Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №465/1430/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/1430/26

1-кп/465/888/26

ВИРОК

Іменем України

04.06.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоеонференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022116430000049 від 15 червня 2022 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ, Донецької області, громадянина України, без визначеного місця реєстрації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ,одруженого, раніше судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ст. 190 , ч. 1 ст. 361, ч.2 ст.361 КК України, -

в с т а н о в и в:

01.06.2022 року о 17:31 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на території Франківського району міста Львова (однак досудовим розслідуванням більш точного місця перебування не встановлено), використовуючи мобільний телефон марки Nokia 220 (RM-969) з ІМЕІ: НОМЕР_1 та SIM - карту з абонентським номером телефону оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» НОМЕР_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, зателефонував та ввів в оману потерпілу ОСОБА_5 , представившись працівником служби безпеки банку АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», шахрайським шляхом отримав дані для входу в онлайн банкінг «monobank» потерпілої ОСОБА_5 та 01.06.2022 року о 17:39 год., з банківського рахунку НОМЕР_3 поповнив мобільний номер телефону НОМЕР_4 на суму 50 грн.

В подальшому, 01.06.2022 року о 17:55 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на території Франківського району міста Львова (однак досудовим розслідуванням більш точного місця перебування не встановлено), використовуючи мобільний телефон марки Nokia 220 (RM-969) з ІМЕІ: НОМЕР_1 та SIM - карту з абонентським номером телефону оператора мобільного зв`язку ТОВ «лайфселл» НОМЕР_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, продовжуючи телефонну розмову з потерпілою ОСОБА_5 шахрайським шляхом отримав дані для входу в онлайн банкінг «Приват 24» останньої.

Використовуючи технологію бездротового зв`язку малого радіусу дії (NFC) на мобільному телефоні марки «Samsung SM-G925F», що підтримує функцію безконтактної оплати за товар та послуги NFC (Near field communication), ОСОБА_4 , прив`язав кредитну банківську карту № НОМЕР_5 відкриту на ім`я потерпілої ОСОБА_5 в АТ КБ «Приватбанк» до системи мобільних платежів «Google Pay», отримавши змогу здійснювати розрахунок через будь який банківський POS-термінал/банкомат, що підтримує функцію безконтактного способу оплати. Цього ж дня, ОСОБА_4 здійснив зняття грошових коштів та оплату товарів з кредитної банківської карти відкритої на ім`я потерпілої ОСОБА_5 , а саме:

1) Перебуваючи у місті Львові по вул. Володимира Великого, буд. 59А о 18:09 год., здіснив зняття грошових коштів в сумі 1000 грн. (+47 грн. комісія) із банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» CALV9161, внаслідок чого із вищевказаної карти було списано 47 гривень комісії.

2) Також за цією адресою, ОСОБА_4 о 18:10 год., здійснив зняття грошових коштів в сумі 1000 грн. (+47 грн. комісія) із кредитної банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» CALV9161, внаслідок чого із вищевказаної карти було списано 47 гривень комісії.

3) Окрім цього, також за цією адресою, ОСОБА_4 о 18:11 год., здійснив зняття грошових коштів в сумі 500 грн. (+30 грн. комісія) із кредитної банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» CALV9161, внаслідок чого із вищевказаної карти було списано 30 гривень комісії.

В подальшому ОСОБА_4 маючи доступ до грошових коштів потерпілої ОСОБА_5 , які знаходились на кредитній банківській карті АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 112, у магазині «Титан» здійснив купівлю наступних товарів: 1) 01.06.2022 о 18:14:49 год. оплата суми в розмірі 9199 грн. за купівлю мобільного телефону Xiaomi Redmi Note 11, 4/128 GB. 2) 01.06.2022 о 18:15:58 год. оплата суми в розмірі 10499 грн. за купівлю мобільного телефону Xiaomi Redmi Note 11S, 6/64 GB.

Протиправними діями ОСОБА_4 спричинено майнову шкоду потерпілій ОСОБА_5 на суму 22 248 гривень та додатково із кредитної банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , відкритої на ім`я потерпілої ОСОБА_5 було списано 124 гривень комісії. Загальна сума майнової шкоди завданої потерпілій ОСОБА_5 становить 22 372 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім цього, 01.06.2022 о 17:39 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на території Франківського району міста Львова (однак досудовим розслідуванням більш точного місця перебування не встановлено), маючи умисел на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем з метою заволодіння грошовими коштами власника банківських карток, усвідомлючи протиправнійсть своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, маючи достані знання та навики у сфері роботи електронно-обчислювальної техніки, отримавши шахрайським способом від потерпілої ОСОБА_5 дані для входу в онлайн банкінг «monobank», з невстановленого досудовим розслідуванням пристрою, здійснив несанкціонований вхід в онлайн банкінг «monobank» потерпілої ОСОБА_5 , отримавши несанкціоновану можливість здіснення банківських операцій по банківському рахунку, відкритого на ім`я потерпілої ОСОБА_5 в АТ «Універсал Банк» (monobank).

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 361 КК України.

Окрім цього, 01.06.2022 о 17:55 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на території Франківського району міста Львова (однак досудовим розслідуванням більш точного місця перебування не встановлено), маючи умисел на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем з метою заволодіння грошовими коштами власника банківських карток, усвідомлючи протиправнійсть своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, маючи достані знання та навики у сфері роботи електронно-обчислювальної техніки, отримавши шахрайським способом від потерпілої ОСОБА_5 дані для входу в онлайн банкінг «Приват24», використовуючи мобільний телефон марки Іphone (точної моделі не встановлено), повторно здійснив несанкціонований вхід в онлайн банкінг «Приват24» потерпілої ОСОБА_5 , отримавши несанкціоновану можливість здіснення банківських операцій по кредитній банківській карті № НОМЕР_5 , відкритій на ім`я потерпілої ОСОБА_5 в АТ КБ «Приватбанк».

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 361 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1, 2 ст. 361 КК України, визнав повністю, пояснив, що з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті цілком погоджується. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.Цивільний позов визнав частково ,в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди.

Представник потерпілої в судовому засіданні цивільний позов підтримав, просить його задоволити.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи підтверджуються доказами, зібраними в ході досудового розслідування, та ніким не оспорюються в судовому засіданні. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз`яснивши, що вони в такому випадку позбавляються права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за доцільне розглянути справу за правилами, передбаченими цими нормами.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3, ст. 190 КК України ( в редакції від 07.05.2022) є правильною, оскільки ОСОБА_4 повторно скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

За ч. 1 ст. 361 КК України ( в редакції від 07.05.2022, чинній на момент скоєння інкримінованих дій) дії обвинуваченого квакліфіковано правильно, оскільки ОСОБА_4 вчинив несанкціоноване втручання в роботу інформаційних(автоматизованих) систем.

За ч. 2 ст. 361 КК України ( в редакції від 07.05.2022) дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, так як він повторно скоїв несанкціоноване втручання в роботу інформаційних(автоматизованих) систем.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, щиро розкаявся у вчиненому, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням потерпілій, не відшкодована.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 - відсутні.

Враховуючи,що інкриміновані дії обвинуваченим вчинено 01.06.2022, покарання йому слід призначати ,виходячи із санкції статей, за якими кваліфіковано кримінальні правопорушення, в редакціїї чинній на момент вчинення злочину,а саме -в редакції станом на 07.05.2022.

Судом встановлено,що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Полтави від 16.10.2025 року за ч. 4 ст. 185, ч. 4. Ст. 190, ч. 5 ст. 361 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю у сфері інформаційних (автоматизованих) систем та технологій на строк 3 (три) роки. Початок строку відбування покарання визначено з дня набрання вироком законної сили та зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув"язнення з 22.04.2025-дня затримання по день набрання вироком законної сили.

Кримінальні правопорушення у даному кримінальному провадженні вчинені ним у 2022 році до постановлення зазначеного вироку.

Суд приходить до висновку про призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ч.1ст. 70 КК України у виді позбавлення волі та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України,згідно якої за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Окрім того, представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_7 було подано до суду цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 ,в якому просить: Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 22 372,00 (двадцять дві тисячі триста сімдесят дві) гривні та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 (п?ятдесят тисяч) гривень.

Обвинувачений-цивільний відповідач відзив на цивільний позов суду не надав, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди визнав, в частині стягнення моральної шкоди заперечив.

Вирішуючи заявлений у справі цивільний позов, суд виходить з таких міркувань .

Згідно ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної і моральної шкоди від злочину вправі при провадженні у кримінальній справі пред`явити позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст.128 КПК України суд, постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо у судовому засіданні були доведені стороною обвинувачення та цивільним позивачем матеріально-правові підстави позову. У разі повного або часткового задоволення позову суд має навести відповідні докази, провести розрахунки розміру відшкодування, а також вказати норми матеріального права, на підставі яких вирішується позов.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позовні вимоги ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 22 372,00 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки такі суд вважає доведеними в ході судового розгляду.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Як встановлено судом, внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпіла тривалий час перебуває у важкому емоційно-психологічному стані, перенесла душевні страждання та нервове потрясіння, оскільки станом на 2022 р.викрадені обвинуваченим кошти були для неї значною сумою, так як на той час вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3х років і єдиним джерелом доходів була соціальна допомога в розмірі 860грн. Оскільки кошти були викрадені з кредитної карти,вона змушена була позичати гроші для погашення кредиту. Несанкціоноване втручання в її цифровий простір викликало в потерпілої почуття незахищеності і тривоги за безпеку персональних даних.Відсутність коштів у сімейному бюджеті, наявність фінансового боргу, необхідність блокування рахунків,візитів до банку та правоохоронних органів порушили звичний спосіб життя потерпілої .

Таким чином, суд вважає,що внаслідок скоєння обвинуваченим кримінальних правопорушень щодо потерпілої, їй заподіяна моральна шкода,а тому позовні вимоги ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн. підлягають до задоволення,оскільки вказаний розмір відшкодування відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань потерпілої та вимогам розумності і справедливості.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 , 29 грудня 1992 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України та призначити йому покарання за:

- ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

- ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- ч. 2 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України,з врахуванням вимог ст. 72 КК України , за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим , призначених за даним вироком та за вироком Шевченківського районного суду м. Полтави від 16.10.2025 , остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права займатися діяльністю у сфері інформаційних (автоматизованих) систем та технологій на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , рахувати з 22.04.2025.

Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі - 22 372 (двадцять дві тисячі триста сімдесят дві) грн., 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі -50 000 (п"ятдесят тисяч) грн., 00 коп.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1