Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №573/390/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/390/26

Номер провадження 2/573/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Півньової О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ФК «Кредит - Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 лютого 2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №8988871 згідно з умовами якого відповідач отримав 9000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, який набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідач зобов`язався повернути кредит та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором №84988871 від 19.02.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Позикодавець зобов`язання перед позичальником виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, ухилившвсь від повернення грошових коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв`язку з чим за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 24003 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 9000 грн., простроченої заборгованість за сумою відсотків -14553 грн., простроченої заборгованість за комісією - 450 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення заборгованість за кредитним договором, ТОВ ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 12.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. За клопотанням представника позивача в АТ «Райфайзен Банк» витребувано докази перерахування коштів. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с.15).

Заяви, клопотання.

Представник позивача ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а. с. 41).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи сповіщеним про розгляд справи за місцем реєстрації (а. с. 20).

11 травня 2026 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ейсмонта Є.А., у якому останній зазначає, що доказів підписання Кредитного договору № 8988871 позивач не надає, довідка про ідентифікацію є одностороннім внутрішнім документом кредитора і не може вважатись належним доказом волевиявлення Відповідача.

Також, між документами справи наявна суперечність щодо строку кредиту. В анкеті-заяві (Додаток №2) зазначено строк кредиту 30 днів та дату повернення 20.03.2024 р. В індивідуальній частині Кредитного договору (п. 1.3) - 120 днів та дата остаточного погашення 18.06.2024 р. Ця невідповідність між документами, що формально складають одну кредитну справу, є істотною і підлягає перевірці судом.

Факту фактичного отримання кредитних коштів відповідачем у позовні й заяві не доведено. Також, недоведено правомірності відступлення прав вимоги (договору факторингу), оскільки позивачем долучено лише платіжну інструкцію № 2258 від 28.05.2024 р. на суму 2 162 236,36 грн, однак платіжна інструкція є лише розпорядженням про переказ, а не підтвердженням його фактичного виконання.

Щодо необґрунтованості розміру заявленої заборгованості представник відповідача заявляє, відсотки нараховані необгрунтовано і це суперечить умовам Кредитного договору та вимогам законодавства. «Нестандартні відсотки» нараховувались у незаконному розмірі. Із відомості про щоденні нарахування вбачається, що з 21.03.2024 р. щоденно нараховувались «нестандартні відсотки» у розмірі 207,00 грн./добу (2,30% від суми кредиту щоденно). Після прострочення зобов`язання кредитор не має права нараховувати відсотки за ставкою, що перевищує стандартну ставку за договором. Будь-яке підвищення ставки після прострочення без прямого договірного застереження є незаконним. Сукупний розмір нарахувань перевищує договірні та законодавчі ліміти. Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору пеня не може перевищувати 15% від суми простроченого платежу. Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору сукупна сума пені та інших платежів не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту - тобто максимум 4 500,00 грн. (50% від 9 000 грн.). Нараховані відсотки у сумі 14 553 грн. перевищують цей ліміт більш ніж утричі та є явно незаконними. Нарахування тривало після закінчення строку кредитування.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач не визнає позовних вимог у повному обсязі.

До відзиву долучено копію довідки МСЕК на ім`я ОСОБА_1 про надання йому ІІ групи інвалідності (а. с. 25, 26).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

19 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений електронний Договір про споживчий кредит № 8988871, згідно з умовами якого відповідач отримав 9000 грн (а.с. 5-7).

Кредит надано загальним строком на 120 днів з 19.02.2024 (дата надання кредиту) по 18.06.2024 і складається з пільгового переводу - 30 днів, тобто по 20.03.2024 та поточного періоду 90 днів.

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.03.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 18.06.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Комісія за надання кредиту: 450.00 грн., яка нараховується за ставкою 5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 270 грн., які нараховуються за ставкою 0,1 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18630 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору нарахування кредитодавцем процентів здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою, яка є незмінною протягом усього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 Договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

У цей же день, позичальником підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту, у якому вказана орієнтовна загальна вартість кредиту, яка становить 28350 грн (матер. ел. справи).

Також позивачем долучено заяву на отримання кредиту №8988871 від 19.02.2024, у якій зазначені повні анкетні дані позичальника ОСОБА_1 , інформацію про тип бажаного кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну процентну ставку. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив достовірність зазначеної ним інформації (матер. ел. справи).

Згідно копії довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №898871 від 19.02.2024, ідентифікований ТОВ «Мілоан», на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний у додатку №3 до договору споживчого кредиту як один з контактних, надіслано одноразовий ідентифікатор 811804 (матер. ел. справи).

Відповідно до платіжного доручення №123404151 від 19.02.2024 на карту НОМЕР_2 від перераховано грошові кошти в розмірі 9000 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору №8988871 (матер. ел. справи).

Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 9000 грн підтверджується листом АТ «Райфайзен Банк» №81-15-9/8367-БТ від 18.05.2026, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_2 та надано виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 (а.с. 36-38).

Випискою по рахунку за період з 19.02.2024 по 26.02.2024 підтверджено зарахування 19.02.2024 грошових коштів у розмірі 9000 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 236110440 від 04 лютого 2026 р. (матер. ел. справи).

Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору - Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

28.05.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №8988871 від 19.02.2024 (матер. ел. справи).

28.05.2024 між сторонами договору факторингу підписано акт прийому - передачі реєстру боржників від 28.05.2025 (матер. ел. справи).

04 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду №1 до Договору про відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2026, якою погодили внести зміни до форми реєстру прав вимоги щодо зазначення дат закінчення кредитних договорів (матер. ел. справи).

Згідно платіжної інструкції № 2258 від 28.05.2024 р. ТзОВ «ФК «Кредит -Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» 2 162 236,36 грн. у графі призначення зазначено «Оплата згідно договру відступення прав вимоги №106 -МЛ від 28 травня 2024 року» (матер. ел.справи).

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8988871 від 19.02.2024 на дату відступлення права вимоги згідно з реєстром боржників до Договору про відступлення права вимоги склала 24003 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 9000 грн., простроченої заборгованість за сумою відсотків -14553 грн., простроченої заборгованість за комісією - 450 грн.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8988871 від 19.02.2024 та виписки з особового рахунку, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 24003 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 9000 грн., простроченої заборгованість за сумою відсотків -14553 грн., простроченої заборгованість за комісією - 450 грн (матер. ел. справи).

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечуючи проти задоволення позовних вимог, доказів на спростування позиції позивача не надав, та не погоджуючись з сумою нарахованих відсотків за користування кредитним коштами контррозрахунку у відзиві не зазначив.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються нормами ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно із нормами ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Висновки суду.

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Суд, не може погодитись з доводами представника відповідача про недоведеність факту підписання кредитного договору відповідачем, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного договору про надання фінансового кредиту від 19.02.2024 №8988871 позивач надав суду довідку про ідентифікацію, відповідно до якої 19.02.2024 о 15.25 на номер телефону НОМЕР_1 було відправлено одноразовий ідентифікатор 811804, яким у подальшому був підписаний договір (а.с. 5-7, матер. ел. справи).

За встановленими в цій справі обставинами, кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Мілоан» відповідач подав заявку на отримання кредиту, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслало останньому за допомогою засобів зв`язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти.

Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Таким чином, на думку суду, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за договором про споживчий кредит від 19.02.2024 №8988871.

З доводами, викладеними у відзиві про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 коштів за договором, суд не може погодитись огляду на наступне.

У договорі про надання споживчого кредиту від 19.02.2025 №8988871 ОСОБА_1 вказав номер картки, на яку потрібно зарахувати кошти НОМЕР_2 (а. с.5 зв.). Листом АТ «Райфайзен Банк» підтверджено емітування картки з таким номером на ім`я відповідача та випискою про рух коштів, підтверджено зарахування на рахунок грошових коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що 19.02.2024 на картку, належну відповідачу, в було зараховано 9000 грн на виконання умов кредитного договору.

Щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача, то суд зазначає, що Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 у справі №727/2790/25 зробив висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення.

Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідним договором про відступлення права вимоги, складеними на його виконання Актом приймання-передачі та Реєстром боржників.

Доводи представника відповідача, що право вимоги могло перейти до позивача згідно укладеної додаткової угоди №1 не є спроможними, оскільки судом вивченою додаткову угоду і встановлено, що нею не вносились зміни до вже раніше підписаного акту прийому -передачі реєстру боржників.

Тому, суд вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності є переконливими та достатніми для висновку про перехід права вимоги за укладеним договором споживчого кредиту №8988871 від 19.02.2024 та набуттям позивачем права вимоги за цим договором.

Разом з цим, суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем відсотків, виходячи з наступного.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір споживчого кредиту №8988871 був укладений 19.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до офіційного роз`яснення Національного банку України, точні дати цих перехідних періодів розподілилися наступним чином: Перший період (максимум 2,5% на день): з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно (перші 120 днів). Другий період (максимум 1,5% на день): з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно (наступні 120 днів).

Відповідно, до наданої суду відомості про щоденні нарахування, відповідачу нарахування здійснювались за наступними відсотковими ставками: з 19.02.2024 по 20.03.2024 - 0,10%, а починаючи з 21.03.2024 по 28.05.2024 - 2,30%, що частково суперечить вимогам вищезазначеного Закону. Таким чином, за період з 23.04.2024 по 28.05.2024 включно денна відсоткова ставка не могла перевищувати 1,5% в день (36 днів * 135 грн) = 4860 грн.

ТОВ «МІЛОАН» виконано свої зобов`язання за договором, надавши кредит ОСОБА_1 , натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, по теперішній час не повернув заборгованість.

Суд звертає увагу на те, що заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень ст. 516 ЦК України, такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі №6-122цс13 та постанові Верховного Суду України від 30.01.2019 року у справі №2-230/11.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 по справі № 6-979цс15: ...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його і обов`язку погашення кредиту взагалі... .

Також, відповідач не мав жодних перешкод для виконання зобов`язання, а саме сплачувати заборгованість за укладеним договором на рахунки попередніх кредиторів. З моменту переходу права вимоги до нового кредитора, позичальником не здійснювалося погашення коштів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №8988871 від 19.02.2024 у сумі 21411 грн, яка складається з 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11961 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 450 грн - комісія.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Що стосується вимоги про стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов такого висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що 3000 гр. на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є обгрунтованими. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 89,2 % з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 676 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом ІІ групи, який звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати позивача підлягають компенсації за рахунок держави.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» необхідно компенсувати за рахунок держави 2374 грн 86 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат зі сплати судового збору (а. с. 3).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 599, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 137, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 35234236, місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28 ) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором споживчого кредиту № 88988871 від 19.02.2024 в сумі 21 411 (двадцять одну тисячу чотириста одинадцять) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість ) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» за рахунок держави 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні 86 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя