Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №163/977/24 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/977/24

Провадження № 1-кп/163/34/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Ковельського району Волинської області кримінальне провадження № 12024030560000045 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Любомль Ковельського (колишнього Любомльського) району Волинської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , що проживає по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, середньої освіти, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Замлиння Ковельського (колишнього Любомльського) району Волинської області, що зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, середньої освіти, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, з корисливого мотиву, спільно з ОСОБА_5 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення через державний кордон України до Республіки Польща двох громадян України призовного віку, які не мають права перетину державного кордону України у військовий час, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не мали права в законний спосіб потрапити на територію Республіки Польща, керували їх діями, сприяли їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів при таких обставинах.

Так, в період з 29 грудня 2023 року по 29 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через мобільний додаток «Signal» здійснювали переписку з ОСОБА_4 за номером НОМЕР_1 щодо допомоги у незаконному переправлені через державний кордон України до Республіки Польща поза встановленими пунктами пропуску. Узгодивши всі дії, о 05:00 годині 29 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 автомобілем «Вольво», номерний знак НОМЕР_2 , виїхали від місця проживання до місця узгодженої зустрічі - автостанції міста Любомль, що по АДРЕСА_4 . Близько 12:00 години цього дня їх зустрів ОСОБА_4 , який прибув автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 . В подальшому ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_7 прослідувати на АЗС « WOG », що в селі Вишнів Ковельського району Волинської області, де ОСОБА_7 залишив свій автомобіль «Вольво», і спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 поїхали до лісового масиву в напрямку села Висоцьк Ковельського району. Під час руху ОСОБА_4 повідомив, що за допомогу у незаконному перетині державного кордону України їм необхідно буде сплатити грошові кошти в сумі 4000 доларів США за кожну особу.

ОСОБА_5 в цей час за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 виїхав трактором «Т-25», номерний знак НОМЕР_4 , з причепом до лісового масиву, що знаходиться між селами Висоцьк - Мосир Ковельського району. В після обідню пору 29 січня 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибули на місце зустрічі, де їх чекав ОСОБА_5 , і спільно направились лісовими дорогами в напрямку Державного кордону України. Проїхавши трактором певну відстань, зупинились. ОСОБА_5 взяв з причепа трактора сумку з гумовим човном, і в супроводі ОСОБА_4 пішли пішки через ліс в напрямку державного кордону України. Перетнувши лінію інженерно-технічних споруд ОСОБА_5 передав човен ОСОБА_4 і повернувся назад до трактора, а ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 направились до річки Західний Буг. Близько 17:00 години цього дня біля річки в районі прикордонного знаку №952 ОСОБА_4 надув човен, показав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на телефоні карту з точками куди їм на території Республіки Польща необхідно вийти, і приготувався до незаконного переправлення осіб через річку Західний Буг на територію Республіки Польща.

В подальшому, ОСОБА_4 переправив човном ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на протилежний берег річки, а саме на територію Республіки Польща, де показав напрямок руху вглиб території Польщі, та наказав перших 300 метрів у вказаному напрямку пробігти швидко, і після чого повернувся човном назад на територію України.

О 20:25 годині 29 січня 2024 року Прикордонною Вартою Республіки Польща в напрямку прикордонних знаків №949-952 були виявлені та затримані за незаконний перетин державного кордону України до Республіки Польща ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які 30 січня 2024 року за результатами прикордонно-представницької зустрічі були передані на територію України в порядку прискореної реадмісії.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням заперечили. Зазначили, що жодного відношення до незаконного переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 через державний кордон України не мають.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 та захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 висловили позиції про недоведеність вини їх клієнтів у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Дослідженими доказами встановлено таке.

Допитаний в судовому засіданні як свідок військовослужбовець оперативно-розшукового відділу (з м.д. н.п. Рівне) ГОРВ 6 прикордонного загону ОСОБА_10 показав, що 30 січня 2024 року у відділ ВПС « Рівне » надійшло інформаційне повідомлення від представників пункту пропуску « Дорогуськ » Республіки Польща про те, що має відбутись прикордонно-представницька зустріч з метою передачі в порядку спрощеної реадмісії двох громадян України, які 29 січня 2024 року незаконно перетнули державний кордон України і були виявлені на території Республіки Польща о 20:25 годині цього дня Прикордонною Вартою в напрямку прикордонних знаків №№949-952. Займався процедурою примусового повернення громадян України ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як таких, що незаконно перебували на території Республіки Польща. З цими громадянами Польська сторона також надала їх особисті речі, а саме: готівку, мобільні телефони, банківські картки. Під час спілкування з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , останні повідомили, що в незаконному перетині кордону їх допомогли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також судом за клопотанням сторони обвинувачення неодноразово здійснювались виклики ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для їх допиту в судовому засіданні, в якості свідків, однак останні до суду не з`являлись. Ухвалами суду від 18 листопада 2025, року, 07 січня 2026 року, 18 лютого 2026 року було постановлено здійснити привід цих свідків в приміщення Любомльського районного суду Волинської області , однак ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на розгляд справи не з`явилися та доставлені не були.

Відомості в ЄРДР в цьому кримінальному провадженні були внесені 31 січня 2024 року за ч.3 ст.332 КК України про те, що близько 20:25 години 29 січня 2024 року, громадянин ОСОБА_12 в напрямку прикордонних знаків №№949-952 організував незаконне переправлення за грошову винагороду двох осіб через державний кордон України на територію Республіки Польща за допомого гумового човна, які були затримані Прикордонною Вартою Республіки Польща та передані на територію України.

Підставою для реєстрації цих відомостей слугувало повідомлення та рапорт від відділу у м. Любомль УСБУ у Волинській області від 31 січня 2024 року, повідомлення начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. н.п. Рівне ) ГОРВ 6 прикордонного загону від 31 січня 2024 року №469.

Протоколом прикордонно-представницької зустрічі на рівні помічника Прикордонного Уповноваженого України по Волинській ділянці та помічника Прикордонного Уповноваженого Республіки Польщі по Надбужанській ділянці стверджено, що о 20:16 годині 29 січня 2024 року польська Сторона, через КП « Дорогуськ » надала інформацію українській Стороні, що в районі прикордонних знаків №№948-949, спостерігали за допомогою технічних засобів і потім були затримані дві особи. Польська Сторона звернулася з проханням перевірити цей район. О 20:47 годині цього дня польська Сторона, через КП « Дорогуськ », надала інформацію українській Стороні, що затримані особи, є громадяни України, які незаконно перетнули державний кордон з території України на територію Республіки Польща, та о 20:10 годині близько 200-300 м. від державного кордону були затримані. Під час затримання особи перебували у мокрому одязі. О 13:30 годині 30 січня 2024 року в ході зустрічі українська Сторона проінформувала польську Сторону, що в ході перевірки контролюючих засобів в районі прикордонного знаку №952 виявлено нечітку доріжку слідів через контрольну - слідову смугу від 1-2 осіб та наявні ознаки подолання загороджувального паркану шляхом його пошкодження. Беручи до уваги всі докази та факти, розглянуті під час зустрічі, Сторони дійшли до висновку, що 29 січня 2024 року в районі прикордонних знаків №№947-952 відбувся незаконний перетин державного кордону з території України на територію Республіки Польща двома громадянами України з документами. Зазначені особи були затримані Польською Стороною. Під час зустрічі польська Сторона передала цих осіб українській Стороні в порядку спрощеної реадмісії.

Протоколами реадмісії стверджено, що о 15:45 годині 30 січня 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були поверненні на територію України через МАПП « Дорохуськ » як такі, що незаконно перебувають на території Республіки Польща.

В подальшому на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 начальником ВПС « Рівне » були складені протоколи про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №288096, №288097 відповідно, за ознаками ч.2 ст.2041 КУпАП.

Під час огляду належного ОСОБА_8 мобільного телефону «iPhone 12 Pro Max» із заводським маркуванням IMEI1: НОМЕР_6 та IMEI2: НОМЕР_7 , в якому знаходиться Sim-карта оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_8 , слідчим було виявлено контакт з мобільним номером НОМЕР_1 , який підписаний « ОСОБА_13 » та переписку, дзвінки з цим контактом за допомогою додатків «Signal», «WhatsApp» в період з 29 грудня 2023 року по 29 січня 2024 року; при відкритті додатку «Фото» було виявлено фотографію, яку зроблено об 11:50 годині 29 січня 2024 року, на якій зображено телефон на якому відкрита картка з встановленими точками, на екрані у верху відображається надпис «Ivan 16.06.23, 13:01». Також виявлено скріншот з додатку банку, який зроблений о 15:52 годині 29 січня 2024 року, де відображається оплата на АЗС « ОККО » у сумі 150 гривень, що стверджено протоколом огляду від 31 січня 2024 року та доданими до нього ілюстративними таблицями.

Огляд телефону проводився за добровільною згодою ОСОБА_8 , що ствердженого його розпискою.

Під час огляду належного ОСОБА_7 мобільного телефону «POCO M4 Pro», IMEI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 , з Sim-картою оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_11 , слідчим було виявлено скріншот з додатку карти від 29 січня 2024 року з активною геолокацією місцевості, яка наближена до кордону України з Республікою Польща.

Розпискою ОСОБА_7 стверджено, що огляд телефону проводився за його добровільною згодою.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 лютого 2024 року стверджено, що ОСОБА_7 впізнав особу з осіб зображених на фотознімках під №4, яка є особою що керувала 29 січня 2024 року трактором і супроводжувала до кордону. Особу впізнав за рисами обличчя. З довідки до протоколу вбачається, що на фотознімку під номером 4 зображений ОСОБА_5 .

З такого же протоколу вбачається, що ОСОБА_7 впізнав особу з осіб зображених на фотознімках під №2, яка є особою під ім`ям « ОСОБА_14 », що зустрів їх на автостанції міста Любомль і супроводжував до річки Західний Буг, де човном переправив на територію Республіки Польща. Особу впізнав за рисами обличчя. З довідки до протоколу вбачається, що на фотознімку під номером 2 зображений ОСОБА_4 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 лютого 2024 року стверджено, що ОСОБА_8 впізнав особу з осіб зображених на фотознімках під №3, яка є особою під ім`ям « ОСОБА_14 », що зустрів їх на автостанції міста Любомль і супроводжував до річки Західний Буг, де човном переправив на територію Республіки Польща. Особу впізнав за рисами обличчя. З довідки до протоколу вбачається, що на фотознімку під номером 3 зображений ОСОБА_4 .

Протоколом огляду місця події від 08 лютого 2024 року та фото-таблиць з району прикордонного знаку №952 від 30 січня 2024 року вбачається доріжку слідів взуття через контрольно-слідувану смугу та наявні ознаки подолання загороджувального паркану шляхом його пошкодження, в саме: перерізання нижнього ряду колючої проволки, розсунення та підчеплення до бетонного стовбця. З доданих до протоколу скріншотів з картографічного вебсервісу Google Maps ( Карти Google ) вбачається, що подолання КСС відбулось за координатами 51°02'56.7"N 23°55'55.2"E.

З досліджених відеозаписів з камер відеоспостереження під назвами « ОСОБА_17 НОМЕР_12 »; «volodymyrska98 Любомль Любомль 20240129111017_20240129114558_2599951267»; «yvir_ch1_20240129114121_20240129114155»; «yvir_ch220240129114127202401291200», що розташовані на території автостанції, по вулиці Володимирській в місті Любомль та на посту « Явір » в селі Вишнів Ковельського району вбачається як об 11:34 годині 29 січня 2024 року зі сторони вулиці Володимирська на територію автостанції заїжджає автомобіль «Вольво», номерний знак НОМЕР_13 . Об 11:39 годині зазначений автомобіль рухається за автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 , в напрямку вулиці Володимирська і об 11:40 годині зазначені транспортні засоби виїжджають на автодорогу М-07 та в подальшому здійснюють рух на АЗС « WOG ».

На запит слідчого від 01 лютого 2024 року №511/51/1/03-2024 ТОВ « ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ » надало відеозаписи з камер відеоспостереження, що розташовані на АЗС « WOG », що по АДРЕСА_6 , що стверджено листами товариства від 12 лютого 2024 року

З відеозапису під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 » вбачається як об 11:42 годині 29 січня 2024 року на територію АЗС « WOG » заїжджає автомобіль «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіль «Вольво», номерний знак НОМЕР_2 .

На відеозаписі під назвою «16_34_Резервуарний парк_ 20240129113954_20240129115503» зафіксовано як з автомобіля «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 , виходять дві особи, один з яких ОСОБА_8 (11:42 година 29 січня 2024 року) та направляються в приміщення АЗС. В подальшому до цього транспортного засобу підходять ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які сідають на заднє сидіння (11:47 година 29 січня 2024 року), а ще одна особа на водійське.

На відеозаписі під назвою «16 34 Виїзд_Газ_20240129124456_20240129125528» зафіксовано виїзд цього транспортного засобу з території АЗС на автодорогу М-07, що мало місце о 12:50 годині 29 січня 2024 року.

Перебування автомобіля «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 , у користуванні ОСОБА_4 стверджено полісом обов`язкового страхування №ЕР-214401024, оформленого на зазначений транспортний засіб, де страхувальником виступає ОСОБА_4 .

Власником автомобіля «Вольво», номерний знак НОМЕР_13 , є ОСОБА_7 , володільцем - ОСОБА_8 , що стверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 , довіреністю власника.

Під час проведення законного обшуку на підставі ухвали слідчого судді Любомльського районного суду від 01 лютого 2024 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_7 органом досудового розслідування були вилучені готівкові кошти та трактор Т-25, номерний знак НОМЕР_4 , з причіпом возом без бортів на гумових колесах, що стверджено протоколом обшуку від 02 лютого 2024 року.

Під час проведення законного обшуку на підставі ухвали слідчого судді Любомльського районного суду від 01 лютого 2024 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 органом досудового розслідування був вилучений гумовий човен зеленого кольору та пластикова карта в якій зберігалась Sim-карта з номером НОМЕР_15 , що стверджено протоколом обшуку від 03 лютого 2024 року.

Також під час проведення досудового розслідування було здійснено обшуки за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ; за місцем реєстрації ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 ; за місцем фактичного проживання ОСОБА_18 по АДРЕСА_8 , що стверджено відповідними ухвалами слідчого судді Любомльського районного суду від 01 лютого 2024 року та протоколами обшуку від 02 лютого 2024 року.

З отриманої на підставі ухвал слідчого судді Любомльського районного суду від 13, 14 лютого 2024 року інформації про телефонні з`єднання операторів мобільного зв`язку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » НОМЕР_16 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » НОМЕР_11 , НОМЕР_8 від ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » Управлінням ОТЗ ГУНП у Волинській області було проведено їх аналіз і встановлено, що належний ОСОБА_7 абонентський номер НОМЕР_11 та належний ОСОБА_8 абонентський номер НОМЕР_8 спільно переміщаються із зони базових станцій з міста Бориспіль до села Висоцьк Ковельського району в період з 00:02 години по 13:06 годину 29 січня 2024 року. Належний ОСОБА_5 абонентський номер НОМЕР_16 , належний ОСОБА_4 абонентський номер НОМЕР_1 та абонентській номери НОМЕР_11 , НОМЕР_8 спільно фіксуються в період з 12:54 по 15:00 годину 29 січня 2024 року.

Щодо поданого захисниками клопотання про визнання фактичних даних, які вказані у листі ВП №?1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області за №716/51/1/01-2024 від 12 лютого 2024 року, а також відеозаписів з камер спостереження, які встановлені на території автостанції міста Любомль; на будівлі магазину « Анюта », що по вулиці Володимирській у місті Любомль ; на посту Явір в селі Вишнів, які являються додатком до вищевказаного листа недопустимими доказами, суд встановив таке.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Положення цієї норми не ставлять можливість отримання відомостей у залежність від перебування відповідних речей чи документів на балансі органу, який їх надає, а передбачають можливість їх отримання від суб`єкта, який фактично володіє такими відомостями або має до них доступ.

З дослідженого в судовому засіданні листа начальника ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області вбачається, що в рамках програм «Безпечне місто» та забезпечення безпеки громадян відділення поліції мало віддалений доступ до записів камер відеоспостереження, розташованих на території міста Любомль та на в`їздах і виїздах з нього, із можливістю збереження відповідних відеофайлів.

Отже, незалежно від того, що зазначені камери не перебували на балансі ГУНП у Волинській області , орган поліції фактично володів інформацією, яка містилась на відповідних технічних засобах, та мав можливість надати її на запит органу досудового розслідування.

Посилання сторони захисту на необхідність отримання зазначених відеозаписів виключно шляхом тимчасового доступу до речей і документів є безпідставними, оскільки положення глави 15 КПК України застосовуються у випадках, коли отримання відповідних відомостей у добровільному порядку є неможливим або власник чи володілець відмовляється їх надати.

Сам по собі факт надання відеозаписів відділенням поліції, яке не є балансоутримувачем відповідних камер відеоспостереження, але має законний доступ до інформації, що ними фіксується, не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону та не є підставою для визнання таких доказів недопустимими у розумінні ст.ст.86, 87 КПК України.

Отже, підстав для задоволення клопотання сторони захисту про визнання недопустимими листа ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 12 лютого 2024 року №716/51/1/01-2024 та доданих до нього відеозаписів з камер відеоспостереження не встановлено.

Щодо поданого захисниками клопотання про визнання протоколу огляду документа від 13 лютого 2024 року, яким оглянуто відеозаписи із камер відеоспостереження АЗС « WOG » недопустимими доказами, суд встановив таке.

Як вбачається з досліджених матеріалів кримінального провадження, відеозаписи були надані ТОВ « ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ » на запит слідчого, що саме по собі відповідає вимогам ч.2 ст.93 КПК України.

Доводи сторони захисту про те, що товариством було надано лише посилання на хмарне сховище Google Drive, а не безпосередньо оптичний носій інформації, не свідчать про недопустимість доказу. Надання електронної інформації шляхом розміщення її у хмарному сховищі є лише технічним способом передачі даних, який не змінює ані змісту відповідних файлів, ані джерела їх походження. Сам по собі факт подальшого копіювання наданих електронних файлів на оптичний носій для їх огляду та долучення до матеріалів кримінального провадження не свідчить про порушення вимог збирання доказів в кримінальному провадженні.

Крім цього, предметом дослідження під час проведення слідчої дії були саме відеозаписи, отримані від ТОВ « ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ », а не фізичний носій інформації як такий. Тому спосіб їх технічного збереження на момент огляду не впливає на допустимість відповідних відомостей як доказу.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання протоколу огляду документа від 13 лютого 2024 року недопустимим доказом.

Згідно із ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В судовому засіданні під час дослідження відеозаписів події стороною захисту даних, які б свідчили про зміну, монтаж, спотворення чи іншу недостовірність наданих відеозаписів наведено не було. Зафіксовані на них обставини узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема даними про переміщення транспортних засобів, результатами оглядів мобільних телефонів та відомостями щодо телефонних з`єднань.

Суд також не знаходить підстав для задоволення клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду документа від 12 лютого 2024 року. Обґрунтовуючи вказане клопотання, захисники посилаються виключно на те, що зазначений протокол є похідним від листа ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 12 лютого 2024 року №716/51/1/01-2024 та доданих до нього відеозаписів, які, на думку сторони захисту, є недопустимими доказами. Разом з тим судом уже встановлено відсутність підстав для визнання недопустимими зазначеного листа та долучених до нього відеозаписів, оскільки вони були отримані стороною обвинувачення в порядку, передбаченому ч.2 ст.93 КПК України, а будь-яких істотних порушень прав та свобод людини під час їх отримання не встановлено.

Щодо поданого захисниками клопотання про визнання протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06 березня 2023 року в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » недопустимими доказами, суд встановив таке.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 13 лютого 2024 року, право на тимчасовий доступ до відповідних документів було надано не лише слідчим СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, а й конкретно визначеним в ухвалі оперуповноваженим СКП та ВКП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, серед яких прямо зазначений ОСОБА_19 .

Відповідно до ч.1 ст.165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Отже, ухвала слідчого судді безпосередньо уповноважила оперуповноваженого ОСОБА_19 на отримання документів від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », а тому останній діяв не за власною ініціативою та не поза межами наданих йому повноважень, а на підставі ухвали слідчого судді.

За таких обставин судом не встановлено, що виконання ухвали про тимчасовий доступ було здійснено неналежним суб`єктом, а тому підстави для визнання протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06 березня 2024 року та отриманих у результаті його виконання відомостей недопустимими доказами відсутні.

Щодо поданого захисниками клопотання про визнання фактичних даних, які вказані в аналітичній довідці Управління оперативно-технічних засобів ГУНП у Волинській області №256др/18/01-2024 від 28 березня 2024 року недопустимим доказом, суд встановив таке.

По перше, оскільки судом не встановлено підстав для визнання недопустимим доказом протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06 березня 2024 року, на підставі якого було отримано інформацію оператора мобільного зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », то відповідно і посилання сторони захисту на доктрину «плодів отруєного дерева» є безпідставним, оскільки таке застосування можливе лише у випадку встановлення первинної недопустимості доказу, від якого походять інші відомості.

По друге, за своїм змістом аналітична довідка не є висновком спеціаліста, не містить самостійного джерела доказової інформації, оскільки не створює нових фактичних даних, а лише відображає аналіз відомостей, що містяться в інших документах. Зазначений документ є результатом узагальнення, аналітичної обробки відомостей, які були отримані слідчим в ході проведення досудового розслідування.

Таким чином, підстав для визнання аналітичної довідки Управління оперативно-технічних засобів ГУНП у Волинській області недопустимим доказом суд не вбачає.

Дослідивши матеріали кримінального провадження у сукупності з доказами, наданими стороною обвинувачення, заслухавши пояснення обвинувачених, свідків, промову прокурора та захисників обвинувачених в ході судових дебатів, суд доходить наступного висновку.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно обвинувального акту інкримінується вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчиненні за попередньою змовою групою осіб щодо кількох осіб, та вчиненні з корисливих мотивів, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

В цей же час, дослідженими доказами факту отримання обвинуваченими від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чи від інших осіб грошової винагороди за переправлення їх через кордон не встановлено.

Відповідно до вимог ст.7 КПК України серед основних засад кримінального провадження є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Вказана норма повністю узгоджується зі ст.62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Ця норма міститься і у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.06.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», відповідно до якої визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Суд, надаючи правову оцінку доказам відповідно до ст.84 КПК України, визнає їх такими, що відповідають вимогам КПК України.

Отже, дослідивши всі вищенаведені докази по справі, суд доходить висновку, що в діях обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявний склад злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, а саме - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб щодо кількох осіб.

Жодних належних і допустимих доказів, які б доводили винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України за кваліфікуючою ознакою: вчинено з корисливих мотивів, суду не надано. Тому їх дії слід перекваліфікувати з ч.3 ст.332 КК України на ч.2 ст.332 КК України.

Аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку, що вони не є достатніми та переконливими доказами для визнання винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм правопорушення поза розумним сумнівом.

Так, стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Обов`язок доказування, у тому числі винуватості особи, покладається на сторону обвинувачення.

Проте надані суду докази не підтверджують, що обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч.4 ст.17 КПК України.

В зв`язку з чим суд вважає, що в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, а дії обвинувачених, які кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.3 ст.332 КК України, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому суд перекваліфіковує їх діяння, кваліфіковане за ч.3 ст.332 КК України, на ч.2 ст.332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб щодо кількох осіб.

В ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено факт отримання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 готівки за переправлення осіб за кордон, та такі кошти не вилучалися в ході досудового слідства, отже, така кваліфікуюча обставина, як вчинення з корисливих мотивів, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, а саме - незаконного переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб щодо кількох осіб.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_5 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення через державний кордон України до Республіки Польща двох громадян України призовного віку, які не мають права перетину державного кордону України у військовий час, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не мали права в законний спосіб потрапити на територію Республіки Польща, керували їх діями, сприяли їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів при таких обставинах.

Так, в період з 29 грудня 2023 року по 29 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через мобільний додаток «Signal» здійснювали переписку з ОСОБА_4 за номером НОМЕР_1 щодо допомоги у незаконному переправлені через державний кордон України до Республіки Польща поза встановленими пунктами пропуску. Узгодивши всі дії, о 05:00 годині 29 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 автомобілем «Вольво», номерний знак НОМЕР_2 , виїхали від місця проживання до місця узгодженої зустрічі - автостанції міста Любомль, що по АДРЕСА_4 . Близько 12:00 години цього дня їх зустрів ОСОБА_4 , який прибув автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 . В подальшому ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_7 прослідувати на АЗС « WOG », що в селі Вишнів Ковельського району Волинської області, де ОСОБА_7 залишив свій автомобіль «Вольво», і спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 поїхали до лісового масиву в напрямку села Висоцьк Ковельського району.

ОСОБА_5 в цей час за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 виїхав трактором «Т-25», номерний знак НОМЕР_4 , з причепом до лісового масиву, що знаходиться між селами Висоцьк - Мосир Ковельського району. В після обідню пору 29 січня 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибули на місце зустрічі, де їх чекав ОСОБА_5 , і спільно направились лісовими дорогами в напрямку Державного кордону України. Проїхавши трактором певну відстань, зупинились. ОСОБА_5 взяв з причепа трактора сумку з гумовим човном, і в супроводі ОСОБА_4 пішли пішки через ліс в напрямку державного кордону України. Перетнувши лінію інженерно-технічних споруд ОСОБА_5 передав човен ОСОБА_4 і повернувся назад до трактора, а ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 направились до річки Західний Буг. Близько 17:00 години цього дня біля річки в районі прикордонного знаку №952 ОСОБА_4 надув човен, показав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на телефоні карту з точками куди їм на території Республіки Польща необхідно вийти, і приготувався до незаконного переправлення осіб через річку Західний Буг на територію Республіки Польща.

В подальшому, ОСОБА_4 переправив човном ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на протилежний берег річки, а саме на територію Республіки Польща, де показав напрямок руху вглиб території Польщі, та наказав перших 300 метрів у вказаному напрямку пробігти швидко, і після чого повернувся човном назад на територію України.

О 20:25 годині 29 січня 2024 року Прикордонною Вартою Республіки Польща в напрямку прикордонних знаків №949-952 були виявлені та затримані за незаконний перетин державного кордону України до Республіки Польща ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які 30 січня 2024 року за результатами прикордонно-представницької зустрічі були передані на територію України в порядку прискореної реадмісії.

Наведені стороною захисту в судових дебатах доводи суд вважає безпідставними та не вбачає приводів для їх врахування при вирішенні питання про винуватість обвинувачених.

Посилання захисту на окремі недоліки оформлення документів, відсутність певних процесуальних документів, подання окремих матеріалів у копіях, спосіб отримання перекладів документів, відсутність постанов про притягнення інших осіб до відповідальності, а також на власне трактування змісту досліджених доказів не спростовують установлених судом фактичних обставин кримінального провадження та не свідчать про недопустимість або недостовірність доказів, покладених в основу обвинувачення.

З огляду на викладене суд вважає, що наведені стороною захисту міркування не ставлять під сумнів належність, допустимість, достовірність та достатність досліджених доказів у їх сукупності, а тому не впливають на висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження.

Обираючи міру покарання обвинуваченим, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ними кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував.

Пом`якшуючі обставини обвинуваченим не інкримінувались і судом не встановлені.

До обставин, що обтяжують покарання обвинувачених суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення, згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід призначити в межах закону, за якими вони притягуються до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі із можливістю застосування ст.75 КК України та звільнення їх від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на них передбачених ч.1 ст.76 КК України обов`язків.

Призначення такого покарання, на переконання суду, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, закріпленому у ст.65 КК України, оскільки воно визначається з урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу кожного з обвинувачених, їх соціальних зв`язків та сімейного стану, а також ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння. Застосування покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням, на думку суду, є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ст.50 КК України, зокрема виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів належить вирішити згідно зі ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом обрано запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, строк яких збіг 30 вересня 2024 року і у встановленому порядку не продовжувався. Клопотання про обрання запобіжних заходів в судовому засіданні не заявлено, а суд не вбачає підстав для їх застосування з власної ініціативи.

Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Долю речових доказів визначити так:

- оптичні носії інформації (диски), які зберігаються при матеріалах кримінального провадження №12024030560000045, залишити в матеріалах цього провадження;

- гумовий човен зеленого кольору, пластикова картка з SIM карткою за номером НОМЕР_15 , які зберігаються у камері схову ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, повернути власнику ОСОБА_4 , скасувавши накладений 21 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду арешт;

- мобільний телефон "Redmi Not 8 T" IMEI: 1) НОМЕР_17 , IMEI: 2) НОМЕР_18 з сім карткою НОМЕР_19 , сім картку польського оператора « Play » без номерна, сім картку мережі « ІНФОРМАЦІЯ_17 », серійний номер НОМЕР_20 , вкладиш від сім картки мережі « ІНФОРМАЦІЯ_17 » та вкладиш від сім картки мережі « ІНФОРМАЦІЯ_18 » за № НОМЕР_21 , які зберігаються у камері схову ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, повернути власнику ОСОБА_18 ;

- трактор «Т-25», номерний знак НОМЕР_4 , з возом, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_20 , надати останній в повне розпорядження, скасувавши накладений 21 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду арешт;

- 500 доларів США, які поміщено в спецпакет №PSP 1178155, повернути особі в якої вони були вилучені.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення, а засудженими протягом 30 днів з дня вручення копії даного вироку через Любомльський районний суд .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1