Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №456/2729/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2729/26

Провадження № 3/456/1227/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

02 червня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н. М. ,розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

- за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

04.05.2026 року о 06 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 , у м. Стрий по вул. Галицька, керував автомобілем «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Правопорушник ОСОБА_1 в судові засіданні, будучи належним чином неодноразово повідомленим про дату, час та місце розгляду адміністративних матеріалів, не з`явився, втім, забезпечив участь захисника при розгляді справи.

Так, захисник особи, який притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Мар`яш Л.В. у судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП заперечила. В обґрунтування позиції повідомила, що на їх думку, наданий суду відеозапис з бодікамери поліцейського є неповним, оскільки з пояснень особи, який притягається до адміністративної відповідальності, на такому не зафіксовано першочергове спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , коли поліцейські нібито активно схиляли останнього до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Повідомляє, що з пояснень ОСОБА_1 , його авто було припарковане на узбіччі, він чекав товариша, до нього підійшли працівники поліції, стали звинувачувати, що він у стані алкогольного сп`яніння, останній заперечив такі звинувачення. Коли ОСОБА_1 відмовився, працівники поліції сказали, щоб він розпочав рух і вони його будуть зупиняти, щоб зафіксувати керування транспортним засобом. Крім того, звертає увагу, що направлення на огляд містить у собі неповні та недостовірні відомості, а також вважає недоведеним факт повторності вчинення адміністративного правопорушення, оскільки немає відомостей про те, що постанова, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності набрала законної сили. Додатково зазначила, що під час складення спірного протоколу про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , є діючим військовслужбовцем, тобто виконує обов`язки військової служби, і направлення для огляду ініційовано не посадовою особою уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого створеного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.Таким чином, вважає, що спірний протокол про адміністративне правопорушення було складено з істотними порушеннями законодавства, а тому просить закрити провадження у справі.

Крім того, захисник особи, який притягається до адміністративної відповідальності у судовому засіданні – адвокат Мар`яш Л.В., подала до суду клопотання про закриття провадження у справі, навівши аналогічні доводи, які були висловлені нею у судовому засіданні.

Суд, заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656608 від 04.05.2026 року, з якого вбачається, що 04.05.2026 року о 06 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 , у м. Стрий по вул. Галицька, керував автомобілем «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та особи порушника.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме за допомогою Drager Alcotest 6820 ARLJ 0418, згідно якого від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився.

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2026 року, з якого вбачається, що від проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

У судовому засіданні захисник особи, який притягається до адміністративної відповідальності, звертала увагу суду на те, що у вказаному направленні відсутні відомості щодо точного часу його складання, що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів належність та допустимість зазначеного доказу.

Оцінюючи наведені доводи, суд не вбачає підстав для визнання вказаного документа неналежним чи недопустимим доказом. Відсутність у направленні відомостей про точний час його складання сама по собі не спростовує факту оформлення такого документа уповноваженою особою, не свідчить про його недостовірність та не впливає на зміст інших відомостей, які в ньому містяться.

При цьому суд враховує, що направлення містить дані про особу водія, дату його складення, підстави для направлення на медичний огляд, а також відомості про відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, відсутність у направленні зазначення точного часу його складання є формальним недоліком оформлення документа, який не впливає на достовірність відображених у ньому обставин, не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду та не може бути самостійною підставою для відхилення цього доказу при оцінці всієї сукупності зібраних у справі доказів.

Сторона захисту також звертала увагу суду на те, що в направленні на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння заповнено графу «Особу на огляд до закладу охорони здоров`я доставив», у якій зазначено прізвище та посаду інспектора Стрийського РУП. При цьому, за твердженням захисту, фактичного доставлення водія до медичного закладу працівниками поліції не здійснювалося, а тому внесені до направлення відомості не відповідають дійсним обставинам справи та ставлять під сумнів належність оформлення цього документа.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що сам по собі запис у зазначеній графі не свідчить про фактичне здійснення доставлення особи до закладу охорони здоров`я працівником поліції. Із змісту направлення та сукупності інших доказів у справі вбачається, що внесення відомостей про інспектора Стрийського РУП мало на меті ідентифікацію службової особи, яка склала та видала відповідне направлення на медичний огляд.

Отже, доводи сторони захисту щодо невідповідності направлення вимогам закону з підстав заповнення графи «Особу на огляд до закладу охорони здоров`я доставив» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовують належності й допустимості зазначеного документа як доказу у справі.

- довідкою виданою заступником начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про те, що ОСОБА_1 05.11.2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП Володимирівським міським судом Волинської області.

Поряд з цим, захисник заперечувала наявність у діях водія ознаки повторності, посилаючись на те, що вказана довідка не містить відомостей щодо набрання законної сили постановою, якою особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують наявні у справі докази. Надана суду довідка містить відомості про факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідна постанова була оскаржена у встановленому законом порядку, скасована судом апеляційної інстанції або втратила законну силу з інших підстав, стороною захисту не надано.

Так, стороною захисту не подано жодного доказу на підтвердження того, що правопорушник реалізував своє право на апеляційне оскарження відповідної постанови, а також не надано суду відомостей про скасування чи зміну такого судового рішення.

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7132974 від 04.05.2026 року, згідно якої 04.05.2026 року о 06:03 год. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР, що свідчить про правомірність зупинки транспортного засобу.

Вказана постанова свідчить про правомірність зупинки транспортного засобу. Дана постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7133015 від 04.05.2026 року, згідно якої 04.05.2026 року о 06:03 год. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Володимирівським міським судом Волинської області від 05.11.2025 року.

- рапортом поліцейського ВР ПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

- відеозаписом з місця події, яким підтверджуються викладені у протоколі обставини справи. Зокрема, під час дослідження відеозапису з нагрудної камери працівників поліції судом встановлено, що на ньому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також безпосередній момент його зупинки працівниками поліції.

З відеозапису також вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції повідомив водію причину такої, а саме порушення правил користування ременями безпеки. У відповідь на це ОСОБА_1 не заперечував вказану обставину та пояснив, що не був пристебнутий ременем безпеки, оскільки поспішав.Водій не заявляв клопотань щодо неправомірності зупинки транспортного засобу та не надав будь-яких пояснень або доказів, які б спростовували наявність вказаного порушення. У подальшому під час спілкування з водієм працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у тому числі різких запах алкоголю з порожнини рота, про що останнього було повідомлено. Після цього ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Однак від проходження огляду в обох запропонованих формах водій відмовився, аргументуючи це тим, що дуже поспішає.

Факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння чітко зафіксований на відеозаписі та не допускає неоднозначного тлумачення.

Оцінюючи зазначений відеозапис як доказ у справі, суд приходить до висновку, що він є послідовним, логічним та узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Відеозапис містить достатній обсяг інформації для встановлення хронології подій, які мали місце 04.05.2026 року, починаючи від моменту зупинки транспортного засобу та закінчуючи документуванням відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Будь-яких ознак монтажу, редагування, переривання запису, штучного втручання у його зміст або інших обставин, які могли б поставити під сумнів достовірність зафіксованих подій, під час дослідження відеозапису судом не встановлено. Стороною захисту також не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про спотворення чи фальсифікацію цього доказу.

Разом з тим захисник зазначала, що, зі слів ОСОБА_1 , відеофіксація за допомогою нагрудної камери була розпочата не одразу, у зв`язку з чим на відеозаписі нібито відсутнє першочергове спілкування між працівниками поліції та водієм. За твердженням сторони захисту, саме під час такого спілкування працівники поліції нібито схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд критично оцінює наведені доводи сторони захисту, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях та поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до моменту початку відеофіксації працівники поліції здійснювали будь-який неправомірний вплив на водія або схиляли його до відмови від проходження огляду.

Більше того, сам відеозапис розпочинається з моменту зупинки транспортного засобу та подальшого спілкування працівників поліції з водієм, що спростовує доводи про наявність тривалого попереднього контакту між ними. Будь-яких доказів того, що працівники поліції спілкувалися з ОСОБА_1 до моменту зупинки транспортного засобу чи в інший спосіб впливали на його волевиявлення щодо проходження огляду, стороною захисту не надано.

За таких обставин суд розцінює твердження сторони захисту про нібито схиляння водія до відмови від проходження огляду як необґрунтовані, надумані та такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, полягає у повторному протягом року керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду міститься в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

Так, відповідно до згаданої Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Що стосується твердження захисника правопорушника – адвоката Мар`яш Л.В. про складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656608 від 04.05.2026 року не уповноваженими на це особами та про порушення вимог положень ст. 266-1 КУпАП, суддя зазначає наступне.

Згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов`язків.

Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656608 від 04.05.2026 року та доданого до матеріалів справи відеозапису установлено, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у м. Стрий по вул. Галицька, тобто поза межами території будь-якої військової частини. В процесі спілкування з поліцейськими водій не надав жодних документів, які б підтверджували те, що він виконує обов`язки військової служби. Також захисником у процесі розгляду справи у суді відповідних документів на підтвердження того, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, не надано.

Відтак, доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, при виявленні в нього ознак алкогольного під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, мав проводиться за спеціальним порядком, є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Отже, при складанні протоколу, поліцейським було дотримано, вищевказані норми закону.

Беручи до уваги наведе, зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП суд не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про вид стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди й посягає на громадську безпеку, особу правопорушника та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.2 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо клопотання сторони захисту про застосування принципу індивідуалізації при призначенні стягнення, варто зазначити, що санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративне стягнення у виді штрафу з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами на визначений законом строк. Отже, позбавлення права керування транспортними засобами є не факультативним, а обов`язковим додатковим стягненням, яке підлягає застосуванню у разі встановлення вини особи у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що правові підстави для застосування за аналогією положень статті 69 КК України та непризначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що правопорушник користується встановленими законодавством пільгами, передбаченими ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» на підставі яких, його звільняється від сплати судового збору.

Відтак, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з правопорушника ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за винесення постанови про накладення на таку особу адміністративного стягнення, у розмірі 665,60 грн..

Керуючись ст. ст. 283, 284, КУпАП, суд -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Назар ЯНІВ