Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №576/1383/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1383/26

Провадження № 2-о/576/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі судді Усенко Л.М.

за участю

секретаря судового засідання Бірюк О.І.

представника заявника Хмелюк К.С.

розглянув заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Шалигинської селищної ради Шосткинського району Сумської області, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк дванадцять місяців, а саме: встановити обмежувальний припис терміном на дванадцять місяців стосовно громадянина ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

- заборони йому, наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборони кривднику, особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборони кривднику, вести листування, телефонні переговори, смс та іншу переписку шляхом стільникового зв`язку з заявницею, або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- заборони кривднику використання та розповсюдження особистих даних заявниці (фото, відео, телефонні контакти);

- зобов`язати кривдника ОСОБА_2 пройти відповідну програму для кривдників на строк до 12 місяців;

- копію рішення направити до Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (41100 м. Шостка вул. Свободи, 67, Сумська область), для взяття на профілактичний облік ОСОБА_2 .

02.06.2026 ухвалою судді заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

02.06.2026 представник заявника направила на адресу суду через систему «Електронний суд» заяву про виконання ухвали суду, яка судом одержана 03.06.2026, та у якій заявник просить встановити обмежувальний припис терміном на дванадцять місяців стосовно громадянина ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

- заборони йому, наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборони кривднику, особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборони кривднику, вести листування, телефонні переговори, смс та іншу переписку шляхом стільникового зв`язку з заявницею, або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- заборони кривднику використання та розповсюдження особистих даних заявниці (фото, відео, телефонні контакти);

- зобов`язати кривдника ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , пройти відповідну програму для кривдників на строк до 12 місяців;

- копію рішення направити до Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (41100 м. Шостка вул. Свободи, 67, Сумська область), для взяття на профілактичний облік ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Заява мотивована тим, що 23.09.2021 вона одружилась з ОСОБА_1 , але через напруження, психологічний моральний тиск та необгрунтовані звинувачення з боку ОСОБА_1 22.05.2024 вони розлучились. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина – донька ОСОБА_3 . Після розлучення ставлення ОСОБА_2 стало ще більш напруженим та психологічно тиснучим. При кожній зустрічі він висловлював в її бік погрози. У 2025 році заявниця, втікаючи подалі від протиправних дій кривдника щодо неї та дитини, переїхала з дитиною до Дніпровського району міста Києва. Після цього вона з дитиною на прохання ОСОБА_2 , щоб побачити доньку, одного разу приїздила з м. Києва до м. Шостки Сумської області. Після тієї поїздки ОСОБА_2 почав звинувачувати її, що вона налаштовує дитину проти нього, під час телефонних розмов, кричить, погрожує, залякує та виражається образливими та нецензурними словами.

Поліцію заявниця ніколи не викликала, оскільки боялася, що це тільки посилить конфлікт та може призвести до застосування до неї та дитини фізичного та психологічного насильства, про застосування якого він неодноразово погрожував. Його така протиправна поведінка, погрози та постійний психологічний тиск викликали та викликають у заявниці та дитини почуття страху, тривоги.

Тому заявниця на даний час вимушена тимчасово винаймати житло та боїться повідомляти суд про фактичне місце свого проживання, оскільки боїться протиправних дій ОСОБА_2 . У випадку задоволення заяви та застосування обмежувального припису до нього заявниця зможе спокійно проживати за адресою свого та дитини місця реєстрації, але на даний час (тимчасово) для свого спокою та спокою своєї дитини вона не повідомляє суд про фактичне точне місце свого перебування (переховування від ОСОБА_2 ).

Проте, навіть після цього та після звернення до суду з цією заявою про винесення обмежувального припису, він після 20.05.2026 знову навмисно через сторінку своєї теперішньої дружини продовжує чинити відносно заявниці постійне психологічне насильство, постійно погрожує їй фізичною розправою, спілкується вкрай агресивно, висловлюючись в бік неї нецензурною лексикою та постійно висловлює особисті образи, це все часто відбувається на очах неповнолітньої дитини, сусідів, друзів, родичів заявниці. Він постійно телефонує з різних номерів на телефон заявниці та її знайомим, друзям та родичам, вимагає також дзвонити їм і свою нову дружину – ОСОБА_4 , яка також знаходячись під його впливом постійно телефонує заявниці та не залишає їх у спокої.

На даний час заявниця та ОСОБА_2 проживають окремо, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, але він постійно переслідує її та вчинює домашнє насильство відносно неї та малолітньої донечки.

Між заявницею та ОСОБА_2 постійно виникають конфлікти, які він навмисно постійно провокує, вони супроводжуються погрозами застосування до неї сили, приниженням та словесними образами. В результаті побоювання за своє життя, та життя і фізичне та психічне здоров`я своє та своєї маленької донечки, вона звернулася до суду із цією заявою.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хмелюк К.С., у судовому засіданні заяву про видачу обмежувального припису підтримала, повідомила, що ОСОБА_1 наразі проживає у м. Києві, її колишній чоловік ОСОБА_2 в телефонному режимі постійно тероризує її, з різних номерів телефонує їй та родичам, кумі, ображає та принижує, погрожує знайти, і тоді вона не буде жити. ОСОБА_1 телефоном все це фіксує, знімає відео. Одного разу, перебуваючи у м. Києві, коли ОСОБА_2 знайшов її та намагався відібрати дитину, звернулася за захистом до поліцейського, і той її захистив, закривши собою. Після події поліцейський протокол не складав.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Заінтересована особа - служба у справах дітей Шалигинської селищної ради Шосткинського району Сумської областів судове засідання свого представника також не направила, про розгляд справи обзнана.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку державні суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10, 62).

Згідно Витягів з Реєстру територіальної громади Глухівської міської ради вбачається, що за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 15,16, 61).

На підтвердження фактів, які викладені у заяві, суду надано роздруківки скріншотів з меседжерів невстановленого судом абонента (заявник стверджує, що отримувачем повідомлень є вона) з абонентом Oleksandr Ch… та з абонентом valirya_1916 (а.с. 17-36, 63-83).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18(провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20).

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).

ОСОБА_1 до органів правопорядку з приводу поведінки колишнього чоловіка не зверталась, відповідно до адміністративної чи кримінальної відповідальності він притягнутий не був і досудове розслідування не велося, термінові заборонювальні приписи відносно нього винесені не були. В якості доказів агресивної поведінки ОСОБА_2 заявник надала роздруківки переписки у месенджері, які не можуть бути прийняті до уваги судом позаяк ідентифікувати абонентів неможливо. Інші доказу суду надані не були.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства ОСОБА_2 відносно заявника, настання наслідків його вчинення, що надавало б правову підставу для видачі обмежувального припису, то в контексті заявлених тимчасових обмежень суд дійшов до висновку що в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису слід відмовити.

Керуючись статтями 259, 350-350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складене та підписане суддею 04 червня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко