Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №363/6465/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 363/6465/25 Головуючий у суді першої інстанції - Лукач О.П.

Номер провадження № 22-ц/824/8359/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лукач О.П., у місті Вишгород, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, відповідно до якого просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 100054899 від 21 серпня 2021 року у розмірі 61 600 грн, а також понесені судові витрати 2 422,40 грн - судовий збір; 16 000 грн - правнича допомога.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладено Договір № 100054899, відповідно до умов якого, відповідач отримав у користування грошові кошти у розмірі 8 000 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, проценти за користування кредитом: 3 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

30 листопада 2021 року було укладено договір №30-11-65 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100054899.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100054899.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №100054899.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100054899 від 21 серпня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 70 800,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 8 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 62 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 800.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 61 600,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 8 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 52 800,00 грн; заборгованість за комісіями - 800,00 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним Договір про споживчий кредит №100054899 від 21 серпня 2021 року у розмірі 61 600,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 52 800,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 800,00 грн - комісія, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, а всього стягнути 67 022,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, суд не застосував норми спеціального закону щодо військовослужбовців. Відповідач проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Звертає увагу суду, що у матеріалах справи відсутній належний розрахунок, який би підтверджував період нарахування процентів, дату припинення нарахування. формулу обчислення та відповідність умовам договору.

Судом не враховано, що у справі позовні вимоги сформульовані таким чином, що відповідачу фактично пропонується спростувати суму боргу, яка не підтверджена належним, деталізованим та арифметично перевірюваним розрахунком.

Суд не звернув уваги, що позивач обмежився поданням підсумкової довідки, яка не містить покрокового алгоритму нарахування, не відображає врахування здійснених платежів, не дозволяє встановити періоди нарахування процентів та базу для їх обчислення. За таких умов вимоги позивача набувають характеру формального посилання на суму без належного доказового підґрунтя.

Зазначив, що покладення на відповідача обов`язку доводити неправильність розрахунку, який сам позивач не розкрив і не обґрунтував, суперечить принципу змагальності та розподілу обов`язку доказування, закріпленому у статті 81 ЦПК України.

Вважає, що саме позивач зобов`язаний довести розмір заявлених вимог, а не перекладати цей тягар на іншу сторону шляхом подання неповного та непрозорого розрахунку.

Крім того, заявлена до стягнення сума процентів є значною у співвідношенні до тіла кредиту, що викликає обґрунтовані сумніви щодо її пропорційності.

Вважає, що позовні вимоги не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки базуються на не перевірених даних, не враховують повною мірою поведінку відповідача як сторони зобов`язання та фактично перекладають обов`язок доведення з позивача на відповідача.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року та направити справу на новий розгляд.

19 березня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. надійшов відзив, відповідно до якого вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а подана апеляційна скарга - без задоволення.

У доводах відзиву вказує, що апелянт не заперечує факт укладення договору, факт видачі кредитних коштів та порушень зобов`язань. Також, апелянт не надає суду доказів, які б підтверджували повне належне виконання відповідачем зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості.

До позовної заяви надано розрахунок заборгованості з якого вбачається, який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою. Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунку заборгованості.

Рішення суду було детально проаналізовано розрахунку заборгованості та перевірені розрахунки позивача, в тому числі заявлених (нарахованих) процентів.

Звертає увагу, що сторонами погоджено, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою 5% за кожен день користування, що передбачено п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Посилання про те, що відповідач є військовослужбовцем, а тому звільняється від сплати відсотків не можна визнати обґрунтованим, оскільки апелянт надав лише загальну довідку, відповідно до якої не вбачається інформації, що він був призваний під час мобілізації та брав участь у антитерористичній операції. Довідка не засвідчена належним чином. Перебування апелянта на військовій службі, відповідно до наданої довідки - не передбачає звільнення від сплати процентів у відповідній нормі закону. В тому числі, в довідці не зазначено період початку перебування на службі та відповідно наказ про участь у бойових завданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронній формі та на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах, укладено Договір про споживчий кредит №100054899 (а.с. 8-12).

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн. ( п. 1.2. Договору);

кредит надається строком на 30 днів з 21.08.2021 (строк кредитування) (п. 1.3. Договору);

термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.09.2021 (п. 1.4 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 800,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.).

Проценти за користування кредитом - 3600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (п. 1.7.).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (п. 2.2.1.).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. 2.2.3.).

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2. договору (п. 2.3.1.1.).

Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 цього договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (п. 2.4.1.).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (п. 4.2.).

Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з пунктом 6.3 договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до Додатку № 1 сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит №100054899 від 21 серпня 2021 року (а.с. 13).

В Додатку № 2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту №100054899 від 21 серпня 2021 року (а.с. 14).

На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит №100054899 від 21 серпня 2021 року, до матеріалів позовної заяви додано: Анкету заяву на кредит №100054899 (а.с. 15); Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с. 16-21); довідку про ідентифікацію, з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір 100054899 від 21 серпня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): U46180, дата відправки ідентифікатора позичальнику - 21.08.2022 на номер телефону НОМЕР_2 , котрий вказаний в анкеті-заяві (а.с. 21).

Згідно квитанції №fb359db7-571d-4d2c-89be-fa5275d55f7f_637651691914466646 від 21 серпня 2021 року, на виконання умов Кредитного договору №100054899 від 21 серпня 2021 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало власнику платіжної картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 кошти у розмірі 8 000,00 грн (а.с. 22).

30 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №30-11-65 (а.с. 27-42), за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 65 369 380,75 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками (п. 2.1. договору).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30 листопада 2021 року до вищевказаного договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №100054899 в сумі 36 400,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн; заборгованість по процентам - 27 600,00 грн; заборгованість по комісії - 800,00 грн. (а.с. 42).

Також, позивачем додано до позову відомість про надання кредиту в сумі 8 000,00 грн, про щоденні нарахування та погашення за період з 21 серпня 2021 року до 19 листопада 2021 року, згідно якої ТОВ «Мілоан» визначено загальну суму заборгованості за кредитом в розмірі 35 400,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн; заборгованість по процентам - 27 600,00 грн; заборгованість по комісії - 800,00 грн. (а.с. 23-24).

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 43-61). Відповідно до реєстру боржників від 10 січня 2023 року, до вищевказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №100054899 в сумі 70 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 62 000,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами, 800,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 58).

Так, згідно розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості станом на 10 січня 2023 року (друге відступлення права вимоги) заборгованість по основній сумі кредиту - 8 000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 27 600,00 грн, заборгованість з комісії - 800,00 грн, нараховані відсотки згідно кредитного договору - 34 400,00 грн, а всього 70 800,00 грн. (а.с. 26).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №100054899 від 21 серпня 2021 року, який сформовано ТОВ «Коллект Центр» станом на 15 жовтня 2025 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 61 600,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 62 000,00 грн - заборгованість за відсотками (на дату відступлення права вимоги 10 січня 2023 року та на дату розрахунку 15 жовтня 2025 року); 52 800,00 грн - заборгованість за відсотками заявлена до стягнення (31 січня 2022 року); 800,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 25).

Матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит №100054899 від 21 серпня 2021 року на користь ТОВ «Коллект Центр».

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив із того, що при укладенні кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено, серед іншого, суму кредиту, процентну ставку за користування кредитними коштами та порядок повернення кредиту, строк дії договору. Укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк відповідачем не погашено, доказів належного виконання суду не надано.

Зменшуючи розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що понесені витрати у розмірі 16 000 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт. При цьому судом враховано характер виконаної роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру.

Апеляційний суд неповністю погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судове рішення оскаржується лише в частині стягнення відсотків за договором позики. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору про споживчий кредит №100054899, укладеного 21 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вбачається, що Позикодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти (позику) в розмірі 8 000,00 грн на строк 30 днів за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.), та стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (п. 1.7.).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (п. 2.2.1.).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. 2.2.3.).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (п. 2.4.1.).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (п. 4.2.).

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Так, ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону № 2011-XII.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.

У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.

Отже, в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Управлінні державної охорони України з 23 січня 2020 ро по теперішній час, що підтверджується довідкою форми виданої 29 липня 2025 року начальником відділу ОСОБА_2 (а.с. 148).

При цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII та порядку визначеному листом Національного банк України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надавав/надсилав - ТОВ «Мілоан» як первісному кредитору чи його правонаступнику - фактору - ТОВ «Коллект Центр» перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Крім того, надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки він проходить таку військову службу за контрактом), а тому не надають йому пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином колегія суддів апеляційного суду не може визнати обґрунтованим посилання відповідача про те, що оскільки він являється військовослужбовцем то йому не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом в особливий період, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження того, що він у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XI надав товариству відповідні підтверджуючи документи.

Разом з тим, щодо розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача непропорційно великої суми відсотків - 52 800,00 грн порівняно із сумою тіла кредиту - 8000 грн, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що кредитором застосовувалася відсоткова ставка у розмірі 5 % за кожен день користування кредитними коштами. При цьому, умовами договору передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 20,587.00 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12 400,00 грн.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків, з огляду на розмір тіла кредиту (8 000 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд першої інстанції не врахував, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача процентів і встановлення їх в розмірі 8 000 грн, а саме на рівні заборгованості за тілом кредиту.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає заборгованість в розмірі в розмірі 16 000 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 8 000,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

В решті частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення процентів в більшому розмірі необхідно відмовити, як такі що суперечать положенням пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги є обґрунтованими на 25,97%, то на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 629,10 грн.

Разом з тим, оскільки апеляційну скаргу задоволено на 74,03% й апелянт сплатив за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 635 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 690,99 грн (3 635 * 74,03%).

Таким чином різниця в частині стягнення витрат на сплату судового збору становить 2 061,89 грн (2 690,99- 629,10) на користь відповідача - ОСОБА_1 .

Разом із тим відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України - при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки судом першої інстанції постановлено стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати у справі у розмірі 3000 грн, понесені на оплату правничої допомоги, то з урахування ч. 10 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає, що шляхом зарахування зустрічних витрат присудженим судовими рішеннями у вказаній справі з ОСОБА_3 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню 938,11 грн (3000- 2 061,89) понесених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року скасувати в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 52 800,00 грн, в частині визначення загального розміру заборгованості 61 600,00 грн, стягнення судових витрат, та прийняти в цій частині нову постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за процентами за користування кредитом згідно до Договору про споживчий кредит №100054899, укладеного 21 серпня 2021 року у розмірі 8 000 грн. та 938,11 грн понесених судових витрат у справі .

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн., стягнення комісії в розмірі 800 грн, залишити без змін.

В решті частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення суми процентів відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв