Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №944/6466/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6466/25

Провадження №2/944/1104/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецька М.О.

за участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивачки вартість компенсації частини автомобіля марки «KIA MAGENTІS», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 80200,73 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача вартість компенсації частини мотоцикла марки «VIPER ZS150-A», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 10223,83 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати з оплати судового збору, оплати експертного дослідження транспортних засобів та витрати на правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 грудня 2008 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 серпня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано. У період перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти подружжя в інтересах сім`ї було придбано транспортні засоби, зокрема автомобіль марки «KIA MAGENTІS», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та мотоцикл марки VIPER ZS150-A, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Вказані транспортні засоби набуті у власність під час зареєстрованого шлюбу та за рахунок спільних коштів подружжя, відтак їх слід вважати об`єктом спільної сумісної подружжя, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя оформлено право власності.

Відповідно до висновку експерта №164-25 від 24.11.2025, середньоринкова вартість автомобіля марки KIA MAGENTS, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 24.11.2025 становить 160401,47 грн.

Відповідно до висновку експерта №165-25 від 24.11.2025, середньоринкова вартість мотоцикла марки VIPER ZS150-A, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , станом на 24.11.2025 становить 20447,66 грн.

Оскільки відповідач добровільно відмовляється врегулювати питання поділу спільного майна подружжя, тому вона змушена звернутись до суду.

З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 11.12.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив такі задовольнити. Крім цього пояснив, що майно, яке є предметом даного спору, є транспортні засоби, які є неподільними, а тому позивач просить стягнути компенсацію вартості частки у спільній сумісній власності подружжя. Крім цього зазначає, що вказані транспортні засоби зареєстровані за відповідачем, а тому недоцільно визнавати за позивачем частки майна, оскільки дану частку в майні подружжя чоловік та дружина набуває під час шлюбу.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що стороною відповідача визнається, що автомобіль та мотоцикл, які є предметом позову були набуті під час перебування позивача та відповідача у шлюбі. Однак сторона відповідача не погоджується з обраним позивачем способом захисту порушених прав, оскільки позовні вимоги не стосуються визнання за позивачем частки спірного майна та як наслідок стягнення половини вартості транспортних засобів. Більше того, позовні вимоги не стосуються припинення позивача частки у спільному майні подружжя в рахунок компенсації її вартості. Фактично у разі задоволення позовних вимог та стягнення компенсації, позивач не буде позбавлена в майбутньому звертатись з аналогічним позовом, оскільки частка у майні позивача не буде припинена. Таким чином відповідач буде позбавлений юридичної визначеності щодо власного майна. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 31.12.2008 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06.08.2025 було розірвано, що сторонами не оспорюється.

З відповіді РЦС ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатських областях вбачається, що 27.12.2018 зареєстровано право власності на автомобіль марки «KIA MAGENTІS, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за відповідачем ОСОБА_2 .

З відповіді РЦС ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатських областях вбачається, що 09.10.2013 зареєстровано право власності на мотоцикл марки VIPER ZS150-A, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , за відповідачем ОСОБА_2 .

Обставини набуття спірного майна під час перебування у шлюбі сторони не заперечують.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Згідно висновку експерта №164-25, складеного 24 листопада 2025 року вбачається, що середньоринкова вартість автомобіля марки «KIA MAGENTІS, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , складає 160401,47 грн.

Згідно висновку експерта №165-25, складеного 24 листопада 2025 року вбачається, що середньоринкова вартість мотоцикл марки VIPER ZS150-A, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , складає 20447,66 грн.

Таким чином, оскільки рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «KIA MAGENTІS, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та мотоцикл марки VIPER ZS150-A, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , набуто сторонами за час шлюбу, таке являється спільним сумісним майном подружжя, презумцію чого не спростовано відповідачем в судовому засіданні. Оскільки автомобіль та мотоцикл є неподільним майном, то підлягають поділу шляхом виділення у власність відповідача з присудженням позивачці, як іншому з подружжя, грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно (постанова Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951 св 23).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При розгляді справи суд забезпечив обом сторонам можливість надати докази на підтвердження їх вимог та заперечень.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року по справі №522/17831/20.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (ст.365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. Такий підхід відповідає закріпленим у ст.7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування. У п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим. Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст.364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла. Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Наведений вище правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №210/4854/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №487/6195/16-ц, від 09 червня 2021 року по справі №760/789/19.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя або жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна. Щодо позовних вимог про припинення права спільної сумісної власності подружжя за наслідками його поділу, то задоволення вимоги про поділ об`єкту спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за кожною із сторін права власності на частину такого майна (конкретного об`єкту) саме собою свідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об`єкт. Тому в суду відсутні підстави зазначати в резолютивній частині рішення про припинення такого режиму щодо спірного майна. Окрема позовна вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року по справі №523/14489/15-ц.

Суд погоджується з доводами сторони позивача в частині недоцільності визнання за позивачем частки спільного майна подружжя, оскільки в розумінні ст.ст.60,63 СК України, позивачу належить дана частка з часу набуття відповідачем (другим з подружжя) права власності на спірне майно.

Також, суд зазначає, що оскільки спірне рухоме майно є неподільним, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію змість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно. Унаслідок виділення останнього у власність відповідачеві і такого стягнення, право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється. Окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту, що узгоджується із правовою позицією ВП ВС від 8 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20.

Із врахуванням наведеного, покликання сторони відповідача не можуть бути взяті до уваги судом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_4 сплатила судовий збір в розмірі 1447,60 гривень, що підтверджується квитанцією №9890-9261-1885-3114 від 28.11.2025.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1447,60 грн.

Щодо витрат на проведення експертизи вартості транспортних засобів.

Позивач ОСОБА_4 понесла витрати на проведення експертизи транспортних засобів в загальному розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1.410258869.1 від 20.11.2025 та №2.408596177.1 від 19.11.2025.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Описані вище висновки експерта безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, виготовлені на замовлення сторони позивача, факт оплати таких послуг підтверджується належним розрахунковим документом, заперечень щодо розміру цих витрат відповідач не заявляв, а тому з відповідача слід стягнути понесені позивачем витрати на проведення експертизи по визначенню вартості транспортних засобів в розмірі 6000,00 грн

Керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 139, 141, 258, 259, 263- 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , вартість компенсації частки автомобіля марки «KIA MAGENTІS», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 80200 (вісімдесят тисяч двісті) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , вартість компенсації частки мотоцикла марки «VIPER ZS150-A», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 10223 (десять тисяч двісті двадцять три) гривні 83 копійки.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 1446 (одна тисяча чотириста сорок шість) гривень 80 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на проведення експертизи вартості транспортних засобів в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М.О. Білецька