Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №157/521/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/521/26

Провадження №3/157/292/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року місто Камінь-Каширський

Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В., адвоката Федчика С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Головного управління ДПС у Волинській області, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , пенсіонерка,

за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України),

в с т а н о в и в :

У протоколі про адміністративне правопорушення № 003121/109/07-05 від 12 березня 2026 року зазначається, що ОСОБА_1 12 березня 2026 року о 15 год 54 хв отримала кошти за послугу відпочинку «Чан і Баня на прибережній» за адресою: вул. Прибережна, с. Бузаки, Камінь-Каширського району Волинської області, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, зокрема 12 березня 2026 року о 15 год 54 хв здійснювала господарську діяльність у згаданому місці відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 і Баня на прибережній» надала послугу з відпочинку «Чан і Баня на прибережній» на загальну суму 2 800 гривень за 4 години (година 700 грн), чим порушила вимоги ст. 58 Господарського кодексу України та ст. 50 Цивільного кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КпАП України.

Представник Головного управління ДПС у Волинській області Мельник І.В. у судовому засіданні викладені ним у протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтримав, окрім посилання на ст. 58 Господарського Кодексу України, який на час складення протоколу про адміністративне правопорушення, вже втратив чинність, і пояснив, що на адресу ДПС надійшла скарга, подана за допомогою чат-боту фізичною особою зі скриншотом з соціальної мережі оголошення про надання послуг відпочинку «Чан і Баня на прибережній» та зазначенням номера мобільного телефону. З метою проведення перевірки було надано йому та його колезі ОСОБА_2 направлення на перевірку від 06.03.2026. За зазначеним в оголошені номером телефон він з колегою замовили послугу, під`їхали за адресою надання такої послуги та сплатили за цю послугу ОСОБА_1 кошти у сумі 2 800 гривень, розрахунковий документ їм наданий не був. Кошти за оплату послуги особисто йому не видавалися, для замовлення послуги були використані власні кошти.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Федчик С.В. подав до суду письмове клопотання, у якому просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, тобто за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП України, а додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази не підтверджують викладені у ньому обставини. Диспозиція ч. 1 ст. 164 КпАП України є бланкетною, тобто в протоколі про адміністративне правопорушення має бути пряма вказівка на норму Закону, яку порушила особа, у нашому випадку - відповідно до якої особа була зобов`язана зареєструватися як суб`єкт підприємницької діяльності, що вид діяльності потребує такої реєстрації. У протоколі про адміністративне правопорушення є посилання на ст. 58 Господарського кодексу України, який втратив чинність 28 серпня 2025 року на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб». Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення є посилання на статтю 50 Цивільного кодексу України, яка передбачає право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, не зрозуміло, вимоги яких норм чинного законодавства порушила ОСОБА_1 , якими нормами передбачено обов`язок здійснення реєстрації діяльності, ведення якої ставиться їй у вину. У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності як такої та господарської діяльності, яка б потребувала державної реєстрації. Перевірка проведена за місцем розташування житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності зятю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 після звільнення з органів місцевого самоврядування на початку 2026 року перебував на обліку в Камінь-Каширському районному центрі зайнятості, де серед іншого пройшов навчання щодо способів відкриття власної справи. ОСОБА_3 , маючи у власності житловий будинок на березі річки Турія, зацікавився таким зайняттям як зелений туризм, до якого входить тимчасове розміщення туристів в сільській місцевості. Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Згідно ст. 1 Закону України «Про туризм» засіб тимчасового розміщення - єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення; послуга з тимчасового розміщення - дії (операції) суб`єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового розміщення, а також інші послуги, безпосередньо пов`язані з тимчасовим розміщенням. Відповідно до п. 7 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 297, фізичні особи - власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб`єктів підприємницької діяльності. Згідно з п. 2 цього Порядку індивідуальні об`єкти, призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) - житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). Таким чином, зелений туризм щодо тимчасового розміщення осіб в індивідуальному житловому будинку не є підприємницькою діяльністю та не потребує державної реєстрації підприємницької діяльності. Саме ОСОБА_3 , який є власником майна, а не ОСОБА_1 , вирішив розпочати власну справу у сфері сільського зеленого туризму. Окрім того, у статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Згідно зі статті 1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП України, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Як слідує із аналізу наведених вище норм обов`язковою ознакою підприємницької діяльності є її системність. У даному випадку ознака системності у справі жодним доказом не підтверджується. Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі №826/13138/15 зазначив: «Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю». Таким чином головною ознакою інкримінованого адміністративного правопорушення є систематичний характер, адже обов`язковими ознаками господарської діяльності у формі підприємництва є систематичність (регулярність) та мета отримання прибутку. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона). Протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 здійснює регулярну чи іншу діяльність, що має ознаки господарської діяльності, а тому остання не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КпАП України. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення складено за матеріалами фактичної перевірки працівникам Головного управління ДПС у Волинській області. З огляду на норми Податкового кодексу України, однією з основних умов для проведення фактичної перевірки є наявність підстав для її проведення, при цьому така підстава обов`язково має бути зазначена в наказі про проведення перевірки. В наказі №699-п від 05 березня 2026 року юридичною підставою для проведення фактичної перевірки зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який передбачає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Вищезазначений наказ не містить джерело отримання інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а лише констатовано факт доцільності проведення фактичної перевірки з метою перевірки дотримання вимог діючого законодавства. В даному наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. Вищевказаний наказ на проведення перевірки не містить інформації, яка б свідчила про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, та про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, та у зв`язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю. У спірному випадку обов`язковою фактичною підставою для проведення перевірки суб`єкта господарювання має бути наявна належним чином отримана інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Належних доказів отримання такої інформації суду не надано, чим не підтверджено наявність фактичних підстав для проведення перевірки. До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 червня 2021 року (справа № 826/28170/15). Таким чином, оскільки перевірка податкового законодавства проведена без належних правових та фактичних підстав, то і всі подальші дії та зібрані докази є незаконними та недопустимими. При цьому належить звернути увагу на постанову Великої Палати ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, у якій зазначено, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

У судовому засіданні адвокат Федчик С.В. клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення підтримав з викладених у ньому підстав.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 164 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, або здійсненні господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо така діяльність підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а також здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, або без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Частиною 2 ст. 50 ЦК України встановлено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Отже, обов`язковою умовою здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Обов`язковою ознакою господарської діяльності є її систематичність, тобто неодноразове виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення від 12 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 вказано лише про одиничний (разовий випадок) надання послуги з відпочинку.

Доказів про здійснення ОСОБА_1 систематичної господарської діяльності матеріали справи не містять.

Як вбачається з акта фактичної перевірки № 004285 від 13 березня 2026 року, ОСОБА_1 о 15 год 54 хв 12 березня 2026 року здійснювала господарську діяльність за адресою: вул. Прибережна с. Бузаки у місці відпочинку та отримала передоплату в розмірі 2 800 гривень за послугу відпочинку.

Однак, сам по собі акт із викладенням зазначених у ньому обставин, за відсутності жодних інших доказів на їх підтвердження, не є достатнім та належним доказом скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП України.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про грошові кошти, які були сплачені за послуги відпочинку, інформацію про їх вилучення в особи, у вину якій ставиться скоєння вищезазначеного адміністративного правопорушення, та місце зберігання таких коштів.

Немає також у матеріалах справи відомостей, які б свідчили про походження коштів, використаних для оплати посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області у рамках проведення перевірки замовленої послуги відпочинку.

Представник ГУ ДПС у Волинській області Мельник І.В. у судовому засіданні пояснив, що кошти для використання в межах проведення ним та його колегою перевірки йому ГУ ДПС не надавалися.

ГУ ДПС у Волинській області на запит суду не було надано відповіді щодо походження коштів, використаних посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області для замовлення послуги відпочинку у межах проведення ними перевірки, та відповідних документів з відомостями про такі обставини.

Між тим, згідно з санкцією ч. 1 ст. 164 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

За відсутності відомостей про місце зберігання одержаних внаслідок вчинення правопорушення, скоєння якого ставиться у вину ОСОБА_1 , коштів суд позбавлений можливості вирішити питання щодо їх за певних умов конфіскації.

Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 003121/109/07-05 від 12 березня 2026 року, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення вимог ст. 58 Господарського кодексу України, однак цей кодекс втратив чинність 28 серпня 2025 року на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб».

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, що має доводитися в суді, а не судом.

Формулюючи обвинувачення щодо особи, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, жодним чином не спростовано доводів адвоката про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення конкретних відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме конкретної адреси із зазначенням номера об`єкта та про відсутність у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, не надано доказів, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності як такої та господарської діяльності, яка б потребувала державної реєстрації.

Не надано суду оголошення про надання ОСОБА_1 послуг відпочинку, на яке у судовому засіданні в обгрунтування звинувачення посилалася особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, і не надано безпосередньо самої скарги, яка стала підставою для проведення перевірки.

З огляду на вищенаведене, доходжу висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу вищезазначеного адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Дата складення повного судового рішення – 03 червня 2026 року.

Суддя: О.В. Антонюк