Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №752/2948/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року місто Київ

справа № 752/2948/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/6998/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - адвоката Шумілової Наталії Ігорівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Слободянюк А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути заборгованість у сумі 120 622,10 грн, та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 22.01.2021 року між АТ Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001797559901 на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 11 951,00 грн.

Також 30.08.2021 року між АТ Перший український міжнародний банк`та відповідачем було укладено кредитний договір № 1001957769301 згідно з умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 69 860,00 грн.

Крім того, 18.12.2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1002049222501 за яким відповідачу надано кредит у сумі 8 865,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти в установлених розмірах.

ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язання за кредитними договорами не виконував, внаслідок чого станом на 31.10.2024 року має заборгованість в загальному розмірі 120 622,10 грн, а саме:

за кредитним договором № 2001797559901 від 22.01.2021 року в розмірі 11 474,30 грн, з яких: 6 950,98 грн - заборгованість за кредитом, 4 523,32 грн - заборгованість за процентами;

за кредитним договором № 1001957769301 від 30.08.2021 року в розмірі 94 984,18 грн, з яких: 55 282,16 грн - заборгованість за кредитом, 14,63 грн - заборгованість за процентами, 39 687,39 грн - заборгованість за комісією;

за кредитним договором № 1002049222501 від 18.12.2021 року в розмірі 14 163,62 грн, з яких: 8 372,55 грн - заборгованість за кредитом, 2,02 грн - заборгованість за процентами, 5 789,05 грн - заборгованість за комісією.

Позивач направляв письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкетах на отримання кредитів, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

На підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позов АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 63 671 гривня 36 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 278 гривень 78 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «Перший український міжнародний банк» - адвокат Шумілова Н.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001797559901 від 22.01.2021 року.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 22.01.2021 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання кредиту. Підтвердженням надання відповідачу кредиту є Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001797559901 від 22.01.2021 року, яка була підписана відповідачем.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання - надав позивачу грошові кошти у повному обсязі. Відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав Заяву, Паспорт споживчого кредиту та фактично отримав грошові кошти. Відповідач, у розділі Заяви «Кредитна картка» зазначила: «Прошу Банк встановити на мій поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою Кредитний ліміт у сумі 20 000 гривень». Далі у Заяві викладено такі умови: Розрахунковий день - 30 число місяця: платіжна дата 30 число місяця; Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка - 47,88%, реальна - 47,88% річних, за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки. Підписанням Заяви підтверджую, що мною отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами користуванням платіжною карткою ознайомлений та зобов`язуюсь їх дотримуватися». Відповідач, підписавши Заяву, погодився з її умовами. Жодних заперечень щодо умов Заяви Відповідач Банку не висловлював. У Заяві, яка підписана Відповідачем також зазначено: підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес обслуговування;- Позивач ознайомлений із ДКБО та цілком згодний з ним; - всі умови ДКБО Позивачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (розділ Заяви «Підтвердження та запевнення»). В розділі «Кредитна картка» Заяви зазначено: Прошу відкрити на моє ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку. Протягом дії договору та після спливу 12 місяців з моменту його укладення Відповідач користувався кредитними коштами - неодноразово здійснював операції покупки через POS-термінал, здійснював переказ між рахунками, вносив готівкові кошти, отримував готівкові кошти, що підтверджується Випискою з особового рахунку Відповідача, яка додавалася до позовної заяви.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за даним кредитом, що спростовується самою заявою на приєднання до ДКБО, власноруч підписаною відповідачем, виписками по рахункам, довідкою про збільшення кредитного ліміту та розрахунком заборгованості.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів, вважала можливим провести розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №2001797559901 від 22.01.2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження перерахунку кредитних коштів за вказаних кредитним договором на рахунок ОСОБА_1 , наявності заборгованості та її розмір, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2021 року відповідач підписав заяву № 2001797559901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредитку (а.с. 18).

Відповідач, у розділі Заяви «Кредитна картка» зазначив: «Прошу Банк встановити на мій поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою Кредитний ліміт у сумі 20 000 гривень».

Далі у Заяві викладено такі умови: Розрахунковий день - 30 число місяця: платіжна дата 30 число місяця; Строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дня надання кредитного ліміту, процентна ставка - 47,88%, реальна - 47,88% річних, за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки. Підписанням Заяви відповідач підтвердив, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами користуванням платіжною карткою ознайомлений та зобов`язуюсь їх дотримуватися».

Відповідач, підписавши Заяву, погодився з її умовами. Жодних заперечень щодо умов Заяви Відповідач Банку не висловлював.

У Заяві, яка підписана Відповідачем також зазначено:- Позивач, підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес обслуговування; Позивач ознайомлений із ДКБО та цілком згодний з ним; всі умови ДКБО Позивачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (розділ Заяви «Підтвердження та запевнення»).

Протягом дії договору та після спливу 12 місяців з моменту його укладення Відповідач користувався кредитними коштами - неодноразово здійснював операції покупки через POS-термінал, здійснював переказ між рахунками, вносив готівкові кошти, отримував готівкові кошти, що підтверджується Випискою з особового рахунку відповідача.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміт по договору №2001797559901 ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн, (а.с. 39 зворот).

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2001797559901 від 22 січня 2021 року складає - 11 474,30 грн., з яких: 6 950,98 грн. - заборгованість за кредитом; 4 523,32 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача вбачається користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

04.11.2024 АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу щодо виконання зобов`язання перед банком у розмірі 120 622,10 грн., зокрема по кредитному договору №2001797559901 від 22 січня 2021 року у розмірі - 11 474,30 грн., на адресу місця проживання, зазначену в анкеті на отримання кредиту (а.с.37).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач окрім заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписав особисто і паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено усі умови отримання кредитних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із виписки з особового рахунку наданої АТ «ПУМБ» вбачається, що відповідачем використовувалися грошові кошти з кредитного рахунку та здійснювалося часткове погашення кредиту.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Принцип диспозитивності, що діє у цивільному судочинстві, передбачає, що суд розглядає спір у межах заявлених вимог та заперечень сторін й покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України)

Оцінка доказів здійснюється судом, водночас принцип диспозитивності вимагає, щоб ця оцінка відбувалася у контексті змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на його користь, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним №2001797559901 від 22 січня 2021 року у розмірі - 11 474,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем вимог у цій частині є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

Отже, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини справи, не надав зібраним доказам належної правової оцінки, у зв`язку з чим постановив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001797559901 від 22.01.2021 року необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2001797559901 від 22.01.2021 року в розмірі 11 474,30 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - адвоката Шумілової Наталії Ігорівни - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001797559901 від 22.01.2021 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 2001797559901 від 22.01.2021 року в розмірі 11 474,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 101,97 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: