Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №127/14183/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14183/26

Провадження № 33/801/579/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Макаренка О.О.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647668 від 23 квітня 2026 року, 22 квітня 2025 року о 23:41 год в м. Вінниці по вул. Пирогова, буд. 194А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом BOLT (без номерний), в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу алкотест Драгер 0031, результат огляду позитивний 0,51 проміле. Дана подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 470728, 468815, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн на користь держави.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі дотримано вимоги ст. 280 КУпАП, щодо обставин, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме не з`ясовано обставини вчинення правопорушення, що потягло призначення покарання особі, яка не вчиняла адміністративного правопорушення. Просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2026 року, а провадження у справі закрити.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували факт керування самокатом. Вважає наявний в матеріалах справи відеозапис недопустимим доказом та таким, що не може братись до уваги судом так як він не містить факту фіксації керування транспортним засобом. Також наголошує на тому, що у зв`язку з відсутністю доведеного факту керування самокатом, він взагалі не підлягав проходженню огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, яка керує транспортним засобом.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з наявними та дослідженими судом доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647668, згідно з якого 22 квітня 2025 року о 23:41 год в м. Вінниці по вул. Пирогова, буд. 194А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом BOLT, без номерний, в стані алкогольного сп`яніння;

- результат тесту №3749 – 0,51 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що з результатом огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 згоден;

Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація з якого велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.

Так з дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 про проїзд ним на заборонений червоний сигнал світлофора, чого він не заперечував.

В подальшому вказав, що спішить додому щоб не порушувати комендантську годину, оскільки їде від брата, якого відвідував. Також зазначив про завершення поїздки щоб не рахувалось.

На запитання працівника поліції, чи вживав алкогольні напої, ОСОБА_1 відповів ствердно, вказавши, що чуть випив вина.

Після роз`яснення ОСОБА_1 про заборону керувати самокатом після вживання алкогольних напоїв, на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки він погодився. В результаті проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння – 0,51 проміле, в зв`язку з чим працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

З відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 від початку його зупинки та до моменту складення адміністративних матеріалів заперечував факт керування електросамокатом.

Співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення.

Отже, наявні відеоматеріали дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647668 від 23 квітня 2026 року в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення, ОСОБА_1 виклав свої пояснення наступного змісту: «Пояснення надам суду тому, що я не вважаю, що електросамокат відноситься до ТЗ, по якій звинувачують мене за статтею 130 частини 1».

Таким чином з наданих на місці зупинки письмових пояснень, які засвідченні підписом ОСОБА_1 , останній також не заперечував факт керування транспортним засобом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та апеляційний суд розцінює їх, як намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Також матеріали справи не містять підтверджень того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Жодних доказів, які б свідчили про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.

Отже вищезазначені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Отже апеляційний суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції в повному обсязі дослідив всі наявні докази з дотриманням усіх вимог процесуального та матеріального права, вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхиленняапеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2026 року притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий