Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №577/1894/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1894/26

Провадження № 2/577/1267/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

за участю секретаря Кузнєцової О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про виділ в натурі частки житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, свої вимоги обгрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу часток житлового будинку від 23.11.2006 року їй належить 23/100 частин житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідно довідки-характеристики КП Конотопське МБТІ інша частина будинку належить: ОСОБА_9 - 1/20 частка житлового будинку, ОСОБА_2 - 1/20 частка житлового будинку, ОСОБА_7 - 13/400 часток житлового будинку, ОСОБА_4 - 13/400 часток житлового будинку, ОСОБА_6 - 13/400 часток житлового будинку; Субботіну - 13/400 часток житлового будинку; ОСОБА_8 - 17/100 часток житлового будинку. Нерухоме майно між сторонами, як співвласниками, фактично поділене, розмежоване із облаштованими окремими входами та подвір`ями і кожен з них користується відповідними частинами будинку, господарськими спорудами окремо та самостійно. Позивач бажає провести виділ майна в натурі по фактичному порядку користування, який склався між ним. Вважає, що вона, як власник, вправі окремо користуватися та розпоряджатися власною частиною житлового будинку з господарськими будівлями, що належать їй на праві власності із окремою адресою, присвоєння якої є необхідним для повноцінної реалізації права власності на дане нерухоме майно. В досудовому порядку вирішити питання про виділ майна в натурі неможливо, так як відповідачі не бажають укладати нотаріальний договір. Вирішити дане питання іншим шляхом не можливо, тому позивач звернулася з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від представника позивача – адвоката Рудейчук Я.В. надійшла заява, в якій просить судове засідання провести без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 56).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового засідання у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 40, 61).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 42, 61).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 44, 64).

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 46, 64).

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 48, 64).

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового засідання у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 50, 64).

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового засідання у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 52).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Визначальним для виділу частки будівлі в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.

З такого ж висновку виходив Верховний Суд і у постанові від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20).

Таким чином, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04.11.202 року Конотопським МРВ УМВС України в Сумській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Конотоп Сумської області (а.с. 8 - 10).

З копії договору купівлі - продажу часток жилого будинку від 23.11.2006 року, посвідченого нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу та копії витягу з Державного реєстру правочинів № 3207977 від 23.11.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 належить 23/100 часток житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 11, 12).

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13266607 від 18.01.2007 року, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 23/100 часток житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З копії технічного паспорту виданого 27.01.2026 року КП «Конотопське МБТІ» та довідки – характеристики КП «Конотопське МБТІ» вбачається, що житловий будинок садибного типу з господарчо-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_9 - 1/20 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_10 - 1/20 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_11 - 9/100 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_12 - 9/100 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_13 - 9/100 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_7 - 13/400 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_4 - 13/400 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_6 - 13/400 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_5 - 13/400 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_1 - 23/100 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_8 - 17/100 частки цього будинку з господарчо-побутовими будівлями; ОСОБА_14 – квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності та складається з: А1-1 – житлового будинку, Б1 – сарая, В1 – літньої кухні, Г1 – гаража, Д1 – сарая, Е1 – сарая, Ж1 – сарая, З1 – вбиральні, Р1 – вбиральні, Л1 – душа, М1 – вбиральні, Н1 – вбиральні, О1 – гаражу, П1 – сарая, № 1-4 – огорожі (а.с. 14 - 17).

Згідно копії висновку КП «Конотопське МЕТІ» щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна № 220 від 04.03.2026 року, 23/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, належних ОСОБА_1 , та складається з: у прибудові “а4”: 2-1 коридору, площею 3,4 кв.м., 2-7 кухні, площею 12,2 кв.м., 2-8 санвузла, площею 6,2 кв.м.; у житловому будинку “А1-1”: 2-2 передньої, площею 6,4 кв.м., 2-3 житлової площею 17,7 кв.м., 2-4 житлової, площею 5,2 кв.м.; у прибудові “а3”: 2-5 житлової, площею 9,7 кв.м., 2-6 житлової, площею 7,6 кв.м.; Гн4 ґанку, Пг1 погрібу, загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м.; 1/6 частини сараю “Б1”, літньої кухні “В1», 1/2 частини сараю “Д1”, вбиральні “Р1, 1/6 частини огорожі “№4”, хвіртки “№3”. За технічними показниками 23/100 частка об`єкта є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі (а.с. 18).

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.07.2004 року, виданого виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/20 частки будинку з господарчо-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського нотаріального округу, Шматкову В.В. на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , та право приватної спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки вищевказаного будинку, від якої відмовилася ОСОБА_15 на його користь (а.с. 20).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.10.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського нотаріального округу, Піддубському Є.С. на праві приватної спільної часткової власності належить 27/100 частки будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_13 задоволено, виділено в натурі ОСОБА_13 27/100 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: житлова прибудова літ. А2-1: 1-1 коридор, площею 2,9 кв.м.; 1-2 кухня, площею 11,4 кв.м.; 1-3 санвузол, площею 3,4 кв.м; 1-4 житлова, площею 12,8 кв.м.; 1-5 житлова, площею 8,8 кв.м.; житловий будинок літ. А1-1: 1-6 передня, площею 13,1 кв.м.; 1-7 житлова, площею 17,5 кв.м; ганок Гн1, погріб Пг5, загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м; 1/6 сарая Б1, гараж Г1, 1/2 сарая Д1, вбиральня НІ, 1/6 огорожі №1-4. Визнано за ОСОБА_13 право власності на 27/100 частини житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна, припинивши право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 24, 25).

З копії спадкового договору від 05.05.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Пастушенко Л.В. вбачається, що ОСОБА_8 набула право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_14 (а.с. 27, 28).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209856471 від 22.05.2020 року ОСОБА_8 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 (а.с. 29).

З копії договору купівлі-продажу часток житлового будинку від 08.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Яковенко Ю.В. вбачається, що ОСОБА_1 отримала у власність 17/100 частки житлового будинку з відповідною часткою господарчо-побутових будівель в АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами не надано відзиву на позовну заяву, а також не спростовано доводи позовної заяви належними та допустимими доказами.

Оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, враховуючи висновок експерта та за наявності доказів, що такий виділ є технічно можливий, суд приходить до висновку, що запропонований позивачем варіант поділу житлового будинку з відповідною часткою господарчо-побутових будівель і споруд як об`єкту права спільної часткової власності, не порушує права сторін як співвласників будинку, буде сприяти чіткому врегулюванню між ними питань володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю, а тому позовні вимоги підлягають задоволеню.

Вимог про стягнення судових витрат позивач не висуває, а тому питання щодо їх розподілу судом не вирішується.

Керуючись ст. 15, 16, 317, 319, 364, 367, 392 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 23/100 частку житлового будинку з відповідною часткою господарчо-побутових будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: у прибудові “а4”: 2-1 коридор, площею 3,4 кв.м., 2-7 кухню, площею 12,2 кв.м., 2-8 санвузол, площею 6,2 кв.м.; у житловому будинку “А1-1”: 2-2 передню, площею 6,4 кв.м., 2-3 житлову, площею 17,7 кв.м., 2-4 житлову, площею 5,2 кв.м.; у прибудові “а3”: 2-5 житлову, площею 9,7 кв.м., 2-6 житлову, площею 7,6 кв.м.; Гн4 ґанок, Пг1 погріб, загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м.; 1/6 частину сараю “Б1”, літню кухню “В1», 1/2 частину сараю “Д1”, вбиральню “Р1, 1/6 частину огрожі “№4”, хвіртку “№3” в окремий об`єкт нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частку житлового будинку з відповідною часткою господарчо-побутових будівель і споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна та припинити її право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок з відповідною часткою господарчо-побутових будівель і споруд.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений.

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений.

Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Буток Т. А.