Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №140/4355/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Київ

справа № 140/4355/24

адміністративне провадження № К/990/13759/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Кашпур О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Львівського державного університету внутрішніх справ

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (головуючий суддя - Костюкевич С.Ф.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді: Глушко І.В., Довга О.І.)

І. Суть спору

16 квітня 2024 року Львівський державний університет внутрішніх справ (далі - позивач, Університет) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 112 944, 80 грн.

На обґрунтування позовних вимог Львівський державний університет внутрішніх справ зазначив, що у зв`язку із відрахуванням курсанта ОСОБА_1 , останньому необхідно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

ОСОБА_1 проходив навчання та службу в Університеті з 01 вересня 2020 по 31 травня 2022 року на посаді курсанта на підставі контракту про проходження військової служби (навчання), укладеного 19 серпня 2020 року.

Указаний контракт про проходження військової служби (навчання) був достроково розірваний, відповідача було відраховано з числа курсантів відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 31 травня 2022 року № 499 о/с у зв`язку із невиконанням навчального плану та звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 5 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII через службову невідповідність.

Позивач склав загальний розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача, який становить 113 944, 80 грн.

31 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із проханням про сплату заборгованості частинами щомісячно. Між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розстрочення відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі. Проте, із серпня 2022 року відповідачем заборгованість не сплачувалась.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача залишок заборгованості у сумі 112 944, 80 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, позовну заяву Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів та додані до неї документи повернуто позивачеві.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на подання і підписання даної позовної заяви має особисто керівник, адвокат або особа, яка відповідно до статуту, положення чи іншого акта здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва.

Оскільки позовну заяву підписано Ігорем Буляком, як представником, який підтверджує свої повноваження довіреністю від 29 вересня 2023 року, то у відповідності до частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою визначено перелік документів, які підтверджують повноваження представника на представництво юридичної особи в суді, суд дійшов висновку, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Разом з тим, суди звернули увагу, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація, що Ігор Буляк є представником Львівського державного університету внутрішніх справ. Також до позовної заяви не долучено документів, які б вказували на те, що останній є адвокатом.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

02 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівського державного університету внутрішніх справ на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Желєзного І.В. у цій справі, для розгляду справи №140/4355/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 серпня 2020 року у справі №200/14466/19-а та від 22 вересня 2020 року у справі №200/14511/19-а.

Вказує, що згідно статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат чи законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених КАС, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що представництво органів державної влади і органів місцевого самоврядування під час розгляду адміністративної справи має здійснюватися адвокатом з 01 січня 2020 року в справах, провадження у яких відкрито після 30 вересня 2016 року. Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, то представництво у судах апеляційної інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.

Зауважує, що винятком з цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи (як у даному випадку), а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Таким чином, за переконанням позивача, суд не дослідив усіх обставин справи та дійшов передчасних висновків щодо відсутності у представника повноважень на представництво інтересів Львівського державного університету внутрішніх справ.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень у цій справі.

V. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

За приписами статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Пунктом 20 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частинами 1, 3 статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з частиною 2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано та підписано представником Львівського державного університету внутрішніх справ Ігорем Буляком, який діє на підставі довіреності від 29 вересня 2023 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву Університету, керувався положеннями пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, згідно з якою позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Проте суди зробили передчасні висновки, та не врахували висновки Верховного Суду.

Так Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2020 року в справі №200/14466/19-а зробив висновок, що у справах, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження представництво можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність. Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 536/1633/19, від 29 грудня 2020 року у справі № 263/18632/19, від 14 січня 2021 року у справі № 599/114/20, від 18 лютого 2021 року у справі № 426/13269/19, від 15 січня 2020 року у справі №761/35015/17, та від 13 березня 2026 року у справі №516/733/23.

Частиною 4 статті 257 КАС України визначено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Ці ж категорії справ зазначено і в частині четвертій статті 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом даного спору є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №127/7858/18, на курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України поширюються права та обов`язки, гарантії правового і соціального захисту, а також відповідальність працівників міліції, а тому служба відповідача є публічною. Спори, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналіз наведеного свідчить про те, що вказана справа віднесена до категорії справ незначної складності, оскільки підпадає під перелік, визначений у частині 6 статті 12 КАС України, а відповідач не є особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище. Відтак, представництво у таких справах можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2021 року у справі №520/5126/20 та від 17 червня 2021 року у справі №360/689/20.

Водночас, відповідно до частин другої та третьої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

З огляду на предмет спору у вказаній справі, Суд вважає, що позовна заява підписана уповноваженою особою, оскільки ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.

Судом першої інстанції не зазначено ознак, за якими вказана справа не може бути віднесена до справ незначної складності через що, представником по ній має бути виключно адвокат.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

За правилами частин першої та четвертої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд констатує, що покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи щодо порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

У зв`язку з цим, касаційна скарга Університету підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - скасувати.

Справу № 140/4355/24 направити для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. В. Кашпур