Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №380/5929/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Гулик А.Г.

03 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5929/26 пров. № А/857/23093/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 380/5929/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, судді Херсонського окружного адміністративного суду, відрядженої до Львівського окружного адміністративного суду, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, судді Херсонського окружного адміністративного суду, відрядженої до Львівського окружного адміністративного суду, ОСОБА_2 , у якому просив суд:

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області провести позапланову перевірку повноти сплати обов`язкових платежів і зборів (податків) у бюджет воюючої країни, суддею Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильовою О.Й., яка отримала додаткове благо;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області постановити рішення про опис майна у податкову заставу ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 (місце праці Львівський окружний адміністративний суд) оприлюднити первинні фінансові документи щодо сплати податку з отриманого додаткового блага.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 06.04.2026р. вказана позовна заява повернута позивачу з підстав передбачених п. 6 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, ч.1 ст.5 якої встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Як видно із змісту прохальної частини позовної заяви про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області провести позапланову перевірку повноти сплати обов`язкових платежів і зборів (податків) у бюджет воюючої країни, суддею Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильовою О.Й., яка отримала додаткове благо та зобов`язання Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області постановити рішення про опис майна у податкову заставу ОСОБА_2 мають публічно-правовий характер та належать до предметної юрисдикції адміністративного суду.

При цьому, зобов`язання судді Херсонського окружного адміністративного суду, відрядженої до Львівського окружного адміністративного суду, ОСОБА_2 оприлюднити первинні фінансові документи щодо сплати податку з отриманого додаткового блага, колегія суддів звертає увагу на таке.

ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Публічно-правовим спором відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України є спір, у якому:

-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

-хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, відповідач у адміністративній справі за позовом фізичної особи може бути лише суб`єкт владних повноважень.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень передбачає п.7 ч.1 ст.4 КАС України - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026р. ОСОБА_2 звільнено з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Станом на день подання позивачем позовної заяви ОСОБА_2 не перебуває на посаді судді Херсонського окружного адміністративного суду (відрядженої до Львівського окружного адміністративного суду).

Тому, очевидним є те, що ОСОБА_2 у контексті спірних відносин не належить до суб`єктів владних повноважень у розумінні положень КАС України.

Отже, в даному випадку вірним є висновок суду першої інстанції, що спірні правовідносини виникли між сторонами як фізичними особами, а тому відсутній публічно-правовий спір, який би підлягав розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Розгляд та вирішення такого спору має здійснюватися місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Встановлені суддею обставини свідчать про те, що позивач об`єднав в позовній заяві позовні вимоги, які належать розглядати за правилами різного судочинства.

п.6 ч.4 ст.169 КАС України передбачає, що суд повертає позовну заяву позивачеві, якщо було порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, де є підстави для застосування ст.172 цього Кодексу).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви з підстав передбачених п.6 ч.4 ст. 169 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 380/5929/26– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді І. І. Запотічний

Р. Б. Хобор