Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №336/3491/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/3491/25

Номер провадження: 1-кп/336/719/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 62023080020000205 від 17.05.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, українця, громадянина України, освіта повна середня, сімейний стан – не одружений, на утриманні має малолітню дитину сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого солдата, розвідника –далекомірника відділення управління командира батареї 1 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.04.2023 № 92-рс, ОСОБА_5 призначено на посаду розвідника-далекомірника відділення управління командира батареї 1 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат».

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався і діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

20.04.2023, ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, не з`явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, а саме до місця тимчасового розташування підрозділу на території населеного пункту АДРЕСА_3 , внаслідок чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця несення служби, а саме до 25 березня 2025 року, тобто до моменту самостійного з`явлення до органу досудового розслідування.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 суду пояснив, що з 2019 року він знаходиться за контрактом на військовій службі. Постійно перебував на бойових позиціях. Весною 2023 року його перекинули у н.п. Запорізької області. Разом з іншими військовими він перебував у підвальному приміщенні. Неодноразово звертався до командування з приводу визначення своїх обов`язків. Там же захворів та був направлений до лікувального закладу. Після лікування вирішив не повертатися до служби. Перебував вдома. З керівництвом зв`язувався, із побратимами – ні, тому що було соромно. Постійно знаходився у пригніченому стані. Вчинив самокаліцтво. На теперішній час бажає повернутися на службу, однак усі його звернення безрезультатні. Така ситуація пов`язана із його станом здоров`я після спроби суїциду. У скоєному щиро кається, повністю усвідомлює ситуацію та міру покарання яку може бути застосовано. Просив суд надати йому можливість повернутися на військову службу.

Окрім показів обвинуваченого, його вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

Так допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_5 проходив службу в їхній частині. Весною 2023 року він не повернувся з лікування. За вказаним фактом проводилося службове розслідування. Пояснити причини такого вчинку він не може, адже під час служби нарікань до ОСОБА_5 не було.

Аналогічні свідчення у судовому засіданні надали свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Судом досліджені матеріали службового розслідування, за висновками якого повністю знайшов підтвердження факт того, що старший солдат ОСОБА_5 з 20.04.2023 без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, та без поважних причин є відсутнім на службі по теперішній час, тобто по 03.05.2023.

Також судом досліджені копії медичних документів щодо проходження ОСОБА_5 лікування за наслідками отримання пошкодження – різана рана лівого передпліччя з пошкодженням сухожилків згиначів 2, 3, 4, 5 пальців, ліктевого нерву та супровідної артерії (14.09.2024 спроба суїциду) – травма не пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 128 від 31.03.2025 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення будь-яких розладів психічної діяльності, ознак тимчасового хворобливого стану психічної діяльності не виявляв. Отже, він міг давати раду своїм діям та керувати ними. На теперішній час виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розладу адаптації, пролонгованої депресивної реакції. За своїм психічним станом в теперішній час він також може давати раду своїм діям та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує як найшвидшого вирішення психотравмуючої ситуації.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовцем вчасно, без поважних причин на службу, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану..

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, військовослужбовець, приймав участь у бойових діях, має позитивну службову характеристику, приймав безпосередню участь в обороні держави, нагороджений нагрудним знаком «Срібний едельвейс», відповідно до наказу командира НОМЕР_2 окремої Гірсько-штурмової бригади №1009 від 11.07.2022, а також нагороджений нагрудним знаком « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відповідно до наказу Міністра оборони України від 22.03.2022, має зареєстроване та постійне місце проживання, одружений, на утриманні має малолітню дитину - сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).

На досудовому розслідуванні заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. Цивільний позов не заявлявся.

Клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не заявлялось та суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

Судові витрати відсутні, речові докази не долучались.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368 – 371, 373, 374, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з дня фактичного затримання ОСОБА_5 на виконання цього вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1