Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №674/2062/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2062/25

Провадження № 2/674/170/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 червня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

20 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що відповідно до умов кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року позивач ТОВ "Споживчий центр" надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 10000,00 грн., строком на 217 днів - до 19 вересня 2025 року, з сплатою процентів за користування кредитом: за процентною ставкою "Стандарт" - в розмірі 1 % за один день користування кредитом, за процентною ставкою "Економ" - в розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, а також з сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 900,00 грн., та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900,00 грн. у кожному з двох чергових періодів. Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 23850,00 грн., в тому числі: кредит - 10000,00 грн., проценти за користування кредитом - 9300,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн., неустойка - 3650,00 грн. На підставі викладеного позивач ТОВ "Споживчий центр" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 23850,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

24 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

24 листопада 2025 року задоволено клопотання позивача ТОВ "Споживчий центр" про витребування доказів та зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" надати суду наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 хх-хххх-2266 на ім`я відповідача ОСОБА_1 ; 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 хх-хххх-2266 за 15 лютого 2025 року.

10 лютого 2026 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли до суду витребувані докази. Докази приєднано до матеріалів цивільної справи.

24 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, якими відповідач визнала позов частково.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що з 04 листопада 2017 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який з 21 січня 2025 року проходить військову службу під час проведення загальної мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином на неї, як дружину військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, визначені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Отже, їй не повинні нараховуватись штрафні санкції та проценти за користування кредитом на весь час призову її чоловіка.

Щодо стягнення комісії. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Отже, виходячи з принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком. Оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому положення договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до приписів ч.1, ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

На підставі викладеного відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Споживчий центр" про стягнення заборгованості: проценти за користування кредитом - 9300,00 грн., додаткова комісія - 900,00 грн., неустойка - 3650,00 грн.

24 лютого 2026 року суд запропонував позивачу ТОВ "Споживчий центр" надати суду додаткові пояснення щодо застосування/незастосування відносно відповідача ОСОБА_1 пільг, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

27 лютого 2026 року від позивача ТОВ "Споживчий центр" надійшли додаткові пояснення, якими позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Додатково позивач зазначив, що комісія, пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу-інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ "Споживчий центр" надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ "Споживчий центр" (ТМ "ШвидкоГроші"), уникнувши додаткових витрат.

Відповідно до заявки кредитного договору зазначено: "Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит".

Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами (в тому числі: з порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів), розуміє та зобов`язується їх виконувати.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

На підставі викладеного просить суд задовольнити позов.

В судове засідання представник позивача ТОВ "Споживчий центр" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов визнала частково, посилаючи на доводи, викладені в її письмових поясненнях.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту та не заперечує проти задоволення позову в цій частині.

Решту позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії та неустойки відповідач не визнає та заперечу проти задоволення позову в цій частині.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Укладення кредитного договору.

15 лютого 2025 року кредитодавець (позивач) ТОВ "Споживчий центр" звернувся до позичальника (відповідача) ОСОБА_1 з Пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (офертою), якою запропонував позичальнику укласти електронний кредитний договір в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до пункту 3.1 Пропозиції: за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія(її) встановлена(і) договором).

Відповідно до пункту 3.2 Пропозиції: кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунок організаторів азартних ігор.

Відповідно до пункту 3.3.1 Пропозиції: дата надання/видачі кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 3.3.2 Пропозиції: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 3.3.3 Пропозиції: тип кредиту - кредитна лінія.

Відповідно до пункту 3.3.4 Пропозиції: вид фінансової послуги - надання коштів та банківських металів у кредит.

Відповідно до пункту 3.3.5 Пропозиції: строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 3.3.6 Пропозиції: дата повернення (виплати) кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 3.3.7 Пропозиції: проценти за користування кредитом встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 3.3.8 Пропозиції: графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до пункту 4.1 Пропозиції: кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-2266.

15 лютого 2025 року кредитодавець (позивач) ТОВ "Споживчий центр" звернувся до позичальника (відповідача) ОСОБА_1 з Заявкою кредитного договору № 15.02.2025-100000289, якою запропонував позичальнику конкретні умови надання кредиту. Заявка є невід`ємною частиною Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та електронного кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 Заявки: дата надання/видачі кредиту - 15 лютого 2025 року.

Відповідно до пункту 2 Заявки: сума кредиту - 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 Заявки: строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання.

Відповідно до пункту 4 Заявки: дата повернення (виплати) кредиту - 19 вересня 2025 року.

Відповідно до пункту 6 Заявки: процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - "чергові періоди"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 7 Заявки: процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 8 Заявки: комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 9 % від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, оплачується згідно Графіку платежів.

Відповідно до пункту 9 Заявки: комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 16 Заявки: орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2526,92 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 28200,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом - 18200,00 грн.

Відповідно до пункту 17 Заявки: неустойка - 150,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

В Заявці зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74хх-хххх-2266.

15 лютого 2025 року позичальник (відповідач) ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця (позивача) ТОВ "Споживчий центр", що підтверджується Відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.02.2025-100000289. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) є частиною електронного кредитного договору.

У Відповіді позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, з якою вона попередньо уважно ознайомилась.

Відповідно до пункту 1 Відповіді: дата надання/видачі кредиту - 15 лютого 2025 року.

Відповідно до пункту 2 Відповіді: сума кредиту - 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 Відповіді: строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання.

Відповідно до пункту 4 Відповіді: дата повернення (виплати) кредиту - 19 вересня 2025 року.

Відповідно до пункту 6 Відповіді: процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - "чергові періоди"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 7 Відповіді: процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 8 Відповіді: комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 9 % від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, оплачується згідно Графіку платежів.

Відповідно до пункту 9 Відповіді: комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 16 Відповіді: орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2526,92 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 28200,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом - 18200,00 грн.

Відповідно до пункту 17 Відповіді: неустойка - 150,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У Відповіді зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74хх-хххх-2266.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 - ч.6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" в ідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" е лектронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" я кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Е222, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, повністю погодилась з всіма його умовами.

Суд звертає увагу, що на підставі положень, визначених ст.1051 ЦК України, в установленому законом порядку відповідач ОСОБА_1 не оспорювала кредитний договір № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку між кредитодавцем (позивачем) ТОВ "Споживчий центр" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема: розмір кредиту, строк кредиту, розмір процентів та комісій, які позичальник зобов`язана сплатити за користування кредитом, тощо. Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 погодилась на укладення кредитного договору на умовах, запропонованих кредитодавцем (позивачем) ТОВ "Споживчий центр", що підтверджено електронним підписом позичальника.

Виконання кредитодавцем (позивачем) своїх зобов`язань

за кредитним договором.

15 лютого 2025 року на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 рокукредитодавець (позивач) ТОВ "Споживчий центр" надав позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 кредит в сумі 10000,00 грн. шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 .

З листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 14 листопада 2025 року № 1-1411 вбачається, що ТОВ "Універсальні платіжні рішення" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство віднесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серії ФК № 342 від 02 жовтня 2012 року) та отримало ліцензію Національного банку України від 11 листопада 2013 року № 3. Між ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та ТОВ "споживчий центр" укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15 лютого 2025 року о 07:17:26 годин на суму 10000,00 грн., номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 653809044, призначення платежу - видача за договором кредиту № 15.02.2025-100000289.

З листа АТ КБ "ПриватБанк" від 29 січня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260123/64710-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN - НОМЕР_4 ).

З виписки АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що 15 лютого 2025 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , зараховано грошові кошті в сумі 10000,00 грн., деталі операції - IPAY_CREDIT_MC1 SPOZHI, Banderu 9.

За таких обставин суд приходить до висновку, що кредитодавець (позивач) ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, перерахувавши 15 лютого 2025 року грошові кошти кредиту в сумі 10000,00 грн. на картковий рахунок позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 , який вона особисто вказала в кредитному договорі.

Заборгованість позичальника (відповідача)

за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивач ТОВ "Споживчий центр", як кредитодавець, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, яка прострочила виконання зобов`язань, повернення суми заборгованості за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року.

З розрахунку ТОВ "Споживчий центр" вбачається, що заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року становить 23850,00 грн., в тому числі: кредит - 10000,00 грн., проценти за користування кредитом - 9300,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн., неустойка - 3650,00 грн.

Заборгованість позичальника (відповідача) по кредиту.

Заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 по кредиту в сумі 10000,00 грн. відповідає розміру виданого кредиту.

Між сторонами немає спору щодо розміру заборгованості по кредиту (тілу кредиту).

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача ТОВ "Споживчий центр" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по кредиту (тілу кредиту) в сумі 10000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заборгованості позичальника (відповідача)

по процентам за користування кредитом та неустойці.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Разом з тим, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно п.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" д ія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.8 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався та діє до цього часу.

Отже, особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч.6 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

В постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 зазначено: Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 426/4264/19 зазначено: у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно ч.1 ст.3 СК України сім 'я є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно ч.2 ст.3 СК України с ім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

З 04 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Шлюб зареєстровано Старокостянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про що складено відповідний актовий запис про шлюб за № 231 від 04 листопада 2017 року.

З довідок військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 18 листопада 2025 року № 1527, від 10 березня 2026 року № 1044 та від 07 квітня 2026 року № 1526 вбачається, що з 21 січня 2025 по цей час молодший сержант ОСОБА_2 проходить військову службу під час проведення загальної мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошеної Указом Президента України "Про проведення мобілізації" від 24 лютого 2022 року № 69/2022.

З довідки військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 10 березня 2026 року № 1048 вбачається, що в періоди часу з 05 січня по 31 січня 2025 року, з 23 лютого по 06 квітня 2025 року, з 10 квітня по 19 вересня 2025 року, з 18 червня по 07 серпня 2025 року, з 13 вересня по 05 листопада 2025 року, з 05 січня по 26 лютого 2026 року молодший сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській області.

За таких обставин суд приходить до висновку, що як на дату укладення кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, так і в період виконання його умов, на відповідача ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця ОСОБА_2 , який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто у неї відсутній обов`язок по сплаті штрафних санкцій та процентів за користування кредитом.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача ТОВ "Споживчий центр" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9300,00 грн. та неустойки в сумі 3650,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Заборгованість позичальника (відповідача) по комісії.

З розрахунку ТОВ "Споживчий центр" вбачається, що до складу заборгованості позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року включена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 900,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовної вимоги про стягнення з неї комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки вважає, що відповідно до приписів ч.1, ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" вказані умови кредитного договору є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України "Про споживче кредитування".

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, така форма витрат, як комісія за обслуговування кредитної заборгованості, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлено Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 (надалі - Правила). Ці Правила розроблені та затверджені відповідно до статей 7, 15 та 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 5 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно пункту 5 Правил - банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно пункту 8 Правил - банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Згідно додатку 1 до Правил - загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Отже, Правилами також передбачено право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" п родавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" у мови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" н есправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом - положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

В постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15 зазначено: аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

В постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 463/2891/21 зазначено: вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

В постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 756/6038/20 зазначено: незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Умовами кредитногодоговору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, укладеного між кредитодавцем (позивачем) ТОВ "Споживчий центр" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 , сторони узгодили розмір, порядок нарахування та сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Так, відповідно до пункту 9 Заявки кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року та пункту 9 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, які є невід`ємними частинами електронного кредитного договору: комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року, ознайомилась з його змістом та погодилась без будь-яких застережень з всіма його умовами, в тому числі: з умовою сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900,00 грн. у кожному з двох чергових періодів користування кредитом, наступних за першим черговим періодом.

На момент укладення кредитного договору позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не зверталась до кредитодавця (позивача) ТОВ "Споживчий центр" за роз`ясненням незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору не висловила жодних заперечень щодо умови про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, кредитний договір № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року містить відповідні умови щодо розміру, порядку нарахування та сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Умови кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року були доведені до позичальника (відповідача) ОСОБА_1 , є прозорими та зрозумілими, а підписання кредитного договору відповідало дійсним волевиявленням позичальника.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявність правових підстав для визнання несправедливою та нікчемною умови кредитного договору № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості відповідач ОСОБА_1 не довела, чим не виконала вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 900,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року в сумі 10900,00 грн., в тому числі: кредит - 10000,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн.

Разом з тим, суд вважає можливим відмовити через необґрунтованість в задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Споживчий центр" в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року в сумі 12950,00 грн., в тому числі: проценти за користування кредитом - 9300,00 грн., неустойка - 3650,00 грн.

Відшкодування судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

Позивач ТОВ "Споживчий центр" подав позовну заяву та всі інші процесуальні документи в електронній формі.

За подання позовної заяви позивач ТОВ "Споживчий центр" сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн. (платіжна інструкція № СЦ00054204 від 18 листопада 2025 року).

Позивач ТОВ "Споживчий центр" пред`явив позов, ціна якого становить 23850,00 грн.

Суд задовольнив позов ТОВ "Споживчий центр" на суму 10900,00 грн., що становить 45,70 % від позовних вимог.

Суд відмовив в задоволенні позову ТОВ "Споживчий центр" на суму 12950,00 грн., що становить 54,30 % від позовних вимог.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1107,04 грн., що становить 45,70 % від сплаченої суми судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти вимог позивача ТОВ "Споживчий центр" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 1315,36 грн., що становить 54,30 % від сплаченої суми судового збору, слід відмовити, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст.ст.11 - 16, 202, 203, 207, 215, 509 - 519, 524 - 533, 536, 546, 549, 598, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 638, 639, 1046 - 1056-1 ЦК України, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Хабаровськ Російської Федерації, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", місцезнаходження по вул.Саксаганського,133-а в місті Києві 01032, код ЄДРПОУ - 37356833, розрахунковий рахунок № НОМЕР_6 , МФО - 305299,

заборгованість за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року в сумі 10900,00 грн. (в тому числі: кредит - 10000,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1107,04 грн., всього - 12007,04 грн. (Дванадцять тисяч сім гривень 04 копійки).

В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.02.2025-100000289 від 15 лютого 2025 року в сумі 12950,00 грн. (в тому числі: проценти за користування кредитом - 9300,00 грн., неустойка - 3650,00 грн.) та витрат по сплаті судового збору в сумі 1315,36 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", місцезнаходження по вул.Саксаганського,133-а в місті Києві 01032, код ЄДРПОУ - 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Хабаровськ Російської Федерації, зареєстрована по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.