Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №686/33488/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/33488/24

Провадження № 22-ц/820/1145/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника,

представниці ТОВ «Інтерпродсервіс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Колієва С.А. від 20 лютого 2026 року та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до Хмельницької міської ради, вказував, що він є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 повз належну йому будівлю, під дорогою загального користування АДРЕСА_2 у вкрай занедбаному стані знаходиться каналізаційна мережа, яка має всі ознаки безхазяйного майна.

Впродовж 2024 року він звертався до органів місцевої влади з пропозицією обстежити каналізаційну мережу по АДРЕСА_2 з метою прийняття рішення щодо звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно з заявою про взяття її на облік як безхазяйну.

23.07.2024 року на адресу Постійної комісії Хмельницької міської ради з питань роботи житлово-комунального господарства, приватизації та використання майна територіальної громади ним була направлена заява про необхідність вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на каналізаційну мережу з каналізаційними колекторами, яка проходить по АДРЕСА_2 від перетину АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за відповідними координатами.

У відповідь на його звернення листом №01-22-139/1-24 від 03.10.2024 року постійна комісія з питань ЖКГ Хмельницької міської ради повідомила йому що каналізаційні мережі, які є предметом спору, знаходяться у власності ТОВ «Інтерпродсервіс» (код ЄДРПОУ 30145545), не підлягають державній реєстрації в силу норм ч.4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є приналежністю до основної речі, каналізаційно-насосної станції площею 50,3 кв.м, реєстраційний номер у реєстрі прав на нерухоме майно 330081468101 (далі КНС), власником якої є ТОВ «Інтерпродсервіс».

Аналогічну відповідь ним отримано від Департаменту інфраструктури Хмельницької міської ради (лист №Я-5335-24 від 08.10.2024 року).

Проте такі твердження Хмельницької міської ради вважає необґрунтованими та протиправними.

На цей час каналізаційна мережа з каналізаційними колекторами, розташована за адресою АДРЕСА_2 від перетину вулиць Тупікова та Гальчевського (по вулиці Тупікова між точкою у системі координат глобального позиціонування GPS 49.40764497510436, 27.04003070350932 до точки 49.40648124732182, 27.045493573821968 без відстійника-жироуловлювача, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:30:001:0031 до земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:30:001:0007 має всі ознаки безхазяйного майна.

Каналізаційні мережі та водоочисні споруди, відмінні від будівель і обліковуються у Національному Класифікаторі будівель і споруд 018:2023 за кодом 2223 Місцеві каналізаційні трубопроводи (клас включає: - каналізаційні мережі та каналізаційні колектори), тобто є нерухомим майном.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством «Інтерпродсервіс» рахується виключно будівля каналізаційно-насосної станції (КНС) площею 50,3 кв.м, придбана ним за договором купівлі-продажу від 15.02.2002 року. Відомості про спірну каналізаційну мережу у державному реєстрі відсутні.

При цьому у період з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та і законодавчих актів України" №1878-VІ від 11.02.2010 обов`язкова державна реєстрація прав на споруди, в тому числі на каналізаційні мережі, в Україні передбачалася статтями 3, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до внесення змін до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" згідно Закону №834-VІІІ від 26.11.2015, який набрав чинності з 13.12.2015.

З 08 липня 2002 року до 1 січня 2013 року відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін`юсту України від 07 лютого 2002 року №7/5, державна реєстрація прав проводилася реєстраторами БТІ у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

На момент укладення угоди купівлі-продажу КНС від 15.02.2002 року діяла Інструкція «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, згідно пункту 2 інструкції до об`єктів, які підлягають технічній інвентаризації належать «будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо».

Державна реєстрація об`єктів нерухомого майна відбувалася згідно Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Держкомбуду від 09.06.98 N 121, згідно п. 1.9 до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; Належні до вказаних об`єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об`єктів».

Отже, існувала чітка законодавча норма щодо реєстрації інженерних споруд/мереж, і коли об`єкт складний і має допоміжні частини, вони мають бути обов`язково вказані. Каналізаційні мережі з каналізаційними колекторами (споруда) мали бути обліковані та відображені у відповідних державних реєстрах нерухомого майна (на той час БТІ) у разі їх відчуження/набуття як самостійна одиниця (споруда) або облікована складова іншого об`єкта нерухомого майна.

За таких умов сторони договору від 15.02.2002 року не мали на меті разом з КНС передати одна одній спірну каналізаційну мережу, - передавалася виключно будівля КНС з рухомим майном в цій будівлі.

При цьому Хмельницька міська рада та Товариство не вчиняли будь-яких дій, які б свідчили про взаємне визнання факту обтяження земельних ділянок на яких знаходиться спірна мережа. У державному реєстрі нерухомого майна відсутні відомості про належність не тільки спірних мереж з колекторами, але й відсутнє обмеження власників земельних ділянок ПАТ «Холод» (код ЄДРПОУ 01553830) (кадастровий номер ділянки 6810100000:30:001:35); земель Хмельницької міської ради (вулиця Тупікова від перетину з АДРЕСА_3 до початку ділянки ПАТ «Холод») щодо реєстрації обтяження земельних ділянок, яке є обов`язковим у разі розташування на земельній ділянці майна, належного іншим особам. Згідно інформації Державного земельного кадастру за відповідачем та Товариством не зареєстровано обтяження земельних ділянок, на яких ці мережі розташовані.

Хмельницька міська рада формально тлумачить зміст частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо неможливості взагалі взяти на облік будь-які мережі, в тому числі спірні.

Спірне майно має ознаки безхазяйного - майно є нерухомим (НК 018:2023); в свій час введено в експлуатацію, не є об`єктом незавершеного будівництва; відсутні права інших осіб (Товариство - власник виключно будівлі КНС за №33081468101 згідно державних реєстрів, витягів, угоди купівлі-продажу); існувало до 1992 року, тобто, до початку приватизації/роздержавлення майна УРСР, тому власник такого майна невідомий або відсутній.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Хмельницька міська рада не має права заперечувати проти заходів, що призводять до збільшення майна територіальної громади.

За наявності підстав та відповідних повноважень Хмельницька міська рада як суб`єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, зобов`язана здійснити дії щодо оформлення та державної реєстрації права власності на ці каналізаційні споруди.

Тому остаточно позивач просив зобов`язати Хмельницьку міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на каналізаційну мережу з каналізаційними колекторами (код 2223 «Місцеві каналізаційні трубопроводи», Назва класифікаційної одиниці «Каналізаційні мережі та каналізаційні колектори» за Національним класифікатором НК 018:2023), розташовану за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупікова від перетину вул. Тупікова та вул. Я. Гальчевського між точкою у системі координат глобального позиціонування GPS49.40764497510436, 27.04003070350932 до точки49.40648124732182, 27.045493573821968 без відстійника-жироуловлювача, розташованого на земельній ділянці з державним кадастровим номером 6810100000:30:001:0031 до земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:30:001:0007 шляхом звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно з заявою про взяття їх на облік як безхазяйне нерухоме майно.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що суд проігнорував неповне виконання ухвали від 15.04.2025 року про витребування доказів у БТІ м. Хмельницький, внаслідок чого розглянув справу без доказів, допустив порушення норм процесуального права під час оцінки доказів, допитав як свідка особу, яка одночасно є власником, підписантом третьої особи у цій справі, самостійно вийшов за межі умов правочину, чим грубо порушив принципи свободи договору та переходу прав власності. Суд також помилково ототожнив категорію бухгалтерського обліку (перебування майна на балансі) з інститутом речового права, проігнорував імперативні норми законодавства про приватизацію, які діяли у 1990 роках, помилково застосував доктрину головної речі та приналежності до складних інженерних лінійних об`єктів.

Третя особа ТОВ «Інтерпродсервіс» не є власником будівлі КНС площею 50,3 кв.м, а виключно титульним володільцем на підставі нікчемного договору від 15.02.2002 року, оскільки необхідним є встановлення підстави, на якій особа набула таке право, - державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності. Як на час створення підприємства орендарів «Хмельницькриба», так і на час створення ЗАТ «Хмельницькриба» діяв Декрет Кабінету міністрів України №26-92 від 31.12.1992 року, де Додатком 1 заборонялася передача з державної власності чи передача в оренду державного майна. Заборона на роздержавлення каналізаційних мереж і споруд переходила з однієї редакції Постанови КМУ №26-92 до іншої і остаточно була скасована у редакції від 10.09.1999 року. Передача спірної мережі у власність фізичних чи юридичних осіб в будь-якому випадку після 10.09.1999 року від органів місцевої або державної влади потребувала обов`язкового рішення відповідного органу.

Технічна інвентаризація, видача реєстраційного посвідчення, видача права власності відбулися на підставі виключно одностороннього листа ЗАТ «Хмельницькриба» з посиланням на договір від 1993 року, в якому не було згадки про будівлю КНС. Тому особи, за якими було зареєстровано право власності на приміщення КНС площею 50,3 кв.м, були лише його недобросовісними набувачами, які не набули права власності на це майно та не мали право його відчужувати.

Згідно наданих сторонами доказів реконструйована у 1984-1988 р. спірна каналізаційна мережа не перейшла у власність «Хмельницької оптової рибної бази», ні у власність орендного підприємства «Хмельницька оптова рибна база» і, відповідно, до КП «Хмельницькриба» чи ЗАТ «Хмельницькриба».

Тому спірне майно є безхазяйним, незважаючи на те, що протягом всього часу уповноважені від імені відповідача юридичні особи («Хмельницькводоканал») розпоряджалися комунальним майном, вчиняли з ним юридично значимі дії, знаходиться на землях загального користування.

В апеляційній скарзі ТОВ «Інтерпродсервіс» просить скасувати рішення суду в частині стягнення понесених судових витрат і стягнути з позивача усі заявлені витрати на користь ТОВ «Інтерпродсервіс» в сумі 70000 грн. Позивач клопотання про зменшення понесених третьою особою витрат не подавав, не обґрунтував наявність підстав для зменшення витрат, суд з власної ініціативи зменшив понесені витрати стороною. Суд не мав права змінювати розмір гонорару, що визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд зобов`язаний оцінити, чи були такі витрати понесені фактично та чи вони обґрунтовані.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ТОВ «Інтерпродсервіс» залишити без задоволення. Вказує, що він в судовому засіданні в усній формі заявив про завищені витрати на правничу допомогу в розмірі 70000 грн. На підставі усного клопотання позивача суд правомірно застосував частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України, зменшивши очевидно неспівмірні та завищені витрати з 70000 грн. до 10000 грн.

У відзиві ТОВ «Інтепродсервіс» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує, що право власності ТОВ «Інтерпродсервіс» на КНС (каналізаційну насосну станцію) зареєстроване у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 не ставив питання щодо визнання недійсними жодних договорів та/або скасування державної реєстрації, відповідно в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, а реєстрація права власності на об`єкт є чинною. Просить стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційну скаргу ТОВ «Інтерпродсервіс» слід відхилити з таких підстав.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 1029,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №402407618 від 05.11.2024 року власником приміщення коптильно-кулінарного цеху №2 площею 1156,5 кв.м та каналізаційно-насосної станції площею 50,3 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «Інтерпродсервіс». Право власності на вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Інтерпродсервіс» 03.04.2014 року на підставі договору купівлі-продажу б/н від 15.02.2002 року, укладеному між ТОВ «Інетерпродсервіс» і ТОВ «Інтерсоюз-Юг».

Згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року ТОВ «Інтерсоюз-Юг» продало, а ТОВ «Інтерпродсервіс» придбало майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (перелік майна вказано у Додатку №1 до вказаного договору). У додатку №1 до вказаного договору купівлі-продажу під порядковим номером 1 та 2 зазначено наступне майно: коптильний цех №2 загальною площею 1165,5 кв.м; система каналізації та водоочистки з каналізаційно-насосною станцією загальною площею 50,3 кв.м.

15.02.2002 року ТОВ «Інтерсоюз-Юг» та ТОВ «Інтерпродсервіс» склали акт прийому-передачі майна згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року, за яким сторони засвідчили факт приймання-передачі зокрема коптильного цеху №2 та системи каналізації та водоочистки з каналізаційно-насосною станцією.

За результатами розгляду звернень ОСОБА_1 комісією з питань роботи ЖКГ, приватизації та використання майна територіальної громади Хмельницької міської (протокол засідання комісії №69 від 02.10.2024 року) самопливний каналізаційний колектор від вул. Я.Гальчевського (колишня вул. Гайдара) по вул. Тупіковій до каналізаційної насосної станції не є безхазяйним нерухомим майном, знаходиться на балансі ТОВ «Інтерпродсервіс»; каналізаційні мережі перебувають у задовільному стані, в разі їх засмічення ТОВ «Інтерпродсервіс» викликає працівників МКП «Хмельницькводоканал», проводиться промивання мереж та складається акт виконання робіт та здійснюється їх оплата.

Листом Управління комунальної інфраструктури Департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради від 08.10.2024 року №Я-5335-24 ОСОБА_1 повідомлено, що самопливний каналізаційний колектор від вул. Я.Гальчевського по вул. Тупіковій до каналізаційної насосної станції не є безхазяйним майном, оскільки перебуває у власності ТОВ «Інтерпродсервіс».

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року, укладеного з ТОВ «Інтерсоюз-Юг», ТОВ «Інтерпродсервіс» набуло у власність майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі систему каналізації та водоочистки з каналізаційно-насосною станцією загальною площею 50,3 кв.м. Тож це майно (спірна каналізаційна система) не є безхазяйним, міська рада обґрунтовано відмовила у взятті цього майна на облік як безхазяйного.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Так, за змістом ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, що на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно з частиною 2 статті 50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 лютого 2022 року в справі № 200/5013/17, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто, коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17, від 16 вересня 2022 року в справі № 642/2316/20).

Отже, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ, роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд першої інстанції встановив, що згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року ТОВ «Інтерсоюз-Юг» продало, а ТОВ «Інтерпродсервіс» придбало майно, яке розташоване за адресою: м.Хмельницький, вул. Тупікова, 1, в тому числі систему каналізації та водоочистки з каналізаційно-насосною станцією загальною площею 50,3 кв.м.

Відповідно до позиції Хмельницької міської ради, ТОВ «Інтерпродсервіс» власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, спірної каналізаційної мережі, є ТОВ «Інтерпродсервіс».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , діючи від імені ТОВ «Дари моря» як керівник та власник товариства, в серпні 2023 року звертався в Господарський суд Хмельницької області (справа №924/846/23) з позовом до ТОВ «Інтерпродсервіс» з позовом зобов`язати ТОВ «Інтерпродсервіс» усунути перешкоди у користуванні спірною каналізаційною мережею за адресою АДРЕСА_4 шляхом вилучення заглушки із каналізаційної труби.

З врахуванням наведеного Товариство «Інтерпродсервіс» мало б відповідати за заявленими позовними вимогами і виступати співвідповідачем у цій справі, проте ТОВ «Інтерпродсервіс» у цій справі має статус третьої особи та не було залучене співвідповідачем.

Тож саме з цих підстав (незалучення належного відповідача) слід відмовити у позові, тому оскаржуване рішення слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги про неправильність розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

За ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правову допомогу ТОВ «Інтерпродсервіс» у даній справі здійснювало АО «Юрколегія», адвокат Чулкова Н.К. на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги №10/02 від 10.02.2025 року. Згідно умов вказаного договору та додаткової угоди до нього від 10.04.2025 року вартість правничої допомоги, яка пов`язана із представництвом ТОВ «Інтерпродсервіс» у цивільній справі №686/33488/24 є фіксованою та становить 70 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не заявляв клопотання про неспівмірність понесених витрат на правову допомогу є безпідставними - в судовому засіданні ОСОБА_1 вказував, що заявлені ТОВ «Інтерпродсервіс» витрати на правничу допомогу в цій справі 70000 грн. є завищеними, не відповідають обсягу фактично наданих послуг.

Суд першої інстанції виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, правильно констатував, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 70000 грн. є неспівмірними складності справи та обсягу виконаної представником роботи і зменшив витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу до 10000 грн., стягнувши їх з позивача на користь третьої особи.

Обговорюючи заяву ТОВ «Інтерпродсервіс» про стягнення 30000 грн. витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд враховує таке.

Правнича допомога третій особі у справі надавалася адвокатом адвокатського об`єднання «Юрколегія» згідно з договором про надання правової допомоги №06/04/2026 від 06.04.2026 року.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору клієнт зобов`язується сплатити вартість послуг адвоката по справі (гонорар) в сумі та порядку, передбаченому додатком. Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №06/04/2026 від 06.04.2026 року клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському об`єднанню кошти (гонорар/винагороду) в сумі 30000 грн. в строк до 01.05.2026 року.

За платіжною інструкцією №4755 від 16.04.2026 року ТОВ «Інтерпродсервіс» сплачено на користь АО «Юрколегія» 30000 грн. за правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги №06/04/2026 від 06.04.2026 року

З врахуванням заяви іншої сторони про зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу як неспівмірних апеляційний суд констатує, що заявлені витрати апелянта є завищеними та не відповідають витраченому адвокатом часу та обсягу наданих послуг, що полягали у складанні відзиву, що є аналогічним змісту відзиву на позов, а також представництву третьої особи в суді. Тож наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 10000 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 (зміною мотивів відмови у позові) відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з позивача на користь третьої особи частину вказаних витрат в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродсервіс» (місцезнаходження: вул. Тупікова, 1, м. Хмельницький, ЄДРПОУ 30145545) 5000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.06.2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк