Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №485/1190/25 — Миколаївський апеляційний суд

03.06.26

22-ц/812/1099/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Миколаїв

справа №485/1190/25

провадження №22-ц/812/1099/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Шурмою Є. М.,

за участі:

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Соловйова О. В., присяжних Стахнюк Л. Л., Логвінової О. М. у приміщенні суду у м. Снігурівка Миколаївської області, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Снігурівська міська рада Миколаївської області, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною вище заявою, яку обґрунтовував наступним.

Заявник зазначав, що його племінниця ОСОБА_3 з дитинства перебуває на Д-обліку у лікаря-психіатра з діагнозом розумова відсталість у зв`язку з відставанням у розвитку, відсутністю фразової мови, роздратованістю, емоційною незрілістю. Їй призначено державну соціальну допомогу на дитину-інваліда до 18 років.

ОСОБА_3 ходила до 1-го класу, але практично не навчалася, не розуміла чого від неї вимагають, не могла всидіти на уроках, вела себе агресивно, могла кричати, падати на підлогу, кусатися. Ні писати, ні читати, ні рахувати так і не навчилася. Себе обслуговує недостатньо, сама нікуди не ходить, емоційно не стійка, родичів не знає.

Її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Племінниця на теперішній час проживає з заявником.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 внаслідок хвороби не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує опіки, заявник просив суд визнати ОСОБА_3 недієздатною та призначити його її опікуном на два роки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської області, недієздатною.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено.

До встановлення опіки та призначення опікуна недієздатній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснення опіки покладено на виконавчий комітет Снігурівської міської ради, як орган опіки та піклування.

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною встановлено у 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду мотивовано тим, що досліджені докази свідчать про внутрішній, психічний стан особи, і в сукупності підтверджують, що ОСОБА_3 страждає психічним розладом, внаслідок чого у неї виявляється абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому наявні підстави для визнання її недієздатною. Разом із цим, суд вказав, що орган опіки та піклування визнав недоцільне призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 у разі визнання її недієздатною, а тому, оскільки такий висновок є обов`язковим у цій категорії справи, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду в частині відмовлених вимог, просив рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення його заяви.

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 при подачі заяви не шукав особистої вигоди, а діяв з метою найкращих інтересів своєї родички ОСОБА_3 .

Судом та органом опіки не враховано, що він є рідним дядьком ОСОБА_3 , фактично проживає з нею та здійснює за нею постійний щоденний догляд. ОСОБА_3 живе завдяки йому у повноцінній сім`ї, має усі умови для лікування, реабілітації, харчування, особистої гігієни, тощо. ОСОБА_3 має стійку прив`язаність до нього, важко переносить його тривалу відсутність, починає вступати у конфлікти з іншими особами. Апелянт вказував, що жоден орган влади взагалі не проявляв будь-який інтерес до його підопічної (чим живе, хто забезпечує), самі до суду за її захистом не звертались, до моменту поки він не проявив ініціативу та звернувся із заявою до суду.

На думку заявника, рішення суду суперечить суті інституту опіки та інтересам ОСОБА_3 , оскільки він фактично здійснює щоденний догляд за підопічною та позбавлений правового статусу опікуна, а виконавчий комітет реально не надає такого догляду, але набуває цей статус формально. Посилання суду на оскарження подання органу опіки вважає недоцільним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської області, мала статус дитини з інвалідністю, з 2012 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра. З 26 жовтня 2012 року її зареєстрованим місцем проживання є будинок АДРЕСА_1 .

Мати ОСОБА_3 – ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Польщі.

За інформацією з повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00053464454, сформованого 06 вересня 2025 року, відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України, за вказівкою матері.

Заявник є рідним дядьком ОСОБА_3 , що підтверджується записами у свідоцтві про народження заявника та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження сестри заявника ОСОБА_4 .

Крім заявника родичами ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , 2008 р.н. (сестра), ОСОБА_6 , 1984 р.н. (тітка), ОСОБА_7 , 1990 р.н. (дядько), ОСОБА_8 , 1992 р.н. (дядько).

ОСОБА_1 за даними його паспорту громадянина України значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , є батьком трьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до довідки старости Кобзарцівського старостинського округу Снігурівської міської ради Миколаївської області від 16 червня 2025 року №163, ОСОБА_1 разом з племінницею ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з ними за вказаною адресою проживають: дружина заявника ОСОБА_12 та неповнолітні діти дружини заявника – ОСОБА_13 , 2015 р.н., ОСОБА_14 , 2017 р.н., ОСОБА_15 , 2020 р.н.

Згідно з поясненнями заявника у суді апеляційної інстанції наразі місцем проживання його сім`ї є двокімнатна квартира АДРЕСА_4 . Він не працює, для проходження військової служби у військову частину не повертався.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.01.2018 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

За даними епікризу із історії хвороби №2037, виданого відділом спеціалізованої психічної допомоги КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 12 грудня 2024 року №643, ОСОБА_3 діагностовано основний діагноз тяжка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №20 від 17 лютого 2026 року Миколаївської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_3 страждає хронічним стійким психічним розладом – важкою розумовою відсталістю з поведінковими порушеннями. Психічний розлад ОСОБА_3 є хронічним і стійким. Внаслідок наявного психічного розладу ОСОБА_3 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З подання органу опіки та піклування Снігурівської міської ради від 21 липня 2025 року вбачається, що ним визнано не доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 у разі визнання її недієздатною, бо він постійного місця роботи немає, мобілізований до лав Збройних Сил України з 31.05.2022, має борг зі сплати аліментів.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 39, статей 40, 41 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №736/1508/17, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21, від 24 липня 2024 року в справі №727/597/24.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що орган опіки та піклування визнав недоцільним призначення його її опікуном, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що заявник постійного місця роботи та проживання немає, з 31.05.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України, має борг зі сплати аліментів.

За такого не можна стверджувати, що він має можливість виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_3 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року.