Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №161/26437/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26437/25

Провадження № 2/161/1580/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань– Маєвської Х.Ю.

представника позивача – Малашевської І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2025 року директор Департаменту соціальної політики Луцької міської ради звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.03.2024 ОСОБА_1 подала до департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (перейменовано в департамент соціальної політики Луцької міської ради на підставі рішення Луцької міської ради від 18.12.2024 № 66/64 «Про внесення змін до рішення міської ради від 28.04.2021 № 10/69 «Про затвердження структури виконавчих органів міської ради, загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів») (далі — Департамент) заяву про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Факт внутрішнього переміщення Відповідача за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 19.01.2023 № 764-5002519369. У подальшому ОСОБА_1 змінила адресу свого фактичного проживання на АДРЕСА_2 , а згодом на АДРЕСА_3 . На підставі повторно поданої 29.03.2024 заяви Департаментом було призначено Відповідачу допомогу з 01.03.2024 в розмірі 3000 гривень щомісячно, як особі з інвалідністю 2 гр. загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.02.2024 року. Рішення про призначення допомоги Відповідачу прийнято Департаментом від 01.04.2024 № 50000-6177685-2024-1. В ході верифікації, позивач отримав інформацію про те, що відповідачка перебувала за кордоном у період з 10.08.2023 до 27.03.2024 та у період з 01.09.2024 до 24.10.2024, чим порушила приписи п.п.6, 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332, що у свою чергу призвело до надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з березня по грудень 2024 року, які Відповідачем отримані без достатньої правової підстави внаслідок його зловживання та які підлягають безумовному поверненню до державного бюджету. Враховуючи зазначене, а також той факт, що ОСОБА_1 звернулась за наданням допомоги через 2 дні після повернення в Україну (дата в`їду на територію України 27.03.2024, а заява подана ОСОБА_1 29.03.2024 № 12294), їй було припинено виплату з січня 2025 року та визначено обсяг надміру виплачених коштів за період з березня по грудень 2024 року в сумі 30 000 грн. Рішенням про визначення обсягу надміру виплачених коштів № 1/08.01.25 від 07.01.2025 Відповідачу встановлено обсяг надміру виплачених коштів за період з березня по грудень 2024 року в розмірі 30000 грн. та строк їх повернення до 25.04.2025. Повідомлення про повернення надміру виплачених коштів Відповідачу направлено листом Департаменту від 08.01.2025 № 33.2-16/305/2025. Повторно повідомлення направлено листом від 28.04.2025 № 33.2-16/3781/2025. На момент звернення до суду Відповідачем надміру виплачені кошти допомоги в розмірі 30000 грн. в добровільному порядку Позивачу не повернуті. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на користь позивача надміру виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 30 000 грн., а також судові витрати.

18 лютого 2026 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , у яких вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що про обмеження щодо перебування за кордоном понад 30 днів їй відомо не було, а на даний час утримання коштів для погашення заборгованості вже здійснюється органами Пенсійного фонду України шляхом щомісячного відрахування частини допомоги ВПО по 600 грн. щомісячно. Також, зазначає про скрутне матеріальне становище, відсутність житла внаслідок бойових дій. Просить скасувати заборгованість.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року до участі у цивільній справі №161/26437/25 за позовною заявою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Пенсійний фонд України.

01 квітня 2026 року від відповідача надійшли письмові заперечення, у яких вона не погоджується з вимогою про повернення надміру виплачених коштів допомоги ВПО та вважає ії необґрунтованою. Вона посилається на відсутність своєї вини, добросовісне отримання допомоги, неналежне інформування щодо умов її призначення, складне матеріальне становище та стан здоров?я. Вказує, що це не первинне її звернення. Також, зазначає, що на момент отримання допомоги проживала на території України, а Пенсійний фонд України здійснює щомісячне утримання з її виплат у розмірі 20% у рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Пенсійний фонд України на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

03 квітня 2026 року представник позивача подала додаткові пояснення, відповідно до яких зазначила, що відповідач достеменно знала про факт свого тривалого перебування за кордоном (понад 7 місяців) безпосередньо перед зверненням 29.03.2024. Подавши заяву вже на другий робочий день після в`їзду в Україну (27.03.2024), вона свідомо проігнорувала імперативну вимогу абзацу 3 пункту 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок № 332), яка забороняє звернення за допомогою раніше ніж через 15 робочих днів після повернення. Таке поспішне звернення свідчить про умисел на якнайшвидше отримання коштів. Вина Відповідача підтверджується її подальшою поведінкою. Виїхавши за кордон 01.09.2024, що свідчить про ігнорування Відповідачем статусу внутрішньо переміщеної особи як особи, що потребує захисту саме всередині країни та перебуваючи там до 24.10.2024, Відповідач знову порушила терміни перебування за кордоном (понад 30 днів) та не виконала свій обов`язок, передбачений п. 9 Порядку №332, — протягом 14 календарних днів письмово повідомити орган соцзахисту про обставини, що впливають на право отримувати допомогу. Відповідач не могла не розуміти, що допомога на проживання ВПО призначається особам, які фактично проживають на території України. Систематичні перетини кордону (серпень 2023, березень 2024, вересень 2024, жовтень 2024) та тривале перебування поза межами держави вказують на те, що Відповідач розраховувала на затримку в отриманні даних верифікації державними органами. Відповідач помилково трактує подану нею заяву як «продовження» попередніх виплат. Позивач наголошує, що оскільки виплату допомоги було припинено ще у грудні 2023 року на підставі п. 16 Порядку №332 (у зв`язку з виїздом особи за кордон), попередні правовідносини між сторонами були вичерпані та припинені в повному обсязі. Отже, звернення від 29.03.2024 є саме новим (первинним) етапом призначення допомоги, що вимагало повної перевірки Відповідача на відповідність усім критеріям, чинним на дату подачі нової заяви. Це, зокрема, включає обов`язкове дотримання імперативної вимоги щодо 15-денного терміну очікування після повернення в Україну, встановленої абзацом 3 пункту 8 Порядку №332. Згідно з цією нормою, внутрішньо переміщені особи, які повернулися в Україну після тривалого перебування за кордоном, мають право на призначення допомоги не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення. У Заяві, яку власноруч підписала Відповідач, міститься застереження про ознайомлення з умовами призначення допомоги. Підпис особи є підтвердженням того, що вона взяла на себе ризик невідповідності встановленим законом критеріям. Статус пенсіонера не звільняє особу від обов`язку дотримуватися Порядку №332. Більше того, систематичні виїзди Відповідача за кордон на тривалий термін свідчать про наявність у неї ресурсів для переміщення та проживання поза межами України, що ставить під сумнів аргумент про повну фінансову неспроможність. Сума у 30 000 грн є значною для державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану, тому кваліфікувати це як «незначне порушення» неможливо. Стан здоров`я Відповідача не є законною підставою для привласнення бюджетних коштів. Просила суд не брати до уваги заперечення відповідачки та визнати її аргументи необґрунтованими, оскільки вони суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, та задовольнити позовні вимоги.

22 квітня 2026 року відповідачка подала письмові пояснення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позову, визнати відсутність її вини та зобов`язати припинити утримання 20 % Пенсійним фондом України.

22 квітня 2026 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшла заява, відповідно до якої остання зазначає, що з 01 липня 2025 року повноваження щодо призначення та виплати державних соціальних допомог, зокрема допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, передано органам Пенсійного фонду України. Згідно з актом від 29 грудня 2025 року приймання-передачі даних про одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, по яких прийнято рішення про утримання сум надміру виплачених коштів допомоги, залишок переплати станом на 29 грудня 2025 року по допомозі на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 становив 30 000 грн. Станом на 31 березня 2026 непогашена переплата становить 25200,00 гривень. Розгляд справи проводити без її участі на підставі наявних у суду матеріалів справи. Вимоги, наведені в позовній заяві Департаменту соціальної політики підтримує в повному обсязі.

24 квітня 2026 року від представника позивача надійшли письмові заперечення відповідно до яких остання просила позов задовольнити.

01 червня 2026 року відповідачка подала письмові пояснення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позову, визнати відсутність її вини та зобов`язати припинити утримання 20 % Пенсійним фондом України.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила суд стягнути кошти в розмірі, який залишився не стягнутим примусово з картки відповідача (25200 грн.).

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

29.03.2024 ОСОБА_1 подала до департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (перейменовано в департамент соціальної політики Луцької міської ради на підставі рішення Луцької міської ради від 18.12.2024 № 66/64 «Про внесення змін до рішення міської ради від 28.04.2021 № 10/69 «Про затвердження структури виконавчих органів міської ради, загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів») заяву про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідачка була внутрішньо переміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 змінила адресу свого фактичного проживання на АДРЕСА_2 , а згодом на АДРЕСА_3 .

На підставі поданої 29.03.2024 заяви Департаментом було призначено Відповідачу допомогу з 01.03.2024 в розмірі 3000 гривень щомісячно, як особі з інвалідністю 2 гр. загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.02.2024 року.

Рішення про призначення допомоги Відповідачу прийнято Департаментом від 01.04.2024 № 50000-6177685-2024-1.

Даними верифікації Мінфіну від 13.12.2024 виявлено невідповідності за кодом 430 «За даними Адміністрації Державної прикордонної служби України отримувач або уповноважена особа перебувала за кордоном більше ніж 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги» перетинання кордону Відповідачем, а саме: виїзд за кордон 10.08.2023 у пункті пропуску Грушів та в`їзд на територію України 27.03.2024 у пункті пропуску Устилуг.

Даними верифікації Мінфіну від 15.01.2025 виявлено невідповідності за кодом 430 «За даними Адміністрації Державної прикордонної служби України отримувач або уповноважена особа перебувала за кордоном більше ніж 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги» перетинання кордону Відповідачем, а саме: виїзд за кордон 01.09.2024 у пункті пропуску Устилуг та в`їзд на територію України 24.10.2024 у пункті пропуску Устилуг.

Про виявлені невідповідності спеціалістами Департаменту складено акти № 270 від 31.12.2024 та № 27 від 27.01.2025.

Згідно відповіді на запит Департаменту з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.06.2025 № 33.2-14/5613/2025 одержано витяг з Бази даних щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 :

1) Відповідач – ОСОБА_1 здійснила перетинання кордону, а саме: виїзд за кордон 10.08.2023 о 20.49 у пункті пропуску Грушів та в`їзд на територію України 27.03.2024 о 02.20 у пункті пропуску Устилуг.

2) Відповідач – ОСОБА_1 здійснила перетинання кордону, а саме: виїзд за кордон 01.09.2024 о 06.35 год. у пункті пропуску Устилуг та в`їзд на територію України 24.10.2024 о 23.49 год. у пункті пропуску Устилуг.

В матеріалах справи відсутні докази того, відповідач повідомляла позивача про свій виїзд за кордон.

Пунктом 6 Порядку №332 (в редакції, чинній на час призначення допомоги) передбачено, що якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов`язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису).

Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

У пункті 9 Порядку №332 передбачено, що уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.

З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам зобов`язаний протягом 14 календарних днів повідомити орган соціального захисту про тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебування за кордоном більш як 30 календарних днів підряд. Невиконання отримувачем допомоги вищенаведених дій свідчить про його недобросовісність та зловживання своїм правом на отримання допомоги.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 332 внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги, виплата призначається відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку.

Нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Враховуючи зазначене, а також той факт, що ОСОБА_1 звернулась за наданням допомоги через 2 дні після повернення в Україну (дата в`їду на територію України 27.03.2024, а заява подана ОСОБА_1 29.03.2024 № 12294), їй було припинено виплату з січня 2025 року та визначено обсяг надміру виплачених коштів за період з березня по грудень 2024 року в сумі 30 000 грн.

Рішенням про визначення обсягу надміру виплачених коштів № 1/08.01.25 від 07.01.2025 Відповідачу встановлено обсяг надміру виплачених коштів за період з березня по грудень 2024 року в розмірі 30000 грн. та строк їх повернення до 25.04.2025.

Повідомлення про повернення надміру виплачених коштів Відповідачу направлено листом Департаменту.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У свою чергу, пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З аналізу вищенаведених положень матеріального законодавства слідує, що обов`язковою умовою для повернення безпідставно набутої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка є «допомогою» в розумінні п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, є наявність недобросовісності з боку набувача, або рахункової помилки з боку особи, яка виплачує допомогу. У всіх інших випадках, сума надмірно виплаченої допомоги не повертається її отримувачем.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

У даному випадку позивач довів суду наявність у відповідача недобросовісності в її діях, а саме порушення нею приписів п.п.6, 9 Порядку №332 у вигляді неповідомлення про факт виїзду за кордон на більше ніж 30 днів.

Отже, оскільки з боку відповідача було допущено недобросовісність, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача надмірно виплачених коштів соціальної допомоги.

На момент звернення до суду Відповідачем надміру виплачені кошти в добровільному порядку Позивачу не повернуті.

Судом встановлено, що відповідно до наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області інформації станом на 31 березня 2026 року залишок непогашеної переплати відповідача становить 25200 грн., а відтак така сума підлягає стягненню з відповідача.

Доказів погашення заборгованості в більшому розмірі матеріали справи не містять, у зв?язку з чим саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до п.1 частини 7 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Суд враховує, що заборгованість стягується з відповідачки у примусовому порядку шляхом щомісячних утримань по 600 грн. із наступних соціальних виплат, відомості про суми коштів, утриманих після 31 березня 2026 року у матеріалах справи відсутні, станом на час ухвалення рішення, набрання ним законної сили, сума непогашеної переплати зменшиться. Відтак, виконання рішення слід допустити лише в частині суми заборгованості, щодо якої на момент виконання рішення не проведено примусового стягнення органами Пенсійного фонду України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Разом з тим, ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №787109 від 01 лютого 2024 року, а тому, в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

За наведених обставин, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн., слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст. 1212 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради надмірно виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 25200 (двадцять п`ять тисяч двісті) грн.

Компенсувати Департаменту соціальної політики Луцької міської ради за рахунок держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн., який був сплачений відповідно до платіжної інструкції № 268 від 28 травня 2025 року.

Виконання рішення допустити в частині заборгованості, яка на момент його виконання не була погашена шляхом примусового стягнення з ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Департамент соціальної політики Луцької міської ради, адреса: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, 4а; код ЄДРПОУ 03191963.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, буд.6, ЄДРПОУ 13358826.

Рішення у повному обсязі складено 04 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій