Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №491/676/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2477/26

Справа № 491/676/24

Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на заочне рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Надєр Л.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

15.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальніст «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 24.06.2019 року між ПАТ «Ідеа Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z62.00302.005405479, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в розмірі 49 825,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж.

19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшли права вимоги, у тому числі, за вищевказаним кредитним договором.

В подальшому, 22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги відповідно до реєстру боржників, в тому числі за кредитним договором №Z62.00302.005405479 від 24.06.2019 року, укладеним між відповідачем та ПАТ «Ідея Банк».

Посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору у відповідача станом на 19.12.2023 року виникла заборгованість у розмірі 111 892,27 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 43 712,83 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 23 065,26 грн., заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 45 114,18 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Заочним рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 20.10.2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було відмовлено (а.с.80-84).

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.89-93).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.116-117, 120).

Колегією суддів було також враховано, що в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» також просить розглянути справу за відсутності апелянта та його представника (а.с.93).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором на підставі кредитного договору № 262.00302.005405479 від 24.06.2019 року та розмір заборгованості. Крім того, суд першої інстанції у рішенні зазначив, що на підтвердження факту надання відповідачу зазначеного кредиту до позовної заяви додано виписку по рахунку за період з 24.06.2019 року по 19.12.2023 року, згідно кредитного договору №262.00302.005405479 від 24 червня 2019 року, сформовану первісним кредитором, однак вказана виписка містить відомості щодо дебету та кредиту та розміри сум грошових коштів в вказаних колонках мають однакове значення розміру грошових коштів - 71495,72 грн., вказана сума не відповідає зазначеній позивачем у позовній заяві загальній сумі заборгованості по вище вказаному кредитному договору. Крім того, згідно довідки-розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором станом на 19.12.2023 року, сформованої первісним кредитором, відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 111 892,27 грн., однак суд критично ставиться до вказаної довідки-розрахунку, оскільки вона не містить відомостей про виникнення та структуру заборгованості, ключові відомості про її формування.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було надано наступні докази:

- договір кредиту та страхування від 24.06.2019 року, укладений між ПАТ «Ідеа Банк» та ОСОБА_1 №Z62.00302.005405479, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в розмірі 49 825,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж. Крім того, позичальником було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.6). Згідно п. 4 кредитного договору, сторони дійшли, що Додаток № 1 до договору (паспорт споживчого кредиту) є невід`ємною частиною договору та містить усі умови кредитування (а.с.5);

- довідку - розрахунок заборгованості за кредитом (а.с.11);

- договір факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг», відповідно до якого від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшли права вимоги, у тому числі, за вищевказаним кредитним договором (а.с.13-19).

- договір факторингу 22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги відповідно до реєстру боржників, в тому числі за кредитним договором №Z62.00302.005405479 від 24.06.2019 року, укладеним між відповідачем та ПАТ «Ідея Банк» (а.с.25-29);

- банківську виписку по рахунку відповідача (а.с.8-10).

Банківська виписка має статус первинного документу, що вбачається з Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.12 р. № 578/5, відповідно до якого, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Дана банківська виписка містить інформацію щодо внесення відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості, де в графі «призначення» зазначено призначення кожного платежу.

Крім того, як зазначено вище, позивачем було також надано довідку-розрахунок, яка була сформована первісним кредитором АТ «Ідея банк» на дату відступлення права вимоги за кредитом. Дана довідка-розрахунок відображає інформацію щодо заборгованості по тілу кредиту, нарахованими відсотками та комісією.

Проте, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що дана довідка-розрахунок за кредитом не містить відомостей про виникнення та структуру заборгованості, ключові відомості про її формування.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди із наданим позивачем розрахунком заборгованості, суд першої інстанції в межах наданих йому процесуальним законом повноважень був не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмову у позові.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у постанові від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача заборгованості за кредитом.

Виписка по рахунку складена АТ «Ідея Банк» - первісним кредитором, сформована та підписана згідно до вимог чинного законодавства, як первинний бухгалтерський документ посвідчує наявність заборгованості, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ.

Згідно даної Виписки у графі «Кредит» вбачається, що кошти, які надійшли, шляхом поповнення картки, а в графі «Дебет» відображаються кошти, які використовував відповідач на свої споживчі цілі. У графі «Призначення» відображені усі поповнення та витрати боржника із зазначенням конкретних місць здійснення і характер використання коштів.

Кредитова колонка відображає внесення коштів позичальником на погашення заборгованості, а дебетова колонка вказує як само було розподілено внесення позичальником суми.

Отже, графа «Кредит» відображає суму внесених коштів позичальником (з урахуванням графи «Призначення»), а графа «Дебет» містить інформацію щодо сум, які були розподілені банком відповідно до графіку щомісячних платежів.

З виписки по рахунку позичальника вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, використовувала їх на власні потреби, частково погашала заборгованість за кредитом, проте у повному обсязі не виконала умови договору.

Проте, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані позивачем докази та прийшов до помилкового висновку про відсутність заборгованості за кредитним договором у відповідача.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 20.10.2025 року – скасуванню, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 68 179,44 грн., з яких: 43 712,83 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23 065,26 грн. – заборгованість за відсотками.

Крім того, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у позові ставило питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат позивачем було надано до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28.09.2021 року, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог». Згідно додаткової угоди № 11 від 23.05.2024 року до договору про надання правничої допомоги, вартість послуг адвоката склала 7 000,00 грн. (а.с.34-38).

Крім того, відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 59,68%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 807, 11 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 710,66 грн., а всього - 4 517,77 грн., а також слід стягнути на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 4 177,60 грн., як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» задовольнити частково.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082, заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 179,44 (шістдесят вісім тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 44 копійки), з яких: 43 712,83 (сорок три тисячі сімсот дванадцять гривень 83 копійки) – заборгованість за тілом кредиту, 23 065,26 (двадцять три тисячі шістдесят п`ять гривень 26 копійок) – заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082, судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 4 517,77 (чотири тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 77 копійок), а витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 4 177,60 (чотири тисячі сто сімдесят сім гривень 60 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева