Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №460/13819/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Максимчук О.О.

04 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/13819/25 пров. № А/857/25237/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 460/13819/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа №460/13819/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. у справі №460/13819/25 (далі - рішення суду або судове рішення) суд вирішив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови для ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії зі встановленням збільшення за понаднормовий стаж на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017р., починаючи з 06.06.2025р. та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату для ОСОБА_1 збільшення пенсії за понаднормовий стаж на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017р., без застосування розрахунку, передбаченого ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 06.06.2025р. з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 05.02.2026р.

09.03.2026р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в порядку ст.382, ст.382-1 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого 09.09.2025р. у справі №460/13819/25 та зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №460/13819/25. Позивач, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю вказує на те, що відповідач на виконання рішення суду у справі №460/13819/25 здійснив не правильний розрахунок доплати за понаднормовий стаж, оскільки розмір вказаного підвищення повинен становити 7592,42 грн. (21090,26*36% років понаднормового стажу). Водночас, відповідач таку доплату встановив в розмірі 5267,86 грн. Позивач також зазначає, що відповідач протиправно застосував розмір пенсії у "твердому розмірі" без урахування коефіцієнтів індексації та здійснив обрахунок доплати до пенсії за понаднормовий стаж з розрахунку 28 років понаднормового стажу, у той час як такий стаж становить 36 років.

16.03.2026р. Ухвалою суду задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/13819/25 протягом 30 календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.

16.04.2026р. пенсійний орган надіслав звіт про виконання рішення суду від 09.09.2025р. у справі №460/13819/25. У поданому звіті пенсійний орган вказав, що на виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснив перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір доплати за понаднормовий стаж з 06.06.2025р. становить 5267,86 грн., що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2026р. суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. у справі №460/13819/25.

Не погоджуючись із Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2026р., апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2026р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ст.124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у ст.14 КАС України.

ст.370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

ч.1 ст. 382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений приписами ст.ст.382-382-3 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов`язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

Як видно із змісту наявних у матеріалах справи письмових доказів, на виконання рішення суду від 09.09.2025р. у справі №460/13819/25 Головне управління ПФУ в Рівненській області здійснив перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір доплати за понаднормовий стаж з 06.06.2025р. становить 5267,86 грн., що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 16.02.2026р. №956140157448.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю апелянт вказує на те, що пенсійний орган на виконання рішення суду у справі №460/13819/25 здійснив не правильний розрахунок доплати за понаднормовий стаж, оскільки розмір вказаного підвищення повинен становити 7592,42 грн. (21090,26*36% років понаднормового стажу).

Водночас, відповідач таку доплату встановив в розмірі 5267,86 грн., без урахування коефіцієнтів індексації до середньої заробітної плати, з якої проводиться обрахунок доплати за понаднрмовий стаж (1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121) та з розрахунку 28 років понаднормового стажу, у той час як такий стаж становить 36 років.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що зазначені обставини свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким судом в ході розгляду справи у справі №460/13819/25 правова оцінка не надавалася, та які не охоплені рішенням суду від 09.09.2025 у справі №460/13819/25.

Так, предметом розгляду в межах вказаної справи є встановлення права позивача на нарахування доплати за понаднормовий стаж відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017р., з розрахунку один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років. Водночас, питання складових такої доплати та її розміру в ході розгляду справи судом не досліджувалось. При цьому, суд у межах судового контролю не може перевіряти правильність відповідних обрахунків та правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перерахунок пенсії від 16.02.2026 №956140157448, оскільки не було предметом спору у цій справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не може підміняти собою розгляд та вирішення справи по суті або застосовуватися до правовідносин, які не були предметом оцінки судом під час розгляду справи.

Отже, неприйняття звіту про виконання судового рішення та подальше здійснення судового контролю за його виконанням не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду, не усуватиме юридичний конфлікт та не відповідатиме об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Дії відповідача щодо визначення розміру складових пенсійного забезпечення, є новими правовідносинами, оцінка правомірності яких може бути предметом нового судового провадження.

На думку суду лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.

За приписами ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу (абз.1. ч.1 цієї статті).

Як наслідок, в даному випадку вірним є висновок суду першої інстанції, що поданий звіт свідчить про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. у справі №460/13819/25 у повному обсязі, що не спростував апелянт.

Інших повноважень у відповідача немає, як і відсутній інший порядок та спосіб для виконання рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не містять будь-яких нових фактів або обґрунтувань, які б свідчили про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

п.1 .ч.1 ст.315 КАС передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно ч.1 ст.16 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для прийняття звіту про виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 460/13819/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді О. І. Довга

Р. Б. Хобор