Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №522/21370/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5150/26

Справа № 522/21370/25-Е

Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Обертович Дмитро Миколайович на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27 січня 2026 року про відмову у поновлені строку та залишення заяви без розгляду, постановлену під головуванням судді Шевчук Н.О., повний текст ухвали складений 27 січня 2026 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року позовна заява ТОВ «Українські фінансові операції» задоволена. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4245591 від 25.12.2023 року у загальному розмірі 61425 грн. та судові витрати.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування заочного рішення, в якій просила: визначити поважними причини пропуску процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду; скасувати заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.12.2025 року та призначити справу до розгляду.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, про те, що вона дізналася про наявність даної справи лише 09 січня 2026 року після безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи у Хаджибейському районному суді м. Одеси, що підтверджується відповідною відміткою в матеріалах справи. До цього моменту відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не мала об`єктивної можливості реалізувати своє право на захист. Після отримання інформації про існування справи відповідачка вживала заходів для отримання професійної правової допомоги, однак з огляду на її скрутне матеріальне становище, відсутність постійних доходів та утримання двох малолітніх дітей, пошук адвоката потребував значного часу.

Лише 22 січня 2026 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Обертовичем Д.М., після чого заява про перегляд заочного рішення була підготовлена та подана до суду у максимально стислі строки, що свідчить про добросовісність відповідачки та поважність причин пропуску відповідного процесуального строку.

Враховуючи наведені заявницею обставини, ОСОБА_1 вважає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення був пропущений нею з поважних причин, які не залежали від її волі.

УхвалоюХаджибейського районного суду м. Одеси від 27 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду відмовлено.

Заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишена без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Обертович Д.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував обставини, які зумовили пропуск відповідачем строку на оскарження заочного рішення, що призвело до прийняття помилкової ухвали.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що з моменту повного та фактичного ознайомлення відповідачки з матеріалами справи процесуальний строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення пропущено не було, у зв`язку з чим вважає, що строк для подання такої заяви, обчислюваний з дня отримання копії судового рішення, був пропущений з поважних причин.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

До суду від адвоката Обертовича Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 187-188).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Гідулян Ю.В., Лисенка Д.В., який представляє інтереси ТОВ «Українські фінансові операції», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою, а також не вказала обґрунтованих та непереборних причин пропуску такого строку.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Тобто, враховуючи вимоги ст. 284 ЦПК України, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 126 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу Закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається «ex officio».

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що зміст ст. 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у ст. 126, 127 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог ст. 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому, правила ч. 3 ст. 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч. 2 ст. 26 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст. 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч. 2 ст. 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Судом встановлено та з матеріалів справи №522/21370/25-Е вбачається, що заочним рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.12.2025 року позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4245591 від 25.12.2023 року у загальному розмірі 61425 грн., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду заявниця посилалася на те, що вона дізналася про наявність даної справи лише 09.01.2026 року після безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи у Хаджибейському районному суді м. Одеси, та, в подальшому, через деякий час у зв`язку із об`єктивними для неї обставинами, уклала договір на надання правничої допомоги з адвокатом, а тому, вважала, що нею пропущено процесуальний строк для звернення до суду із відповідною заявою за непереборних обставин, що слугує підставою для поновлення такого строку.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги вказані посилання заявниці, оскільки 11.12.2025 року відповідачка ОСОБА_1 особисто отримала копію заочного рішення суду від 04.12.2025 року, що підтверджується розпискою, яка підписана особисто ОСОБА_1 (а.с. 142).

Таким чином, зважаючи на те, що заявниця отримала оскаржуване рішення суду 11.12.2025 року, визначений ст. 284 ЦПК України двадцятиденний строк для звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення почав свій відлік 12.12.2025 року та закінчився 31.12.2025 року.

Однак, з заявою про перегляд заочного рішення у даній справі представник заявниці звернувся лише 26.01.2026 року, не надавши доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою, а також не зазначивши обґрунтованих та непереборних причин пропуску такого строку з поважних причин.

Поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

При вирішенні питання про поновлення строків, суд враховує процесуальну поведінку особи, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку, та їх доведеність, тривалість пропущеного строку, сутність доводів та інші обставини, які мають істотне значення.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що в матеріалах справи містяться достовірні докази особистого отримання відповідачкою заочного рішення саме 11.12.2025 року, тому посилання відповідачки, як підставу поновлення строку, на те, що перебіг строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення розпочався 09.01.2026 року, після безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи в суді, не може розцінюватись судом як достовірний факт та слугувати підставою для поновлення процесуального строку для подання цієї заяви до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив відсутність обставин, які б об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у передбачений процесуальним законом строк. Інших поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не зазначала та доводів, які б підтверджували наявність таких причин, суду не надала.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання заявника про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та, відповідно, залишив вказану заяву без розгляду.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Обертович Д.М. про те, що суд першої інстанції проігнорував обставини, які зумовили пропуск відповідачем строку на оскарження заочного рішення, що призвело до прийняття помилкової ухвали, а також, а також, що суд не взяв до уваги, що з моменту повного та фактичного ознайомлення відповідачки з матеріалами справи процесуальний строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення пропущено не було, так як строк для подання такої заяви, обчислюваний з дня отримання копії судового рішення, був пропущений з поважних причин, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Проте, ОСОБА_1 не надала до суду доказів пропуску строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду з поважних причин, також такі докази відсутні в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Обертович Дмитро Миколайович – залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27 січня 2026 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 04 червня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда