Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №359/10431/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Аністратенка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 130, ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 23 серпня 2025 року о 19 годині 40 хвилин у с. Кийлів Бориспільського району Київської області по вул. Рудяківська, буд. 2, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz С 200» д.н.з. НОМЕР_2 , порушив вимоги п.12.1. Правил дорожнього руху, а саме не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого скоїв наїзд на перешкоду - паркан. Під час ДТП, автомобіль і паркан отримали пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, 23 серпня 2025 року о 19 годині 40 хвилин у с. Кийлів Бориспільського району Київської області по вул. Рудяківська, буд. 2, правопорушник ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz С 200» д.н.з. НОМЕР_2 , порушив вимоги п.п.є) п.2.10. Правил дорожнього руху, а саме вживав алкоголь - пиво, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, які необхідно стягнути на користь Держави України, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на користь державного бюджету України

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виключивши позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що станом на дату винесення протоколу про адміністративне правопорушення від 23.08.2025 року ОСОБА_1 , згідно довідки посвідчення № 190171-2025 від 27.08.2025, яка міститься в матеріалах справи не отримував і не мав посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Зазначає, що всі послідуючі дії працівників поліції у випадку не оголошення прав є незаконними, оскільки вони скористались правовою неграмотністю ОСОБА_1 , враховуючи, що на відеозаписі видно, що інспектори після складання протоколів про адміністративне правопорушення від 23.08.2025 року, після написання пояснень, не надали ОСОБА_1 можливості прочитати документи, а надали команду поставити підпис;

Також, ніяких доказів поліцейські не вказали, а скористались правовою неграмотністю ОСОБА_1 який не знав своїх прав, зокрема, що він міг би взагалі відмовитись давати пояснення.

Крім того, працівниками поліції взагалі не надано ніяких доказів, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, оскільки в матеріалах справи відсутні як відеозаписи на яких ОСОБА_1 був би зафіксований за кермом, так і відсутні пояснення свідків, які б вказали яка особа була за кермом автомобіля.

Звертає увагу суду, що позбавлення такого спеціального права, як керування транспортним засобом застосовується лише (виключно) до особи, якій таке право надано, тому до ОСОБА_1 не може бути застосовано позбавлення права на керування оскільки він не є водієм, що підтверджується змістом згідно пункту 28 Пленуму ВС №14 від 23.12.2005.

Таким чином, враховуючи, що розгляд даної справи здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, вважає, що оскільки зібрані в матеріалах справи докази не спростовують пояснень ОСОБА_1 про те, що він не мав посвідчення водія, що його не зупиняли працівники поліції під час керування, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння саме під час керування транспортним засобом, що відповідно свідчить про відсутність в матеріалах справи достатніх, належних та достовірних доказів для доведення його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Аністратенка О.І., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, його відповіді на запитання суду, вивчивши письмові матеріали справи та відеозапис, який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Насамперед, суд з`ясував у захисника питання щодо участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Адвокат Аністратенко О.І. повідомив, що ОСОБА_1 обізнаний про день, час і місце розгляду його апеляційної скарги і не бажає безпосередньо приймати участь в судовому засіданні, довіряючи права захисту адвокату.

Судом апеляційної інстанції вживалися всі можливі заходи, спрямовані на повідомлення потерпілого ОСОБА_2 про дату та час судового засідання, призначеного на 18 травня 2026 року о 15 год. 45 хв. Зокрема, при спробі здійснити виклик на номер телефону, який вказано у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, з`ясувалось, що зазначений не належить ОСОБА_2 . Крім того, на адресу ОСОБА_2 , зазначену в матеріалах справи, судом апеляційної інстанції поштою направлялась судова повістка (а.с. 130, 132), яка була повернена до суду у зв`язку із тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 133). Враховуючи, що судом вчинялись всі можливі заходи для повідомлення потерпілого ОСОБА_2 про дату та час судового засідання, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Щодо можливої участі у судовому засіданні прокурора, то суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, за клопотанням сторони захисту, у разі його задоволення передосліджує вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і відповідно не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення. Захисник Аністратенко О.І. вважав за можливе провести розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні і клопотань про виклик прокурора до судового засідання не заявляв.

Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 134-135).

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у їх вчиненні, а саме в тому, що останній, порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та паркану, а також в порушення вимог п.п. є) п. 2.10 Правил дорожнього руху України, вживав алкоголь після настання дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 834675 від 23.08.2025 року (а. с. 1) та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 834673 від 23.08.2025 року (а. с. 16) підтверджуються також наявними у справі, доказами, а саме:

- розпискою ОСОБА_3 від 23.08.2025, про залишення на зберіганні транспортного засобу (а. с. 3);

- направленням на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2025, у якому останній зазначив, що до лікаря не поїде (а. с. 4);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5555613 від 23.08.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а. с. 7);

- письмовими поясненнями правопорушника ОСОБА_1 від 23.08.2025 (а. с. 8);

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2025 (а. с. 17);

- даними довідки з бази «АРМОР» від 23.08.2025 (ЄО № 27780) (а. с. 18);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 23.08.2025 (а. с. 20);

- довідкою заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Алєксєєва В. від 27.08.2025, згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а. с. 9);

- довідкою заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності ОСОБА_4 від 27.08.2025, про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (а. с. 10);

- відтвореними і дослідженими відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, що містяться на СD носії (а. с. 11).

Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.п. є) п. 2.10 ПДР України.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами ст. 245 КУпАП вказано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУПАП передбачено, що орган (посадова

особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Диспозицією частини четвертої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до п.п. є) п. 2.10 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Відеозапис, наявний в матеріалах справи, відображає обставини вчинених правопорушень, зокрема, відображено приїзд працівників поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди, де у ОСОБА_1 запитали, чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповів «випив пів пляшки пива, коли уже заїхав сюди, був на емоціях». Працівники поліції повідомили, що після ДТП пити не можна. ОСОБА_1 вказує, що приїхав, щоб навчитись їздити на автомобілі. Працівниками поліції неодноразово було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 чітко відповів, що відмовляється, оскільки випив пива і результат буде позитивним. Працівники поліції роз`яснили, що за відмову буде складено протокол, після чого склали матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відеозапис відображає зміст даних, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, який здійснювався при фіксації дій, передбачених ст.ст. 266, 254, 256 КУпАП. Жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписі, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки вказане повністю спростовується відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції, на якому ОСОБА_1 не лише жодним чином не заперечує факт керування, а й сам повідомив працівникам поліції, що приїхав для того, щоб навчитись їздити.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неможливість позбавлення права керування особи, яка не має такого права і не є водієм, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відсутність у особи права керування транспортними засобами на момент вчинення адміністративного правопорушення само по собі не виключає можливості застосування до такої особи адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, прямо передбачених санкцією відповідної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позбавлення права керування як вид адміністративного стягнення, відповідно до правової конструкції санкції частини четвертої статті 130 КУпАП є безальтернативним і в будь якому разі при накладенні стягнення має бути застосований.

Доводи сторони захисту стосовно нероз`яснення працівниками поліції прав ОСОБА_1 мають формальний характер, спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності і не спростовують факт вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Враховуючи вищевикладене, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, які необхідно стягнути на користь Держави України, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 359/10431/25

Апеляційне провадження № 33/824/665/2026

Категорія: ч. 4 ст. 130, ст. 124 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Шевченко О.В.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.