Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №576/576/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/576/26

Провадження № 2/576/471/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого суддіУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 576/576/26

позивач ОСОБА_1

відповідачЕсманьська селищна рада

провизначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

учасники справи та представники:не з`явились

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 позивач звернувся до суду із позовом до Есманьської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилася спадщина у вигляді грошової компенсації вартості знищеного внаслідок збройної агресії житлового будинку. Позивач належить до спадкоємців першої черги і є єдиним спадкоємцем померлої. Внаслідок тимчасової окупації міста Херсон був вимушений евакуюватися і наразі проживає за кордоном, у зв`язку з чим не мав можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Тому просить суд визначити йому додатковий строк тривалістю в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері – ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.04.2026 від представника позивача – адвоката Осьмакова О.А. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме інформації про наявність зареєстрованих на ім`я спадкодавця земельних ділянок та заповітів від 13.07.2018 № 62783738 та № 62783751, від 10.02.2025 № 73628071. Суд клопотання задовольнив, витребувані докази надійшли та приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.04.2026 підготовче провадження закрито.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Від його представника – адвоката Осьмакова О.А. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 68).

Відповідач в судове засідання представника не направив. До початку розгляду справи від нього надійшла заява про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі представника селищної ради (а.с. 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередно дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кучерівка Глухівського району Сумської області померла ОСОБА_2 (а.с. 7).

За життя ОСОБА_2 залишила три заповіти:

-13.07.2018, яким заповіла своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 10,1251 га. Заповіт посвідчено секретарем виконкому Студеноцької сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 128 (а.с. 60);

-13.07.2018, яким заповіла своїй донці ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями та присадибну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконкому Студеноцької сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 127 (а.с. 61);

-10.02.2025, яким заповіла сину ОСОБА_1 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу Зарубою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 257 (а.с. 67).

Житловий будинок АДРЕСА_1 знищений в результаті обстрілу військами рф 01.09.2024, про що свідчить відповідний висновок про знищення/знесення майна (а.с. 5-6).

14.04.2025 в Єдиному порталі державних послуг Дія на ім`я власника знищеного будинку ОСОБА_2 сформований сертифікат на житло № ЖС-14.04.2025-17191, сума компенсації становить 1 294 991,40 грн (а.с. 8).

Крім цього, ОСОБА_2 мала земельні ділянки (а.с. 62-65).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 (а.с. 4). Його батько ОСОБА_4 помер раніше матері – ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7 зворот).

Станом на 30.03.2026 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі не зареєстровані (а.с. 50).

Щонайменше з квітня 2022 року позивач ОСОБА_1 перебував за межами України (а.с. 10-16).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Відтак, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція є сталою у судовій практиці - зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18 (провадження № 61-17211св21), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 19 грудня 2024 року у справі № 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24), від 12 березня 2025 року у справі № 305/2078/23 (провадження № 61-1015св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23 (провадження № 61-12227св24), від 29 квітня 2026 року у справі № 161/2328/25 (провадження № 61-1663св26).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема:

1) тривалу хворобу спадкоємця;

2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна;

3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

У постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22) Верховний Суд наголосив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати обєктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 58) зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у звязку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у звязку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

Звертаючись із позовом 09.03.2026, позивач просив визначити додатковий строк для подання ним як сином та єдиним спадкоємцем першої черги за законом заяви про прийняття спадщини після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 . Посилався на відсутність можливості своєчасно звернутись до нотаріуса з огляду на проживання за межами України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 листопада 2022 року, прийнятої у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 148/1923/20, провадження № 61-3145св22, суд досліджував питання щодо подання заяви про прийняття спадщини якщо заявник-спадкоємець знаходиться за кордоном і немає можливості повернутися в Україну.

Верховний Суд дійшов висновку, що саме по собі проживання спадкоємців за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 3.5 глави 10 розділу ІІ вищевказаного Порядку № 296/5 у разі надходження засобами поштового зв`язку заяви, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, або заяви, підписаної кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, яка надійшла технічними засобами електронних комунікацій, нотаріус приймає таку заяву, заводить спадкову справу, а спадкоємцю повідомляє про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Окрім цього, згідно з підпунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Вказане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19, від 08 червня 2022 року в справі № 571/731/21 та від 27 червня 2022 року в справі № 202/1188/19.

Разом із тим після відкриття провадження у цій справі представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів, у тому числі заповітів ОСОБА_2 .

Вказані вище заповіти суд отримав, і в результаті їх дослідження з`ясував, що всупереч викладеному в позовній заяві ОСОБА_1 не єдиний спадкоємець за законом першої черги. Одним із заповітів від 13.07.2018 його мати заповіла своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку (а.с. 60).

Тобто, у позивача є (або була) сестра ОСОБА_3 . Однак, ОСОБА_1 не повідомив суду ні про неї, ні про те, чи проживала його сестра разом із матір`ю на момент смерті останньої, чи має вона право на обов`язкову частку у спадщині згідно зі ст. 1241 ЦК України, чи була вона жива на день смерті їх матері. Доказів того з ким проживала ОСОБА_2 на момент смерті також не надав.

Наведене ставить під сумнів статус Есманьської селищної ради як відповідача.

Одночасно з цим суд з`ясував, що ОСОБА_1 є спадкоємцем не за законом, а за заповітом, оскільки заповітом від 10.02.2025, який спадкодавиця заповіла сину ОСОБА_1 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, заповіт від 10.02.2025, яким ОСОБА_2 заповіла все своє майно позивачу, скасував два попередні заповіти від 13.07.2018, якими вона заповіла належне їй майно дітям в частинах.

Після надходження до суду копій заповітів позивач своєї позиції не змінював, на інші поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини не посилався.

Незважаючи на це суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, зокрема:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Таким чином, позивач є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_2 першої черги за законом, але з огляду на волю померлої – є спадкоємцем усього її майна за заповітом. В матеріалах справи відсутні відомості про те, з ким проживала ОСОБА_2 на момент смерті, а також про те, чи звертався позивач до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При цьому наявні відомості про те, що всупереч вказаному в позовній заяві ОСОБА_1 не єдиний спадкоємець ОСОБА_2 першої черги за законом, позаяк в одному із заповітів померла вказувала на свою доньку ОСОБА_3 . Про наявність сестри позивач суду не повідомив, доказів того, що вона не прийняла спадщину або відмовилась від неї, чи не має вона обов`язкової частки у спадщині – не надав.

Одночасно з цим суд прийшов до висновку про те, що сам по собі факт проживання позивача за кордоном не є перешкодою для своєчасного звернення до нотаріуса (або консула) із заявою про прийняття спадщини, і необізнаність про наявність заповіту не перешкоджала позивачу, який одночасно є спадкоємцем першої черги за законом, вчасно звернутись із такою заявою.

З огляду на вказане суд не може прийняти визнання позову відповідачем та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 12, 13, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду черезГлухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 04 червня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко