуючи автомобілем марки «Peugeot», рухалася із села Фурси у напрямку центральної частини міста Біла Церква.

На вулиці Піонерській у місті Біла Церква вона зупинилася на червоний сигнал світлофора. Після увімкнення зеленого сигналу світлофора розпочала рух та, рухаючись крайньою правою смугою, приблизно через 150 метрів через відкрите вікно почула звук екстреного гальмування, однак самого автомобіля не побачила, у зв`язку з чим продовжила рух.

Надалі в районі автозаправної станції «Укрнафта», поблизу місця розвороту в напрямку площі Соборної, вона побачила автомобіль марки «Toyota», який раптово виїхав на проїзну частину та почав втрачати керованість. За її словами, автомобіль занесло, після чого він здійснив наїзд на трикутну клумбу, розташовану між смугами руху, перелетів через неї, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся передньою частиною з опорою електромережі, після чого перекинувся через п`ять смуг руху та передньою правою частиною зіткнувся з деревом по ходу свого руху.

Свідок зазначила, що після цього з пасажирського вікна автомобіля марки «Toyota» вилетіла людина, яку відкинуло приблизно на два метри від транспортного засобу. У цей момент її автомобіль перебував у нерухомому стані. Зрозумівши, що автомобіль марки «Toyota» продовжує рух у напрямку її транспортного засобу, вона розпочала рух узбіччям, намагаючись уникнути зіткнення. Проте контакту між автомобілем під її керуванням та автомобілем марки «Toyota» уникнути не вдалося, внаслідок чого останній здійснив зіткнення вздовж усієї лівої сторони її автомобіля.

Після цього автомобіль марки «Toyota» зіткнувся з бордюрним каменем та деревом, після чого його винесло на ділянку між п`ятьма смугами руху, з яких дві смуги були призначені для руху в напрямку свідка, а три — у зустрічному напрямку, де транспортний засіб остаточно зупинився. З автомобіля одразу вибіг водій та попрямував до потерпілої.

Свідок пояснила, що вона та її пасажир ОСОБА_9 вийшли з автомобіля та перебували поруч із ним. Побачивши на проїзній частині дороги дівчину, яка лежала у крайній лівій смузі руху, вони викликали бригаду екстреної медичної допомоги та працівників поліції. За словами свідка, працівники поліції прибули приблизно через чотири хвилини після виклику, а бригада екстреної медичної допомоги — приблизно через дев`ять хвилин.

Також свідок повідомила, що неподалік місця події зупинилися два автомобілі, які, зі слів свідка, рухалися слідом за автомобілем марки «Toyota». Один із них був білого кольору марки «BMW», а інший, ймовірно, марки «Volkswagen», однак точно вона не пам`ятає.

Крім того, свідок зазначила, що як потерпілу, так і водія автомобіля марки «Toyota» було госпіталізовано до закладу охорони здоров`я. Будь-якого відшкодування завданих їй збитків від обвинуваченого вона не отримувала.

Допитаний у судовому засіданні 27 травня 2026 року в порядку статті 352 Кримінального процесуального кодексу України, після попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснив, що у вересні 2025 року близько 23 години 00 хвилин перебував як пасажир в автомобілі марки «Peugeot» під керуванням ОСОБА_7 . Вони рухалися із села Фурси до міста Біла Церква у напрямку центральної частини міста.

За словами свідка, була темна пора доби, вуличне освітлення було увімкнене, асфальтне покриття сухе. При цьому він зазначив, що ані попутних, ані зустрічних транспортних засобів на їхньому шляху не було. Проїхавши роздоріжжя бульвару Олександрійського та Горбатого мосту, а також район магазину «Царинок», вони почули звук свисту шин, у зв`язку з чим ОСОБА_7 зупинила автомобіль, після чого продовжила рух крайньою правою смугою зі швидкістю близько 45 кілометрів на годину.

Після цього на смузі зустрічного руху вони побачили автомобіль марки «Toyota», який перелетів через клумбу, виїхав на зустрічну смугу руху, здійснив наїзд колесами на бордюрний камінь, правою передньою частиною зіткнувся зі стовпом, після чого допустив ковзаюче зіткнення з лівою частиною автомобіля марки «Peugeot», у якому перебували свідок та ОСОБА_7 . Надалі автомобіль марки «Toyota» правою передньою частиною зіткнувся з деревом, після чого його винесло на зустрічну смугу руху.

Свідок пояснив, що пасажира автомобіля марки «Toyota» викинуло з транспортного засобу через переднє праве бокове скло у крайню ліву смугу руху. Після зупинки автомобіля водій одразу підбіг до потерпілої, яка перебувала без свідомості.

Також свідок повідомив, що після дорожньо-транспортної пригоди до місця події під`їхали два автомобілі — марки «BMW» та «Audi» або «Volkswagen». Водії зазначених автомобілів вийшли зі своїх транспортних засобів та попрямували до потерпілої. При цьому свідок припустив, що вони могли бути знайомими водія автомобіля марки «Toyota».

З його слів, він та ОСОБА_7 викликали бригаду екстреної медичної допомоги та працівників поліції. Потерпілу та водія автомобіля марки «Toyota» було госпіталізовано до закладу охорони здоров`я.

Крім того, свідок висловив думку, що за швидкості руху автомобіля марки «Toyota» у межах 80–90 кілометрів на годину водій мав би можливість безпечно виконати маневр розвороту. На його переконання, причиною дорожньо-транспортної пригоди могло стати значне перевищення швидкості руху автомобіля — орієнтовно до 150–160 кілометрів на годину, про що, на його думку, свідчило розташування транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди.

В ході допиту заявлених стороною обвинувачення свідків даних, передбачених ч.2 ст.96 КПК України, щодо свідків установлено не було, а саме показання або документи, що підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, які підтверджують нечесність останніх.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також письмовими доказами, а саме:

• витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12025111030001983, з якого вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, внесено 15.09.2025 на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб від 14.09.2025. В подальшому вказане діяння перекваліфіковано на ч.2 ст.286 КК України на підставі постанови старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 26.11.2025 (а.п. 136-139);

• рапортом інспектора Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, відповідно до якого 14.09.2025 о 23:26 год. отримано заяву ОСОБА_7 та зареєстровано ЄО № 58333 про те, що в м.Біла Церква по бул. Олександрійському коло АЗС «Укрнафта» сталася ДТП з травмованими (а.п. 183);

• протоколом огляду місця події від 15.09.2025 з додатками (схемою та фототаблицею), з якого встановлено, що 15.09.2025 з 00:15 год. до 03:45 год. старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 , за участі двох понятих, оглянуто місце події за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, бул. Олександрійський, 98, в ході якого виявлено та вилучено автомобілі Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Peugeot, реєстраційний номер НОМЕР_3 , які були учасниками ДТП (а.п. 184-207);

• постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 про визнання речових доказів від 15.09.2025, актом прийняття-передачі тимчасово затриманих транспортних засобів, згідно з якими автомобілі Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Peugeot, реєстраційний номер НОМЕР_3 , які були учасниками ДТП, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та визначено місце їх зберігання (а.п. 140-142);

• ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2025, згідно з якими на вказані автомобілі накладено арешти (а.п. 143-146);

• результатами огляду водія ОСОБА_4 на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого 15.09.2025 о 00:58 огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проведено за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, результат перевірки – 0,00 ‰ (а.п. 166);

• висновком експерта № 1140/д, згідно з яким при судово-медичній експертизі по медичних документах на ім`я ОСОБА_6 , 2007 року народження, знайдені наступні ушкодження;: перелом кісток склепіння та основи черепа; забій головного мозку; епідуральна гематома справа; крововилив в м`які покриви голови, закриті переломи обох стегнових кісток тат правої великої гомілкової кістки садна на обличчі. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами можливо в строк та за обставин, указаних в постанові слідчого про призначення експертизи. Ушкодження на голові відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя; ушкодження кісток нижніх кінцівок відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому, що для повного зрощення переломів необхідно тривалий строк – більш ніж 3 тижні (а.п.208-209);

• висновком експерта № СЕ-19/111-25/58101-ІТ від 17.11.2025, відповідно до якого в момент зіткнення (первинного контакту) автомобіль Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) послідовно взаємодіяв задньою частиною (заднім бампером, підсилювачем заднього бампера, кришкою багажника, заднім правим ліхтарем та заднім правим крилом) із лівою передньою боковою частиною автомобіля Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) (лівою передньою частиною переднього бампера, лівим переднім крилом, лівими дверима, лівим дзеркалом заднього виду, лівим заднім крилом та диском лівого заднього колеса).

В момент первинного контакту кут між повздовжніми осями автомобілів Toyotа (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) становив близько 90%, при цьому автомобіль Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) наближався до автомобіля Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) своєю задньою частиною в некерованому стані.

Первинний контакт (зіткнення) між автомобілями Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) та Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) відбувався на частині проїзної частини бульвару Олександрійського в м. Біла Церква Київської області, призначеній для руху в напрямку центру м. Біла Церква. Встановити, де відносно елементів проїзної частини відбулося зіткнення автомобілів Тоуоtа (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), не представляється можливим через відсутність на схемі слідової інформації та характерних ознак, за якими можливо розташувати хоча б один транспортний засіб відносно елементів проїзної частини у момент первинного контакту.

Встановити експертним шляхом швидкість руху автомобіля Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на момент початку утворення слідів котіння, в межах даного дослідження, не представляється за можливе у зв`язку з тим, що відсутні об`єктивні дані, які свідчать про затрати кінетичної енергії на погашення швидкості, тобто відсутні відомості про сліди гальмування, бокового ковзання, рух накатом та інше. В даному випадку, в постанові про призначення експертизи зазначено, що на місці дорожньо-транспортної пригоди на зеленій зоні зафіксовані два сліди кочення довжиною 21,8 м та 16,4 м, які не являються слідами гальмування автомобіля.

Оскільки невідомо які прийоми керування автомобілем застосовував водій автомобіля Тoyotа рухаючись в процесі слідоутворення (вплив на педаль акселератора, рух в тяговому режимі та ін.), а тому, з технічної точки зору, експертним шляхом визначити швидкість руху автомобіля Toyotа, яка відповідає залишеним ним слідам в межах даного дослідження не надається можливим.

Механічних пошкоджень на зовнішніх поверхнях автомобілів Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), які характерні для контактування (зіткнення) з іншими транспортними засобами, не виявлено.

Враховуючи механічні пошкодження, виявлені на автомобілі Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), механізм та характер їх утворення, можливо зробити висновок про те, що автомобіль Тoуоtа (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) контактував своїми колесами з бордюрними каменями, а своєю центральною передньою частиною та правою боковою частиною зі стовбуром (стовбурами) дерева (а.п.210-220);

• висновком експерта № СЕ-19/111-25/58085-ІТ від 27.10.2025, згідно з яким на момент огляду автомобіля марки Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), несправностей технічного стану гальмівної системи не виявлено, тобто вона (гальмівна система) знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системах робочого гальма перед подією, не виявлено.

На момент огляду автомобіля марки Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_5 ). несправностей технічного стану рульового керування нe виявлено, тобто воно (рульове керування) знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено.

На момент огляду автомобіля марки Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), несправностей технічного стану елементів підвіски не виявлено, тобто вони (елементи підвіски) знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

Оскільки при експертному дослідженні несправностей в системі робочого гальма, рульовому керуванні та елементах підвіски автомобіля марки Peugeot (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), які могли б виникнути до ДТП не виявлено, тому питання щодо наявності несправностей, які могли призвести до зупинки вказаного транспортного засобу, зміни напрямку руху або до неможливості здійснити аварійне гальмування та чи могли вони бути виявлені водієм до або під час руху, не вирішувалось (а.п.221-225);

• висновком експерта № СЕ-19/111-25/58088 від 05.11.2025, відповідно до якого система робочого гальма автомобіля Toyota (реєстраційний номер НОМЕР_6 ), на момент огляду, знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані через несправності у вигляді руйнування гальмівного шланга переднього правого колеса, відсутності гальмівного диска переднього правого колеса, відсутності супорта переднього правого колеса та відсутності гальмівних колодок переднього правого колеса.

В межах даної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», встановити в який період часу: до ДТП чи під час ДТП виникла дана несправність не надається можливим.

Рульове керування автомобіля Тoyotа (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на момент огляду знаходиться в технічно несправному непрацездатному стані, через деформацію рульового колеса та руйнування кріплення правої рульової тяги з поворотним кулаком правого переднього колеса.

В межах даної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», встановити в який період часу: до ДТП чи під час ДТП виникла дана несправність не надається можливим.

Елементи підвіски автомобіля Тoyotа (реєстраційний номер НОМЕР_7 ), на момент огляду, знаходяться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через відсутність правого переднього колеса автомобіля разом з амортизаційною стійкою та пошкодженням (руйнуванням) кріплення стійки стабілізатора переднього правого колеса,

В межах даної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», встановити в який період часу: до ДТП чи під час ДТП, виникла дана несправність не надається можливим;

Оскільки при проведенні даного дослідження експертним шляхом неможливо встановити в який час: до ДТП чи під час ДТП виникли технічні несправності системи робочого гальма, рульового керування та елементів підвіски, то за таких умов відповісти на питання щодо наявності несправностей, які могли призвести до зупинки вказаного транспортного засобу, зміни напрямку руху або до неможливості здійснити аварійне гальмування та чи могли вони бути виявлені водієм до або під час руху, не представляється за можливе (а.п. 226-231);

• висновком експерта № СЕ-19/111-25/69000-ІТ від 17.11.2025, відповідно до якого у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Тоуоtа (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.1; 12.2; 12.4; 12.9.б) Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Тoyotа (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Peugеot (p.н. НОМЕР_3 ) ОСОБА_7 повинна була керуватися вимогами пунктів: 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, відповідно до заданих експерту вихідних даних, в момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля Peugeot (р.н. НОМЕР_3 ) ОСОБА_7 застосувала гальмування та до зіткнення з автомобілем Тoyotа (р.н. НОМЕР_2 ) повністю зупинила керований нею автомобіль, тобто, водій автомобіля Peugeot (р.н. НОМЕР_3 ) ОСОБА_7 виконала вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху. Але, «оскільки автомобіль Тoyоtа (р.н. НОМЕР_2 ) продовжував рухатися у її напрямку «побачила, що в неї летить даний автомобіль «Тойота», а також «після контакту з деревом з автомобіля «Тойота» почало все сипатись, а саме уламки скла пластику та частини автомобіля у вигляді деталей та дані деталі летіли в її автомобіль», ОСОБА_7 , з метою уникнення контакту з автомобілем Тоyоtа (р.н. НОМЕР_2 ) відновила рух, але уникнути контакту їй не вдалося». Подальша оцінка дій водія автомобіля Peugeot (р.н. НОМЕР_8 ) ОСОБА_7 , яка після повної зупинки відновила рух для запобігання контакту з автомобілем Тоуоtа (р.н. НОМЕР_2 ) та його частинами, виходить за межі компетенції експерта та може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, дії водія автомобіля Toyota (р.н. НОМЕР_6 ) ОСОБА_11 , в яких експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, відповідно до заданих експерту вихідних даних, в момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля Peugeot (p.н. НОМЕР_3 ) ОСОБА_7 застосувала гальмування та до зіткнення з автомобілем Тoyotа (р.н. НОМЕР_2 ) повністю зупинила керований нею автомобіль, тобто водій автомобіля Peugeot (р.н. НОМЕР_3 ) ОСОБА_7 виконала вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху. Подальша оцінка дій водія автомобіля Peugeot (р.н. НОМЕР_9 ) ОСОБА_7 , яка після повної зупинки відновила рух для запобігання контакту з автомобілем Toyotа (р.н. НОМЕР_2 ) та його частинами, в тому числі і щодо причинного зв`язку між цими діями та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, виходить за межі компетенції експерта та може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно;

• довідками про витрати на проведення експертиз, згідно з якими витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у загальній сумі становлять 20 502, 20 грн (двадцять тисяч п`ятсот дві гривні 20 копійок), зокрема: проведення інженерно-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-25/58101-ІТ від 17.11.2025) – 8914,00 грн (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок), проведення інженерно-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-25/58085-ІТ від 27.10.2025) – 4457,00 грн (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 00 копійок), проведення інженерно-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-25/58088-ІТ від 05.11.2025) – 4457,00 грн (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 00 копійок), проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» (висновок експерта № СЕ-19/111-25/69000-ІТ від 17.11.2025) – 2674,20 грн (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 копійок) (а.п. 147-150).

Клопотань про визнання доказів неналежними чи недопустимими учасниками судового провадження не заявлялося.

Відповідно до ч. 5 ст. 356 Кримінального процесуального кодексу України кожна сторона кримінального провадження мала право для підтвердження або спростування достовірності висновків експертів надати суду відомості щодо їхніх знань, навичок, освіти, підготовки та кваліфікації. Разом з тим таких відомостей сторонами кримінального провадження надано не було, а обставин, які б ставили під сумнів компетентність експертів або достовірність їх висновків, судом не встановлено.

Досліджені у судовому засіданні висновки експертів відповідають вимогам ст.ст. 101–102 Кримінального процесуального кодексу України, містять відомості про проведені дослідження, застосовані методики та обґрунтовані відповіді на поставлені питання. Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час їх отримання або оформлення судом не встановлено, у зв`язку з чим суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі досліджені докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та взаємоузгодженими. Показання потерпілої та свідків щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються між собою, а також об`єктивно підтверджуються даними огляду місця події, характером механічних пошкоджень транспортних засобів, висновками судово-медичної та інженерно-транспортних експертиз. Сукупність досліджених доказів підтверджує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, а саме невибору безпечної швидкості руху та втрати контролю над керуванням транспортним засобом, що перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Підстав для виходу за межі пред`явленого обвинувачення або його зміни в порядку ч. 3 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України суд не вбачає, оскільки під час судового розгляду не встановлено обставин, які б перешкоджали ухваленню законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із того, що відповідно до ст.ст. 50 та 65 Кримінального кодексу України покарання є заходом державного примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також керується положеннями ст.ст. 65–67 Кримінального кодексу України, вимогами ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України, роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та практикою Європейського суду з прав людини щодо принципів пропорційності та справедливого балансу між інтересами суспільства і правами особи.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності.

Суд враховує, що наслідком порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України стало заподіяння потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, а також тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

При цьому суд бере до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення. Як встановлено під час судового розгляду, безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху України під час участі у нічних перегонах у межах населеного пункту. Рух транспортного засобу здійснювався зі значним перевищенням швидкості в темну пору доби на одній із центральних вулиць міста, що створювало підвищену небезпеку для невизначеного кола учасників дорожнього руху.

Крім того, суд враховує показання потерпілої ОСОБА_6 про те, що протягом року до дорожньо-транспортної пригоди вона двічі була свідком порушення ОСОБА_4 швидкісного режиму під час керування транспортними засобами в межах населеного пункту. Хоча зазначені обставини не є обставинами, що обтяжують покарання у розумінні ст. 67 Кримінального кодексу України, вони характеризують ставлення обвинуваченого до дотримання Правил дорожнього руху та враховуються судом при індивідуалізації покарання.

Разом із тим суд враховує дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, є фізичною особою – підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, що свідчить про наявність у нього стійких соціальних зв`язків та позитивно характеризує його особу.

Обставинами, які відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що обвинувачений визнав свою вину, не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, не залишив місця дорожньо-транспортної пригоди, надавав показання щодо обставин її вчинення, чим сприяв встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення. Крім того, після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений підтримував зв`язок із потерпілою, відвідував її під час лікування, придбавав лікарські засоби, оплачував частину витрат на лікування та надавав іншу допомогу, що підтверджується показаннями потерпілої та свідчить про його ставлення до наслідків вчиненого.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд враховує, що прокурор у судовому засіданні не заперечував проти застосування до обвинуваченого положень ст. 75 Кримінального кодексу України. Потерпіла також не наполягала на призначенні покарання у виді реального позбавлення волі, зазначивши, що обвинувачений відвідував її у лікарні, надавав допомогу та частково компенсував витрати на лікування.

Вирішуючи питання про строк додаткового покарання, суд враховує не лише наслідки кримінального правопорушення, а й характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху України.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_6 встановлено, що перед дорожньо-транспортною пригодою автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався зі швидкістю понад 100 кілометрів на годину та брав участь у перегонах з іншими транспортними засобами в межах міста Біла Церква. Крім того, потерпіла повідомила, що протягом року до дорожньо-транспортної пригоди неодноразово була свідком порушення обвинуваченим швидкісного режиму під час керування транспортними засобами.

Свідок ОСОБА_9 також показав, що, на його думку, швидкість руху автомобіля марки «Toyota» перед дорожньо-транспортною пригодою могла становити близько 150–160 кілометрів на годину, оскільки саме такій швидкості, на його переконання, відповідав механізм пригоди та кінцеве розташування транспортного засобу після зіткнення.

Хоча наведені показання не можуть бути покладені судом в основу точного встановлення швидкості руху автомобіля, вони узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі в частині підтвердження факту значного перевищення безпечної швидкості руху та свідомого ігнорування обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху України. Такий висновок також підтверджується встановленим механізмом дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого автомобіль під керуванням ОСОБА_4 після втрати керованості послідовно контактував з бордюрними каменями, зеленими насадженнями, опорою електромережі, автомобілем марки «Peugeot», після чого продовжив некерований рух та остаточно зупинився лише після чергового зіткнення з деревом. При цьому сила ударів була такою, що пасажира автомобіля було викинуто за межі салону транспортного засобу, а сам автомобіль переміщувався через декілька смуг руху та різні елементи дорожньої інфраструктури. Сукупність наведених обставин об`єктивно свідчить про рух транспортного засобу зі швидкістю, яка істотно перевищувала безпечну для конкретної дорожньої обстановки та створювала реальну загрозу життю і здоров`ю інших учасників дорожнього руху.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що допущені ОСОБА_4 порушення не мали випадкового характеру, а свідчили про зневажливе ставлення до вимог безпеки дорожнього руху, що в умовах участі у нічних перегонах у межах населеного пункту створювало реальну загрозу життю та здоров`ю невизначеного кола осіб.

Вирішуючи питання про можливість застосування положень ст. 75 Кримінального кодексу України, суд виходить із того, що звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається у випадку, коли з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, здійснює підприємницьку діяльність, утримує двох малолітніх дітей, визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно частково відшкодував завдану шкоду та надавав допомогу потерпілій після дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Разом із тим тяжкість наслідків кримінального правопорушення, грубе порушення вимог Правил дорожнього руху України, участь у нічних перегонах та значне перевищення швидкості руху зумовлюють необхідність призначення додаткового покарання.

Підстав для застосування положень ст.ст. 69 та 69-1 Кримінального кодексу України суд не вбачає.

Отже, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, позицію потерпілої та прокурора, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Саме характер допущених порушень Правил дорожнього руху України, участь у нічних перегонах, значне перевищення швидкості руху, систематичне нехтування вимогами швидкісного режиму та тяжкі наслідки у вигляді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень обумовлюють необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України на засудженого необхідно покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Визначена цим вироком міра покарання відповідає принципам законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

В порядку ст. 128 КПК України 19.01.2026 ОСОБА_7 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 100 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 14.09.2025 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої діями ОСОБА_4 , автомобіль позивача марки Peugeot отримав механічні пошкодження, а сама ОСОБА_7 зазнала тілесних ушкоджень у вигляді забиття м`яких тканин лівого плечового суглобу та лівої клубової ділянки.

На обґрунтування розміру моральної шкоди позивач посилається на перенесені фізичний біль та стрес, душевні переживання у зв`язку з ушкодженням здоров`я та пошкодженням належного їй транспортного засобу, який тривалий час перебував на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що істотно ускладнило її повсякденне життя. Також зазначає про порушення звичного ритму життя, погіршення психоемоційного стану, необхідність самостійного виховання малолітньої дитини, догляду за матір`ю з інвалідністю та регулярного використання автомобіля для забезпечення потреб сім`ї.

Сторона захисту визнала цивільний позов частково, погодившись на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, та подала відзив, у якому зазначила, що отримані позивачем тілесні ушкодження є легкими та не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи втрати працездатності. Крім того, матеріали справи не містять доказів тривалого лікування, непрацездатності або інших об`єктивних даних, які б підтверджували заявлений обсяг моральних страждань.

У відповіді на відзив цивільний позивач наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши цивільний позов та додані до нього матеріали, відзив на цивільний позов, відповідь на відзив, а також оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а у випадках, коли процесуальні відносини не врегульовані КПК України, – із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї чи пошкодженням належного їй майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, а також з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відшкодування моральної шкоди є одним із ефективних способів захисту порушених прав особи. Моральна шкода полягає у стражданнях або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Такі страждання можуть проявлятися у формі фізичного болю, страху, тривоги, занепокоєння, стресу та інших негативних переживань. Разом із тим не кожні негативні емоції досягають рівня страждання, що утворює моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від конкретних обставин справи, характеру протиправних дій, їх наслідків, інтенсивності та тривалості переживань потерпілої особи.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої кримінально протиправними діями ОСОБА_4 , цивільний позивач ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді забиття м`яких тканин лівого плечового суглобу та лівої клубової ділянки, а також зазнала негативних переживань, пов`язаних із пошкодженням належного їй транспортного засобу.

Суд погоджується з доводами цивільного позивача про те, що дорожньо-транспортна пригода, отримані тілесні ушкодження, фізичний біль, необхідність відновлення звичного способу життя, а також тривале обмеження можливості користування належним їй транспортним засобом протягом понад чотирьох місяців після дорожньо-транспортної пригоди спричинили їй душевні переживання та моральні страждання. Зазначені обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди особою, винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, цивільний позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань саме у такому обсязі.

Зокрема, матеріали справи не містять медичних документів щодо проходження спеціалізованого лікування з приводу психоемоційного стану, висновків психолога чи психотерапевта, висновку судово-психологічної експертизи або інших об`єктивних даних, які б свідчили про істотну тривалість та значну інтенсивність моральних страждань, на які посилається позивач.

Крім того, суд враховує, що окремі обставини, наведені цивільним позивачем на обґрунтування розміру моральної шкоди, зокрема статус внутрішньо переміщеної особи, необхідність самостійного виховання дитини, стан здоров`я матері та інші життєві труднощі, хоча і заслуговують на увагу, однак не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а тому не можуть бути покладені на цивільного відповідача як підстава для збільшення розміру відшкодування.

Разом із тим суд бере до уваги характер кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, характер отриманих цивільним позивачем тілесних ушкоджень, тривале позбавлення можливості користуватися належним їй транспортним засобом, необхідність зміни звичного способу життя, а також об`єктивні моральні переживання, спричинені дорожньо-транспортною пригодою.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн є завищеним та не знаходить належного підтвердження матеріалами справи.

Водночас суд вважає, що справедливим, співмірним характеру правопорушення та наслідкам, яких зазнала цивільний позивач, є відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

За таких обставин цивільний позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ч.9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз у загальній сумі 20 502, 20 грн (двадцять тисяч п`ятсот дві гривні 20 копійок).

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд скасовує арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2025, у зв`язку з відсутністю підстав для їх подальшого застосування.

Керуючись ст.ст. 65-67, 75, 76, 286 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 337, 369-371, 373, 374, 392-395, 532 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, що передбачені пп.1,2 ч. 1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з ч. 1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 04.06.2026.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_10 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

У задоволенні решти вимог цивільного позову – відмовити.

Речові докази:

?автомобіль марки PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2025 повернуто в користування власника ОСОБА_7 – залишити ОСОБА_7 ;

?автомобіль марки Toyota Сamry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 15.09.2025, акту прийняття-передачі ФОП « ОСОБА_14 » від 15.09.2025 поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: 4 км а/д «Біла Церква-Володарка» – повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення експертиз у загальній сумі 20 502, 20 грн (двадцять тисяч п`ятсот дві гривні 20 копійок) на користь держави.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2025 (ЄУНСС 357/14793/25, провадження № 1-кс/357/1953/25), (ЄУНСС 357/14793/25, провадження № 1-кс/357/1954/25) – скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій, цивільному позивачу.

Суддя: ОСОБА_1