Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №521/3000/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/984/26

Номер справи місцевого суду: 521/3000/26

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення; притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595763 від 19.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 19 лютого 2026 року о 11 годині 30 хвилин, у м. Одесі по вул. Тираспольське шосе, буд. 22/8, керував автомобілем «Mercedes-Benz» д.н. НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим в праві керування таким транспортним засобом на підставі постанови від 08.08.2025 р. Біляївського ВДВС по виконавчому провадженню № 66632720 строком до погашення заборгованості зі сплати аліментів, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності нього за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що про винесення постанови виконавця Нечипоренку П.В. відомо не було, а тому відсутні докази щодо обізнаності правопорушника щодо наявності даної постанови та відповідно встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами на час скоєння правопорушення матеріали справи не містять.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року, мотивуючи тим, що він дійсно був присутній у судовому засіданні 31 березня 2026 року, однак з мотивами оскаржуваного судового рішення отримав змогу ознайомитися лише 06 квітня 2026 року, після того як судове рішення було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому він пропустив строк на апеляційне оскарження даної постанови з поважних причин.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні у суді першої інстанції, яке відбулось 31 березня 2026 року, однак відомостей про вручення копії судового рішення у день його проголошення матеріали справи не містять.

В свою чергу в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення, з якого вбачається, що копія оскаржуваної постанови вручена ОСОБА_1 18 квітня 2026 року (а.с.14).

Крім того з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року опублікована до загального доступу 06 квітня 2026 року, апеляційна скарга подана 16 квітня 2026 року засобами поштового зв`зяку, тобто в межах десятиденного строку з моменту опублікування вказаного рішення.

Тобто скаржником з моменту ознайомлення з мотивами ухвалення оскаржуваного судового рішення у найкоротший термін вжито заходів щодо оскарження такого рішення.

Враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року.

Про судове засідання, призначене на 01 червня 2026 року, ОСОБА_1 був належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber», однак у судове засідання не з`явилися.

Разом з апеляційної скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати та постановити нову, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати належними, допустимими та такими, що доводять вину ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Із вище викладеного вбачається, що суд, перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов`язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.

При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд погоджується із вищезазначеними доводами ОСОБА_1 , що він не був повідомлений про встановлення йому обмеження у праві керування транспортним засобом і вперше дізнався про це під час зупинки поліцейськими та складанням відповідного протоколу притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.126 КУпАП.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням, до яких належить і повідомлення про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Дійсно в матеріалах справи наявна постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування від 08.08.2025 року, проте відсутні відомості про надіслання копії цієї постанови ОСОБА_1 .

В ході апеляційного розгляду, судом витребувано з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені матеріали виконавчого провадження, на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обмежено у праві керування транспортними засобами та докази належного повідомлення ОСОБА_1 про встановлення такого обмеження, а також докази отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення обмеження від 08 серпня 2025 року ВП №66632720.

18 та 26 травня 2026 року на адресу Одеського апеляційного суду з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь щодо попереднього запиту.

З відповіді вбачається, що докази належного повідомлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, а також докази отримання боржником постанови про встановлення обмеження від 08 серпня 2025 року ВП66632720 відсутні.

Тобто, Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всупереч вимог ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» не надіслано постанову боржнику.

Таким чином, сукупність вищевказаний доказів дають можливість дійти висновку про відсутність факту обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами на момент вчинення адміністративного правопорушення, що виключає наявність прямого умислу, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Більше того, після того, як ОСОБА_1 дізнався про існування вказаного обмеженням, він погасив всю наявну заборгованість і 30 березня 2026 року постановою державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказані обмеження скасовані.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік