Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №166/442/24 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/442/24

провадження № 1-кп/166/4/26

категорія: 285

ВИРОК

іменем України

04 червня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024030570000046, відомості про яке внесено до ЄРДР 12 лютого 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самари-Оріхові Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 , перебуваючи з 29 січня 2003 року на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), як військовозобов`язаний, за результатами медичного огляду визнаний 22 грудня 2023 року Ратнівською територіальною позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 придатним до військової служби без обмежень.

На виконання Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022 із подальшими змінами та доповненнями, Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"" від 03.03.2022 №2105-ІХ і з подальшими змінами і доповненнями, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ ОСОБА_5 29 грудня 2023 року о 10 год 15 хв, перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_3 , що на АДРЕСА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, отримав від працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 повістку, згідно з якою він був зобов`язаний з`явитись 04 січня 2024 року о 09 год 00 хв у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого відправлення до військової частини у команді № НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним від працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність явки 04 січня 2024 року о 09 год 00 хв у ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022із подальшими змінами та доповненнями, Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03.03.2022 №2105-ІХ і з подальшими змінами і доповненнями, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за відсутності передбачених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" правових підстав для відстрочки від призову та підстав, які застосовуються до осіб, які не підлягають призову, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не з`явився без поважних причин у визначений термін та час у пункт збору до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 перед відправленням у команді № НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби за мобілізацією, чим порушив процес комплектування Збройних сил України під час мобілізації і тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання про те, що є військовозобов`язаним, пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до військової служби. У вказані в обвинувальному акті дату, час отримав повістку про виклик до РТЦК, однак до РТЦК у повідомлений працівниками цього центру час для відправки до військової частини не з`явився. Причину неявки пояснив необхідністю догляду за матір`ю – особою пенсійного віку із незадовільним станом здоров`я та утриманням господарства, що є основним джерелом засобів існування. Згодом був мобілізований, проходив військову службу, однак через поранення та незадовільний стан здоров`я залишив військову частину без дозволу командира, до військової служби з цієї причини не повернувся, перебував до затримання в цій справі за місцем постійного проживання. Зазначив, що проживають із матір`ю лише вдвох, його молодший брат мобілізований. Указав, що підстав для відстрочки від призову не має, рахується військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину. Однак із липня 2024 року дотепер за цим фактом до органів досудового розслідування його не викликали, не допитували, звинувачення не пред`являли. У скоєному розкаявся, просив суворо не карати.

Винуватість обвинуваченого доводиться дослідженими судом доказами.

Так, згідно із адресованим начальнику місцевого відділення поліції повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №37/1 від 04.01.24 ОСОБА_5 22 грудня 2023 року пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби без обмежень; 29 грудня 2023 року від представників ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав повістку про зобов`язання прибути 04 січня 2024 року до місцевого РТЦК та СП для відправки у військову частину НОМЕР_1 , однак за повісткою не прибув, підстав для відстрочки від мобілізації не мав.

Відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.24 №436 ОСОБА_5 перебуває на обліку військовозобов`язаних із 29 січня 2003 року.

Згідно із довідкою військово-лікарської комісії №47 від 22.12.23 ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби. Обвинувачений довідки, висновку ВЛК про визнання його придатним не оспорював.

Надана 29 грудня 2023 року о 10 год 15 хв ОСОБА_5 розписка за його підписом свідчить про отримання ним повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 04 січня 2024 року о 09 год 00 хв, відповідно, - про покладення на нього такого обов`язку. Цей факт підтвердив у судовому засіданні обвинувачений.

Про те, що ОСОБА_5 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 04 січня 2024 року свідчить поіменний список резервістів (військовозобов`язаних) № 38 від 04.01.26.

Допитані судом свідки ОСОБА_6 , провідний спеціаліст відділу обліку і мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , матір обвинуваченого, підтвердили, відповідно, факт вручення та отримання обвинуваченим повістки про явку до місцевого РТЦК та СП для відправки у військову частину.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Вирішуючи питання про призначення винному покарання, суд дійшов такого висновку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Суд за нормами кримінального закону вправі вибирати у визначених законом межах заходи примусу певного виду і розміру. Така дискреційна функція суду потребує взяття до уваги й оцінки усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави.

При призначенні виду покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є закінченим нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на спостереженні у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, проживає із матір`ю пенсійного віку, а також бере до уваги досудову доповідь уповноваженого органу пробації, згідно із якою ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення і ризик небезпеки для суспільства визначено як середній та висловлена думка про можливість виправлення без ізоляції від суспільства.

Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

У ході судового розгляду цього кримінального провадження обвинувачений був призваний на військову службу за мобілізацією. Так, із копії військового квитка НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 07 травня 2024 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України під час мобілізації. Згідно із листом військової частини НОМЕР_3 від 09.10.24 № 5988 ОСОБА_5 з 08 травня 2024 року по 03 липня 2024 року проходив підготовку у військовій частині НОМЕР_3 ; по завершенню підготовки вибув до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_3 для подальшого проходження військової служби.

Проте згодом ОСОБА_5 припинив проходити військову службу. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 10.10.24 №293 постановлено солдата ОСОБА_5 , що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 .

До ЄРДР 14 лютого 2025 року слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, уніс відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом неявки ОСОБА_5 23 вересня 2024 року на службу у військову частину в районі АДРЕСА_3 .

Доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, сторона обвинувачення не надала. Однак враховуючи визнання обвинуваченим факту залишення військової частини без дозволу командування, відсутності підстав для демобілізації суд ухвалою від 07.05.26 відмовив у задоволенні клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки.

Із цих підстав суд, при призначенні покарання, бере до уваги той факт, що ОСОБА_5 певний період проходив військову службу. Звинувачення у самовільному залишенні військової частини не є предметом розгляду цього кримінального провадження, винуватість чи невинуватість ОСОБА_5 та покарання за ч. 5 ст. 407 КК України вирішуватиметься в іншому кримінальному провадженні.

Із доданих стороною захисту документів (а.с.155-158), зокрема виписок із медичних карток стаціонарного хворого, видно, що ОСОБА_5 перебував на лікуванні у зв`язку із пораненням, отримав ушкодження внаслідок військових дій.

Незважаючи на наявність указаних вище позитивних характеризуючих даних, суд ураховує обставину, за якої обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, - під час повномасштабної збройної агресією РФ, у зв`язку з чим особливо актуальним є конституційний обов`язок кожного громадянина захищати Батьківщину. В умовах запровадженого на всій території України воєнного стану та оголошення загальної мобілізації указане обвинуваченим злочинне діяння становить значну суспільну небезпечність, адже створює в очах громадян та суспільства негативне враження безкарності. За таких обставин суд дійшов висновку про досягнення мети покарання за умови призначення покарання, яке слід відбувати реально.

Однак з огляду на наявність пом`якшуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, суд на підставі ч. 1 ст. 69 КК України вважає за можливе перейти до більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК України, а саме пробаційного нагляду.

На думку суду, таке покарання, яке необхідно відбувати реально, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, процесуальні витрати у провадженні відсутні.

До вступу вироку в законну силу суд залишає обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту з дня постановки засудженого на облік в уповноваженому органі з питань пробації за його місцем проживання.

До вступу вироку в законну силу залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Речовий доказ, а саме повістку – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_1