Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №161/9245/22 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9245/22

Провадження № 2/161/4482/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню,-

В С Т А Н О В И В :

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» в особі директора Скорупського І. звернулось в суд із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24 вересня 2013 року №577-1 ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку. Відповідачі, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 є споживачами послуг по теплопостачанню, що надаються ДКП «Луцьктепло» у вказану квартиру. Свого обов`язку по оплаті житлово-комунальних послуг відповідачі належним чином не виконували, а тому станом на 01.07.2022 року за їхнім особовим рахунком утворилась заборгованість по теплопостачанню в розмірі 32 067,05 гривень.

З врахуванням наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» суму заборгованості за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 32 067,05 гривень, а також судові витрати в справі.

Ухвалою судді від 01 серпня 2022 року постановлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в частині вимог до ОСОБА_3 відмовити. Ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву Державного комунального підприємства «Луцьктепло» в частині вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2022 року позовні вимоги державного комунального підприємства "Луцьктепло" до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

02 березня 2026 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року поновлено ОСОБА_4 процесуальний строк для звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2022 року у справі № 161/9245/22 за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2022 року у справі № 161/9245/22 за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Заочне рішення від 08 грудня 2022 року у справі № 161/9245/22 за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 06 травня 2026 року позовні вимоги Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню залишено без розгляду.

06 травня 2026 року від представника позивача ДКП «Луцьктепло» Нечая Б.Б. надійшла заява, в якій просить заборгованість за надані послуги та судові витрати стягнути з ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.Встановлено, що судову повістку надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно довідки з сайту «Укрпошта» адресоване відповідачу поштове відправлення не вручено адресату «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасника справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, незалежно від того чи отримала відповідач адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явилась в судове засідання, відзиву на позов не подала, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що дії відповідача свідчать про порушення, не визнання або оспорювання охоронюваних законом його цивільних прав та інтересів.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд установив, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №577-1 від 24 вересня 2013 року ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку. Вказане рішення розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради https://www.lutskrada.gov.ua.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру Луцької міської територіальної громади. Таким чином, ДКП «Луцьктепло» надає відповідачу житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вищевказаною адресою.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку, у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за надані ДКП «Луцьктепло» послуги, яка становить 32 067,05 гривень. До складу вказаної заборгованості входить 31812,48 грн. – заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2022 року; 189,78 грн. – абонентське обслуговування опалення за період лютий 2021 року по квітень 2022 року; 43,28 грн. - заборгованість за надані послуги обслуговування комерційного обліку теплової енергії за період з липня 2020 року по квітень 2022 року ; 21,51 грн. - заборгованість за надані послуги обслуговування комерційного обліку теплової енергії за період з липня 2020 року по квітень 2022 року.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить визначення термінів, які вживаються при його застосуванні. Зокрема, згідно з п. п. 2, 5, 6, 7, 11, 13 ч.1 ст. 1 визначено, що 2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;7) кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;11) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до вимог п. п. 1, 3 ч. 1 п. 3 ч. 2 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні) і виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 526ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року №638/11034/15-ц.

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона(виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В даному випадку факт порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг комунальним підприємством «Луцьктепло» підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути в користь позивача 32 067,05 гривень заборгованості за надані комунальні послуги по теплопостачанню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути також 2 481,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов державного комунального підприємства "Луцьктепло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь державного комунального підприємства «Луцьктепло» 32 067 (тридцять дві тисячі шістдесят сім) гривень 05 копійок заборгованості за надані послуги по теплопостачанню.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь державного комунального підприємства «Луцьктепло» судові витрати по справі, а саме, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (код в ЄДРПОУ 30391925, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 ).

Дата складення повного тексту рішення 03 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т. М. Філюк